Правове регулювання сумісництва

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у одного і того ж або різних роботодавців.

Тобто сумісництво передба­чає укладення двох трудових договорів:

• основного

• за сумісництвом.

Розрізняють два види сумісництва:

• внутрішнє (на тому ж підприємстві)

• зовнішнє (в іншого роботодавця).

Згоди роботодавця за місцем основної роботи на укладення трудового договору за сумісництвом не потрібно.

Законодавство встановлює ряд обмежень для укладення трудового договору з сумісниками. Керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності. Обме­ження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, і вагітних жінок.

Тривалість роботи за суміс­ництвом не може тривати більше 4 годин на день або повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна переви­щувати половини місячної норми робочого часу.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично викона­ну роботу.

Звільнення з роботи за сумісництвом проводиться за підставами, передбаченими чинним трудовим законодавством, а також у разі прийняття на роботу працівника, який не є сумісником, або у разі встановлення чи існування обмежень на сумісництво.

Ще одним видом є трудовий договір про суміщення про­фесій (посад).

Суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником на тому самому підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, визначеною трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) в межах тривалості робочого дня чи зміни з доплатою у розмірах, передбачених колективним договором.

Суміщення відрізняється від сумісництва за наступними ознаками:

1. при суміщенні робота виконується в межах одного трудо­вого договору, а при сумісництві укладається кілька трудових договорів;

2. суміщення можливе лише за місцем основної роботи, тоді як працювати за сумісництвом можна на тому ж або на іншому підприємстві;

3. суміщувана робота виконується в межах робочого часу, а сумісництво відбувається у вільний від основної роботи час.

Правове становище осіб, що закінчили професійні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади

Ще одним видом трудового договору є договір з молодими спеціалістами.

Молодими спеціалістами визнаються випускники, яким присвоєно кваліфікацію спеціаліста з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу - протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником. Випускник професійно-технічного навчального закладу, який працевлаштований згідно з посвідчення про направлення на роботу, вважається молодим спеціалістом протягом двох років з моменту укладання ним трудового договору.

Підготування спеціалістів для державного сектору економіки провадиться за державним замовленням за рахунок державного бюджету.

Після зарахування на навчання за рахунок державних коштів керівник ВНЗ укладає зі студентом угоду, відповідно до якої останній зобов'язаний прибути після закінчення навчання на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років.

Трудовий договір з молодим спеціалістом укладається на підставі направлення на роботу, оформленого замовником або навчальним закладом. Молодий спеціаліст зобов’язаний прибути до місця призна­чення в термін, вказаний у направленні на роботу Протягом трьох років з моменту прийняття на роботу зберігає чинність угода про підготування спеціаліста в частині його зобов'язання відпрацювати за направленням.

У разі відмови випускника прибути за направленням він повинен відшкодувати до бюджету вартість навчання в установленому порядку, якщо воно здійснювалось за рахунок держави.