306. П.Семюелсон як представник „неокласичного синтезу”:

а) намагався інтегрувати всі економічні вчення, які ґрунтуються на неокласичній ідеології;

б) визнавав плюралізм підходів до формування реальної економічної політики;

в) допускав можливість застосування будь-яких моделей і методів державного впливу на економіку за умови збереження ринкового механізму саморегулювання;

г) всі відповіді правильні.

247. Представниками неокейнсіанства, які розробили численні моделі економічного зростання, були:

а) Е.Хансен, О.Домар, Р.Харрод, Дж.Хікс, Н.Калдор;

б) Дж.Робінсон, Й.Шумпетер, Е.Чемберлін;

в) Т.Веблен, Дж.Гелбрейт, В.Мітчелл, Дж.Коммонс;

г) В.Ойкен, Л.Ерхард, А.Мюллер-Армак, М.Алле, Ф.Перру.

150. Представники історичної школи політичної економії:

а) вважали, що політична економія повинна бути „наукою про закони економічного розвитку націй”;

б) заперечували об’єктивність економічних законів та універсальність теоретичних принципів;

в) надавали важливого значення державі як гаранту забезпечення соціальної рівноваги та економічного розвитку й іншим інституціям (праву, моралі, освіті, ідеології);

г) всі відповіді правильні.

180. Процес капіталістичного нагромадження, за К.Марксом, – це насамперед:

а) збільшення позичкового капіталу;

б) капіталізація частини додаткової вартості;

в) концентрація і централізація капіталу;

г) збільшення масштабу капіталістичного виробництва.

181. Перетвореними формами додаткової вартості, за К. Марксом, виступають:

а) фактори виробництва – земля, праця, капітал;

б) ціна й заробітна плата;

в) прибуток, рента, процент;

г) диференційна та абсолютна земельна рента.

183. Причиною виникнення абсолютної земельної ренти К. Маркс вважав:

а) відмінності у родючості різних ділянок землі;

б) дію закону спадної родючості землі;

в) приватну власність на землю;

г) відмінності у місцерозташуванні різних ділянок землі.

193. Представники маржиналізму та їх попередники вводять в науковий оборот поняття:

а) гранична корисність, гранична доходність;

б) гранична продуктивність, граничні витрати;

в) економічне благо, цінність;

г) всі відповіді правильні.

190. Провідне місце в концепціях австрійської школи належить теорії:

а) додаткової вартості;

б) граничної продуктивності;

в) граничної корисності;

г) загальної економічної рівноваги.

192. Представниками першої хвилі „маржиналістської революції” вважають:

а) К.Менгера, Ф.Візера, Е.Бем-Баверка, В.Джевонса, Л.Вальраса;

б) А.Маршалла, Дж.Б.Кларка, В.Парето;

б) Й.Тюнена, Ж.Дюпюї, Г.Госсена, А.Курно;

г) К.Менгера, Ф.Візера, А.Маршалла, В.Парето.

211. Предметом „Економікс” у А.Маршалла є:

а) виробничі відносини;

б) відносини попиту і пропозиції;

в) наука про багатство і спонукальні мотиви людей до економічних дій.

245. Поняття мультиплікатора вперше було сформульоване англійським економістом:

а) А.Маршаллом; б) Дж.М.Кейнсом; в) Р.Каном; г) Дж.Хіксом.

259. Провідним поборником ринкового мислення ХХ століття, який виступив проти будь-яких спроб державного втручання в економіку і у праці „Дорога до рабства” стверджував, що навіть помірне одержавлення економіки призводить до встановлення тоталітаризму, був:

а) Р.Лукас; б) Ф.Хайєк; в) М.Фрідмен; г) М.Алле.

262. Представниками фрайбурзької школи неолібералізму є:

а) Л.Мізес, М.Фрідмен, А.Шварц;

б) Ф.Хайєк, Л.Роббінс, Е.Кеннан;

в) В.Ойкен, Л.Ерхард, В.Репке, А.Рюстов, А.Мюллер-Армак;

г) Ж.Рюеф, Л.Арман, М.Алле, Ф.Перру.

286. Представники інституціоналізму:

а) доводили необхідність державного регулювання економіки;

б) розробили концепцію захисту середнього класу;

в) виступили з критикою монополій;

г) всі відповіді правильні.

279. Представниками теорії економіки пропозиції є:

а) Й.Шумпетер, Е.Чемберлін, Дж.Робінсон;

б) Дж.Мут, Р.Лукас, Т.Сарджент, Н.Уоллес;

в) Р.Харрод, Е.Хансен, О.Домар, Н.Калдор;

г) А.Лаффер, М.Фелдстайн, Р.Манделл, М.Боскін.