- •Лекція 1 Системний підхід до проектування
- •Лекція 2 Вимоги до математичних моделей, призначених для автоматизованого проектування. Класифікація математичних моделей
- •Лекція 3
- •Лекція 4 Види та призначення геометричних моделей плану колійного розвитку станцій. Вхідна модель
- •Лекція 5 Канонічна модель плану станції (частина 1)
- •Лекція 6 Канонічна модель плану станції (частина 2). Модель горизонтальних колій. Представлення сигналів у внутрішній моделі станції
- •Лекція 7 Канонічна модель спускної частини гірки. Модель сортувальних колій
- •Лекція 8 Вихідні моделі плану колійного розвитку станцій
- •Список літератури
Лекція 5 Канонічна модель плану станції (частина 1)
Канонічна модель плану колійного розвитку станції повинна забезпечити:
– вхідний контроль введеної інформації;
– можливість зміни окремих параметрів схеми, заданих за умовчанням;
– аналіз, автоматичне розпізнавання типових елементів схеми колійного розвитку і вибір програмних модулів для розрахунку;
– комплексний розрахунок плану колійного розвитку і побудова вихідної моделі.
Для реалізації процедур автоматизованого синтезу колійного розвитку станцій найбільш прийнятними є ГМ, що засновані на зважених орграфах. До складу канонічної моделі станції повинні входити топологічна і параметрична моделі. Топологічна модель відображає склад елементів станції (колії, стрілочні переводи, сполучні криві та ін.), їх взаємне розташування і взаємозв'язок. Параметрична модель містить відомості про форму і геометричні розміри відповідних елементів.
Топологічна
модель станції є орієнтований граф
,
в якому виділено три підмножини вершин:
,
і
.
Вершини
є центрами стрілочних переводів (ЦП),
вершини
– вершинами кутів повороту кривих
(ВКП), вершини
– кінцями колій (КК). Дуга графа
позначається впорядкованою парою, що
складається з початкової
і кінцевої
вершин; її напрям задано від вершини
до вершини
.
Прийнято,
що всі дуги орієнтовані зліва направо.
Ступінь
вершини орієнтованого графа
визначається числом інцидентних їй дуг
де
– відповідно напівступені виходу і
заходу вершини
,
які визначаються як множина всіх дуг,
що виходять
з вершини
і заходять в
неї,
і
,
де
– множина вершин, що є кінцевими вершинами
дуг, у яких початковою вершиною є
;
– множина
вершин, що є початковими вершинами дуг,
у яких кінцевою вершиною є
.
Напівступені
вершин
орієнтованого графа
дозволяють ідентифікувати тип вершини
(ЦП –
,
BКП –
,
KК –
),
а також визначити напрям укладання
стрілочних переводів (якщо
і
– перевід
протишерстний; якщо
і
– перевід
пошерстний). Максимальний напівступінь
кожної вершини не перевищує двох.
Згідно з теорією графів сума напівступенів виходу всіх вершин графа дорівнює сумі напівступенів заходу і дорівнює числу його дуг
де
,
– відповідно число вершин і дуг графа
.
Дане твердження використовується для вхідного контролю даних про схему станції.
Для
представлення орієнтованого графа
станції в ЕОМ прийнята структура даних,
що називається списками інцидентності.
Вказані списки містять для кожної
вершини
список вершин
таких, що
.
При цьому, оскільки напівступінь виходу
кожної вершини графа
не перевищує двох, то для представлення
кожного списку достатньо двох змінних
в пам'яті ЕОМ.
Для
розділення множини вершин графа
на підмножини
,
і
кожному з них виділені непересічні
групи номерів:
,
,
.
Нижче
наведено приклад списків інцидентності
вершин
графа
,
показаного на рис. 2 (табл. 3).
Перший стовпець матриці є списком всіх вершин графа; в рядках двох інших стовпців – списки інцидентності відповідних вершин.
Таблиця 3 – Списки інцидентності вершин орграфа
|
|
|
|
|
|
2 |
+14 |
4 |
7 |
+3 |
202 |
4 |
12 |
0 |
9 |
5 |
0 |
6 |
+4 |
8 |
201 |
9 |
0 |
8 |
103 |
+18 |
202 |
203 |
0 |
12 |
16 |
14 |
203 |
1 |
0 |
14 |
7 |
0 |
101 |
2 |
0 |
16 |
09 |
18 |
102 |
6 |
0 |
18 |
201 |
0 |
103 |
0 |
0 |
1 |
105 |
0 |
104 |
0 |
0 |
3 |
+1 |
0 |
105 |
0 |
0 |
5 |
104 |
3 |
|
|
|
Для
зручності аналізу схем станцій прийнято,
що першим в
списку для вершин
з напівступенем виходу
(протишерстні
переводи) указується номер вершини
,
з якою дана стрілка (вершина
)
зв'язана по прямій колії (звичайний
перевід)
або правій колії (симетричний перевід);
другим в списку указується номер іншої
вершини
,
суміжної з
.
Для
вершин
з напівступенем виходу
(ВКП, ЦП пошерстних стрілок) другий
елемент списку відсутній. Для вершин
з напівступенем виходу
(КК) відсутні обидва елементи списку.
|
Рисунок 2 – Орграф G=(V,E) схеми станції А |
Слід зазначити, що при прийнятому способі представлення орграфа для деяких вершин , (ЦП пошерстних стрілок) неможливо визначити з моделі кути нахилу суміжних відрізків. Тому за наявності вхідної моделі, ці кути встановлюються на підставі екранних координат вершин відрізків, а при табличному введенні внутрішньої моделі в списках інцидентності необхідно кінцеві вершини дуг, що заходять в такі ЦП по прямій колії, помітити знайомий «+».
