Лабораторна робота 4 визначення основних навігаційних Параметрів польоту повітряного корабля за картою Мета роботи

1. Набути практичних навичок готувати карту польоту.

2. Навчитися визначати за картою необхідні навігаційні елементи польоту.

3. Набути практичних навичок визначати курс польоту ПК.

4. Навчитися використовувати для вирішення практичних цілей навігаційний трикутник швидкостей.

Домашнє завдання

За підручником „Повітряна навігація”[15] вивчити частину 2 „Авіаційні карти”, частину 4 „Визначення курсу літального апарата”.

Стислі теоретичні відомості

Для підготовки та виконання польотів використовують різні авіаційні карти. Залежно від масштабу карти на одному аркуші може відображатися різна площа. Для польотів за ПВП у повітряному просторі класу G екіпажі зобов’язані використовувати аеронавігаційні карти масштабу 1:500000 діючого видання (див.ENR 1.2-2 AIP). Польотна карта повинна охоплювати район по обидва боки від заданого маршруту. Необхідні аркуші карти потрібного масштабу підбирають за складеною таблицею. Крім цього на полі карти нанесено схему розміщення суміжних аркушів карти (на JEPPESEN картах – на лицьовому боці). На деяких картах на сторонах координатної сітки нанесено необхідні дані. На збірну таблицю наносять тоненькою лінією вибраний маршрут польоту та виписують номенклатуру карт, через які проходить маршрут. Після відбору аркуші карти розміщують в заданому порядку, обрізаючи праве та нижнє поля карт, які потім склеюють. За великої кількості спочатку склеюють колонки, а потім їх між собою. Склеюючи стежать, щоб збіглися меридіани, паралелі та лінійні орієнтири суміжних аркушів.

Рис. 4.1. Зображення плану польоту

В повітряному просторі швидкість руху ПК відносно Землі складається зі швидкості руху його відносно повітряного середовища і швидкості його перенесення разом із повітряною масою, тобто швидкості вітру U.

Швидкість руху ПК відносно повітряного середовища умовилися називати повітряною швидкістю V. Геометрична сума векторів V і U дає рівнодійний вектор; визначено напрямок і швидкість польоту ПК відносно Землі, тобто шляхову швидкість W. Векторний трикутник, утворений векторами W, V, U (рис. 4.1), називають навігаційним трикутником швидкостей (НТШ).

U_екв

Рис. 4.2. Навігаційний трикутник швидкостей

Елементами НТШ є сторони, кути між векторами, а також кутові величини, що характеризують орієнтацію НТШ відносно напрямку, взятого за початок відліку.

Кут вітру ( КВ) –це кут між векторами шляхової швидкості W і вітру U, що позначається через . Його відраховують від вектора W до вектора U за напрямом годинникової стрілки від 0 до 360.

Замість КВ останнім часом користуються гострим кутом вітру . Гострий кут вітру  – кут відносно ЛФШ, під яким дме вітер  = arctg(V sinКЗ) /(W-VcosКЗ) (рис.4.1). Цей вітер може бути в передній півплощині (зустрічний) і в задній (попутний). Відносно ЛФШ його і визначають:

- за зустрічного вітру:  = ФШК – ;

- за попутного вітру:  =  – (ФШК  180).

Г острий КВ має знак КЗ (буває  ).

Рис. 4.3. Залежність зносу та шляхової швидкості

від напряму вітру кута

Кути  і _н між меридіаном і вектором вітру U називають відповідно метеорологічним і навігаційним напрямком вітру (НВ). Кут _н вказує напрямок, куди дме вітер, а кут  – звідки дме вітер. Вимірюють їх від північного напрямку меридіана за ходом годинникової стрілки від 0 до 360⁰ і пов'язані між собою співвідношенням:

_н =   180.

Одержавши  і U від синоптика, екіпаж розраховує НЕП для робочого плану польоту в такій послідовності: зрівнюючи  і ШК, визначають у якій півплощині розміщено вектор U і знаходять:

= ЗШК (ФШК) – або = – [ЗШК(ФШК) ±180º].

З теореми синусів дістають:

,

потім визначають

;

М K = ІЗШК – ( ΔМ);

t_пол = S/W.

Рис. 4.4. Залежність між навігаційними елементами польоту

Для прискорення та полегшення розрахунку НЕП у літаководінні широко використовують розрахункові пристрої. В деякій літературі їх називають навігаційними комп’ютерами. Один із найпростіших та надійних навігаційних пристроїв є навігаційна лінійка НЛ – 10м. Шкали мають різні логарифмічні масштаби і на них відмічено всі необхідні коефіцієнти (множники), які використовуються в навігації. На ній нанесено формули та ключі, які показують порядок розв’язання задач. Для лабораторної роботи необхідно використовувати шкали 3, 4, 5 та ключ

КВ = НВ – ШК.

Т ут використовують навігаційний НВ. Знаки КВ та КЗ збігаються. Якщо КВ більший від 180^°, то необхідно відняти його від 360^°. КЗ буде мати знак «–»

Рис. 4.2. Ключ для НЛ-10 м