Метод розв’язання

Розрахунок безпечних висот польоту ПК передбачає виконання декількох задач.

1. Розрахунок безпечної абсолютної висоти польоту за ППП (ПВП) нижче від абсолютної висоти переходу. Для польотів за ППП та ПВП на абсолютній висоті переходу або нижче від неї виконують розрахунок нижньої безпечної абсолютної висоти польоту; в цьому випадку висотоміром установлюють:

– у разі польотів за ППП – прогнозований тиск, зведений до середнього рівня моря (QNH);

– у разі польотів за ПВП – прогнозований мінімальний тиск, зведений до середнього рівня моря (QNH).

Н_{без.абс} = Н_{без.іст} + Н_рел - ∆Нt,

де: Н_{без.іст} – установлене значення безпечної істинної висоти (згідно з додатком 2 ІСАО, розділ 4). Польоти за ППП виконуються на рівнях польоту, не нижчих від мінімальної абсолютної висоти польоту:

– у пагористій або гірській місцевості на рівні, що перевищує не менше 600 м (2000 футів) найвищу перешкоду, розташовану в межах 8 км від розрахункового місцеперебування ПК;

– у будь-яких інших випадках – на рівні, що перевищує не менше 300 м (1000 футів) найвищу перешкоду, що розміщена в межах 8 км від розрахункового місцеперебування ПК.

У разі польотів за ПВП, якщо політ виконується над великими населеними пунктами та густонаселеними районами міст і сіл = 300 м, в інших випадках – = 150 м. Смуга з урахуванням перевищень рельєфу місцевості та штучних перешкод на ній повинна бути по 600 м в обидва боки від осі маршруту;

Н_рел – абсолютна висота найвищої точки рельєфу місцевості з урахуванням висоти штучних перешкод. Знаходять у смузі за ППП по 17 км, а за ПВП – по 600 м в обидва боки від осі повітряної траси (маршруту); ∆Нt – методичне температурне виправлення висотоміра;

, (5.1)

де – мінімальна температура на маршруті (ділянці) польоту;

Н_випр = Н_{без.іст} + Н_рел,.

Як видно з формули (5.1), при розрахунку абсолютної безпечної висоти враховують постійні і змінні елементи (тиск і температуру повітря). Тому абсолютну безпечну висоту розраховують перед кожним польотом.

Залежно від напрямку польоту безпечну абсолютну висоту польоту встановлюють:

а) для польотів за ППП:

– при напряму польоту від 0° до 179° (включно): 1500 м (5000 футів), 2150 м (7000 футів), 2750 м (9000 футів);

– при напряму польоту від 180° до 359° (включно): 1850 м (6000 футів), 2450 м (8000 футів), 3050 м (10 000 футів);

б) у класі G при польотах за ПВП до висоти 1500 м включно (класи F, E на Україні не застосовуються) висоту польоту визначає пілот.

2. Розрахунок найнижчого ешелону польоту по маршруту. Ешелон переходу в термінальному диспетчерському районі (ТМА). Орган обслуговування повітряного руху (ОПР), що надає обслуговування в TMA, визначає ешелон переходу, який підлягає використанню в ТМА. Ешелоном переходу є найнижчий ешелон польоту, що використовується вище від абсолютної висоти переходу.

Ешелон переходу визначають за таблицею розрахунку ешелону (табл. 5.1) переходу згідно з єдиною абсолютною висотою переходу (АВП) за фактичним значенням тиску QNH на аеродромі із забезпеченням вертикального запасу між АВП та ешелоном переходу 300 м.

QNH аеродрому посадки розраховується за формулою

QNH = QFЕ+ Н_ЗПС (м) / 11,

де QFЕ – тиск початку злітно-посадочної смуги (ЗПС) аеродрому посадки, мм.рт.ст. (тут прогнозований мінімальний); Н_ЗПС (м) –висота ЗПС аеродрому посадки; 11 – барометричний ступінь біля землі у метрах, що відповідає зміні тиску на 1 мм рт. ст.

Якщо два або більше аеродромів розташовані близько один до одного в межах одного TMA, використовують єдиний ешелон переходу для всіх аеродромів.

Таблиця 5.1

Таблиця розрахунку ешелону переходу

	Атмосферний тиск QNH
АВП 3050 м	942,2 – 959,4	959,5 – 977,1	977,2 – 995,0	995,1 – 1013,2	1013,3– 1031,6	1031,7 – 1050,3
Ешелон переходу	130	125	120	115	110	105

Ешелон переходу враховує перехідний шар 300 м між АВП та ешелоном переходу. Якщо тиск більший від зазначеного, значення ешелону переходу розраховують за формулою

ЕП_пер≈110 + (1013,2 – QNH) · 0,5104

3. Розрахунок висоти польоту по аеродромному колу. Цей розрахунок виконують для включення даних до робочих інструкцій з виконання польотів у районі аеродрому і збірників аеронавігаційної інформації. Детальну методику виконання розрахунків наведено в DOC 8168 (т. ІІ PANS – OPS). Мінімальні абсолютні висоти встановлюють для кожного аеродрому та враховують у радіусі 46 км (25 м. миль) від привідної радіостанції схеми заходу на посадку на аеродром. Запас висоти прольоту над перешкодою повинен бути більшим у крайньому разі на 300 м (1000 фут). Залежно від особливостей району та схеми заходу цю висоту можна визначити по секторах.

Висота визначають за формулою

,

де – установлене значення істинної безпечної висоти польоту в диспетчерській зоні, м; – висота найвищої точки рельєфу місцевості з урахуванням штучних перешкод відносно рівня аеродрому в межах установленої ширини смуги, м;

,

де – висота штучної перешкоди, м.

Виправлення обчислюють за формулою (5.1), при цьому розрахунок виконують за середньорічною температурою на аеродромі, отриманою за багаторічними спостереженнями. Обчислене значення округляють у бік збільшення до числа, кратного 50.

4. Розрахунок мінімальної безпечної висоти (МБВ). Цей розрахунок виконують з метою включення даних до робочих інструкцій з виконання польотів у районі аеродрому і збірників аеронавігаційної інформації. Величину МБВ визначають за формулою

,

де - висота найвищої точки рельєфу місцевості з урахуванням штучних перешкод щодо рівня порогу ЗПС у напрямку заходу на посадку, м.

Величину визначають в радіусі 46 км від контрольної точки аеродрому :

.

Виправлення обчислюють за формулою (5.1), при цьому розрахунок виконують за середньорічною температурою на аеродромі , визначеною за багаторічними спостереженнями. Обчислене значення МБВ округляють у бік збільшення до числа, кратного 50.