203. Курс „економікс” як нового викладу економічної теорії вперше був прочитаний:

а) у 1770 р. А. Смітом у Глазговському університеті;

б) у 1801 р. Дж. Стюартом в Единбурзькому університеті;

в) у 1844 р. К. Марксом у Берлінському університеті;

г) у 1902 р. А. Маршаллом у Кембриджському університеті.

204. Основним підручником з економічної теорії в університетах Європи і Північної Америки у 90-х рр. ХІХ ст. – 40 рр. ХХ ст. стала праця:

а) Д.Рікардо „Принципи політичної економії та оподаткування”;

б) Дж.С.Мілля „Принципи політичної економії”;

в) А.Маршалла „Принципи економікс”;

г) П.Семюелсона „Економікс”.

205. Автором теорії граничної продуктивності та вчення про статику і динаміку був американський економіст:

а) В. Джевонс; б) Л. Вальрас; в) В. Парето; г)Дж. Б. Кларк.

206. Засновником сучасного макроекономічного моделювання часто вважають автора теорії загальної економічної рівноваги:

а)В. Джевонса; б) А. Курно; в) Л. Вальраса; г) В. Парето.

207. Теоретичне вперше обґрунтував критерій ефективності розподілу ресурсів у конкурентній економіці:

а) В.Джевонса; б) В.Парето; в) Ф.Еджворта; г) Л.Вальраса.

208. Математичний інструментарій функціонального аналізу поведінки споживача, зокрема „криві байдужості”, був створений англійським економістом:

а) А.Маршаллом; б) Ф.Еджвортом; в) В.Парето; г) В.Джевонсом.

209. А.Маршалла вважають засновником:

а) математичної школи та інституціонального аналізу;

б) лондонської школи та функціонального аналізу;

в) кембриджської школи та неокласичного аналізу;

г) австрійської школи та граничного аналізу.

210. Можливість А.Маршаллу перевести "Політичну економію" в "Економікс" дало введення в предмет дослідження:

а) відносин попиту;

б) відносин пропозиції;

в) теорії трудової вартості і маржиналізму;

г) відносин попиту і пропозиції.

211. Предметом „Економікс” у а.Маршалла є:

а) виробничі відносини;

б) відносини попиту і пропозиції;

в) наука про багатство і спонукальні мотиви людей до економічних дій.

212. Неокласична школа виникає на основі синтезу класичної теорії та:

а) меркантилізму; б) монетаризму;

в) маржиналізму; г) всіх зазначених напрямів.

213. Висхідним у неокласичній теорії було положення:

а) ринкова економіка не є саморегульованою, ринки не є досконало конкурентними;

б) ціни і заробітна плата є негнучкими;

в) для забезпечення загальної економічної рівноваги необхідне активне державне втручання;

г) ринкова економіка здатна забезпечити повне і ефективне використання ресурсів.

214. А. Маршалл довів, що ринкова ціна товару визначається:

а) суспільно-необхідними витратами праці;

б) витратами виробництва;

в) корисністю благ;

г) взаємодією попиту і пропозиції.

215. Зрівноважена ціна товару А.Маршаллом визначається на основі:

а) трудової теорії вартості;

б) теорії витрат виробництва;

в) теорії граничної корисності;

г) граничної корисності та граничних витрат.

216. Згідно з теорією Маршалла, ціна попиту визначається:

а) суспільно-необхідними витратами праці;

б) витратами виробництва;

в) граничною корисністю благ;

г) суспільними потребами;

д) корисністю благ.

217. Згідно з теорією Маршалла, ціна пропозиції визначається:

а) суспільно-необхідними витратами праці;

б) витратами виробництва;

в) мінімальними витратами праці;

г) індивідуальними витратами праці.

218. Синтетична теорія А. Маршалла поєднала:

а) елементи теорії трудової вартості та теорії граничної корисності;

б) вплив об’єктивних та суб’єктивних чинників ціноутворення;

в) вплив чинників попиту та пропозиції;

г) всі відповіді правильні.

219. Для характеристики впливу попиту та пропозиції на рівноважну ринкову ціну А.Маршалл застосував відому алегорію:

а) „невидимої руки”; б) „лез ножиць”;

в) „нічного сторожа”; г) „квіткового горщика”.

220. Який новий фактор виробництва ввів А.Маршалл в свій аналіз:

а) капітал;

б) працю;

в) землю;

г) організацію.

221. Розмежування двох часових періодів дозволило А.Маршаллу здійснити поділ витрат на:

а) явні та неявні; б) постійні та змінні;

в) внутрішні та зовнішні; г) бухгалтерські та економічні.

222. Аналіз фактора часу дозволив А.Маршаллу встановити, що:

а) у довгостроковому періоді переважний вплив на ринкову ціну чинить попит, у короткостроковому – пропозиція;

б) у короткостроковому періоді переважний вплив на ринкову ціну чинить попит, у довгостроковому – пропозиція;

в) незалежно від часового періоду попит і пропозиція чинять однаковий вплив на ринкову ціну;

г) незалежно від часового періоду ціна визначається витратами виробництва.

223. Найвидатнішим учнем А.Маршалла – фундатора неокласичного напряму – став економіст, який спростував постулати класичної теорії, здійснивши новий переворот в економічній науці:

а) А.Пігу; б) Дж.М.Кейнс; в) М.Фрідмен; г) Ф.Хайєк.

224. Автором теорії „економічного добробуту” був англійський економіст:

а) А.Маршалл; б) А.Пігу; в) В.Парето; г) В.Джевонс.

225. В. Парето встановив, що розподіл ресурсів в конкурентній економіці є ефективним, коли:

а) хоча б один суб’єкт може поліпшити свій стан без погіршення стану іншого;

б) існує можливість поліпшити стан всіх економічних суб’єктів;

в) жоден суб’єкт не може поліпшити свого стану, не погіршуючи при цьому стану іншого;

г) оптимальна структура споживання досягається за рівності граничних корисностей усіх благ.