
- •Кафедра епізоотології та інфекційних хвороб планування ветеринарних заходів
- •М. Біла Церква, 2008
- •Значення планування у ветеринарній справі
- •Об’єкти планування у ветеринарній справі
- •Основні вимоги до планів ветеринарних заходів:
- •Наукове обгрунтування планування у ветеринарній справі
- •Принципи планування ветеринарних заходів
- •Основні види планів ветеринарних заходів
- •План ветеринарно-профілактичних та протиепізоотичних заходів
- •Методичні вказівки щодо складання плану
- •Ветеринарно-профілактичних і протиепізоотичних заходів у агрофірмі “Матюші” Білоцерківського району на 200__ р.
- •План заходів з профілактики незаразних хвороб
- •Заходів з профілактики незаразних хвороб тварин у
- •План заходів з ліквідації заразних хвороб тварин
- •Організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів із ліквідації лейкозу великої рогатої худоби в агрофірмі “Матюші” Білоцерківського району на 2007–2008 рр.
- •План ветеринарно-санітарних заходів
- •Ветеринарно-санітарних заходів у агрофірмі “Матюші” Білоцерківського району на 200__ р.
- •План пропаганди ветеринарних знань
- •План пропаганди ветеринарних знань у Білоцерківському районі на 2007 р.
- •Календарний план роботи служби ветеринарної медицини агрофірми «матюші» на січень 2007 року
- •Організація виконання планів ветеринарних заходів
- •Контрольні питання
- •Література
- •Інструкція про заходи профілактики та оздоровлення тваринництва від туберкульозу
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №15–15/220 від 28 вересня 1992 р. Інструкція по профілактиці та оздоровленню великої рогатої худоби від лейкозу
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №4 від 25 січня 2000 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №4 від 25 січня 2000 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з бруцельозом тварин
- •Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України №2 від 19.01.94 р. Інструкція про заходи профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №142 від 21 грудня 2004 р. Інструкція щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин.
- •Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України №2 від 19.01.94 р. Інструкція про заходи профілактики та ліквідації класичної чуми свиней
- •Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України №2 від 19.01.94 р. Інструкція про заходи профілактики та боротьби з бешихою свиней
- •Інструкція про заходи щодо боротьби зі сказом тварин
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №47 від 10 жовтня 2000 р. Інструкція пропрофілактики та боротьби з емфізематозним карбункулом
- •Заходи щодо профілактики ящуру
- •3. Заходи щодо ліквідації ящуру в неблагополучному пункті
- •Заходи у вогнищі ящуру
- •Заходи в загрозливій зоні та охорона благополучних господарств від заносу в них ящуру
- •Заходи боротьби з ящуром на м'ясокомбінатах і забійних пунктах
- •Зняття карантину й подальші тимчасові обмеження
- •8. Відбір зразків патологічного матеріалу, крові та пересилання їх для лабораторного дослідження
- •Щодо діагностики, профілактики та боротьби з губчастоподібною енцефалопатією великої рогатої худоби
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №142 від 21 грудня 2004 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання коней грипом
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №4 від 25 січня 2000 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною анемією коней
- •Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України №2 від 19.01.94 р. Інструкція з профілактики та ліквідації захворювання птиці на хворобу Ньюкасла
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №47 від 10 жовтня 2000 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною бурсальною хворобою (хвороба Гамборо)
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №9 від 2 лютого 2005 р. Інструкція з профілактики та ліквідації колібактеріозу птиці
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №10 від 3 лютого 2004 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на орнітоз
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №69 від 4 грудня 2002 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на пастерельоз
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №10 від 3 лютого 2004 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на віспу
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №78 від 17 жовтня 2001 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційним ларинготрахеїтом птахів
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №39 від 5 липня 2002 р. Інструкція про заходи профілактики та ліквідації вірусного гепатиту каченят
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №11 від 18 березня 2002 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з вірусним ентеритом гусей
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №84 від 27 вересня 2005 р. Інструкція з профілактики та ліквідації реовірусної інфекції птиці
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №7 від 5 лютого 2003 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці сальмонельозами.
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №114 від 7 жовтня 2004 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації інфекційної анемії курчат
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №54 від 28 липня 2003 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці інфекційним енцефаломієлітом
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №27 від 28 березня 2005 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації аспергільозу птиці
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №78 від 17 жовтня 2001 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації хвороби Марека у курей
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №63 від 15 вересня 2003 р. Інструкція про заходи боротьби та профілактики респіраторного мікоплазмозу птиці
- •Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №78 від 17 жовтня 2001 р. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційним бронхітом курей
Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №142 від 21 грудня 2004 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання коней грипом
1. Загальні положення. 1.1. Грип коней (заразний катар верхніх дихальних шляхів) – гостра висококонтагіозна хвороба, проявляється недовгочасною лихоманкою, пригніченням, кон'юктивітом, сльозотечею, катаром верхніх дихальних шляхів, сухим надривним, глибоким і болючим кашлем; хвороба супроводжується ларинготрахеїтом, бронхітом, у тяжких випадках пневмонією; збудником хвороби є вірус, що належить до родини міксовірусів типу А. Вірус грипу А коней належить до сімейства ортоміксовірусів роду інфлюєнца. Віріони вміщують фрагментовану ДНК, покриту ліпопротеїновою оболонкою. Під електронним мікроскопом має вид округлих або нитковидних частинок діаметром 80-120 НМ. Вірус грипу стійкий в зовнішньому середовищі. Вірус, нанесений на скло, зберігає вірулентність до 9-11 діб, адсорбований на тваринному і дерев'яному вугіллі, - до 14-30 діб. Під дією ультрафіолетового світла гине через 5 хв. При контакті з малими концентраціями хлору в повітрі вірус інактивується за 30-60 хв. Гине через 3 хв. в 3%-ному фенолі, 1%-ній настойці йоду,1%-ному купоросі. Хвороба характеризується коротким (1-6 діб) інкубаційним періодом, швидким охопленням поголів'я коней. Джерелом збудника інфекції є хворі коні, які протягом 2 тижнів виділяють вірус під час кашлю. Факторами передання збудника можуть бути повітря, корми, вода, предмети догляду, самі тварини та люди. У зовнішнє середовище вірус грипу виділяється разом з найдрібнішими краплинами з дихальних шляхів. попадаючи на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, вірус проникає в епітеліальні клітини. Розмноження вірусу приводить до відторгнення циліндричногоепітелію й активного запалення. Інфекція поширюється на нижні відділи дихальних шляхів. У первинних вогнищах хвороба швидко розповсюджується, охоплюючи все сприйнятливе поголів'я. 1.2. Діагноз грипу коней встановлюють на підставіепізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби та результатів лабораторних досліджень. Вірус грипу є основною причиною респіраторних захворювань коней. Частіше хвороба поширюється серед молодих дво-, трирічних бігових коней за умов скупчення у загальних приміщеннях, що погано вентилюються. Клінічні ознаки - раптовий початок хвороби, висока контагіозність, швидке розповсюдження, короткий інкубаційний період, типовий гострий, сухий, частий кашель, який посилюється під час руху, підвищення температури тіла (39,1оС - 41,7оС), слизово-гнійні виділення з носу, сонливість, анорексія, болючість, рідше збільшення підщелепних лімфовузлів. У холодну сиру погоду грип протікає важко. Остаточний діагноз грипу ставлять при виділенні та ідентифікації вірусу грипу та обстеженні в реакції гальмування гемаглютинації парних зразків сироваток крові коней, відібраних через 10 і 21 день після появи клінічних ознак хвороби. Діагностичне значення має чотирикратне (або більше) підвищення титру, що гальмують гемаглютинацію антитіл, порівняно з пробою, одержаною в гострій формі хвороби.
2. Заходи щодо профілактики захворювання коней грипом. 2.1. Для профілактики грипу коней проводять комплекс заходів, передбачених нормативними документами. 2.1.1. Увезення у благополучні господарства хворих та підозрілих на захворювання грипом коней категорично забороняється. Усіх новоприбулих тварин карантинують протягом 30 днів. У цей період їх щоденно клінічно оглядають та при підозрі на грип проводять лабораторні дослідження. Згідно з вимогами Санітарного кодексу наземних тварин Міжнародного Епізоотичного Бюро при імпорті коней від країни-експортера необхідно вимагати документи, передбачені міждержавними угодами, які підтверджують, що тварини виходять з країни, благополучної щодо грипу коней, або вони перед відправленням витримувались на чотиритижневому карантині, при цьому не мали клінічних ознак цієї хвороби і були вакциновані проти грипу максимум за вісім та мінімум за два тижні до відправлення. 2.1.2. З метою профілактики інфекції проводять щеплення коней інактивованою полівалентною вакциною проти грипу. При цьому щепленню підлягають: – тварини, що належать кінним заводам, спортивним товариствам, приватним підприємствам та циркам; – спортивні та племінні коні, що направляються за межі господарств. При загрозі виникнення грипу все конепоголів'я незалежно від форм власності підлягає вакцинації. Обов'язковій вакцинації проти грипу підлягають усі коні, учасники змагань, на іподромах, аукціонах, при відправленні за кордон. 2.1.3. При виникненні в коней респіраторного захворювання усіх хворих тварин та тварин, що перебувають з ними в одному приміщенні, ізолюють від іншого конепоголів'я господарства та здійснюють заходи для встановлення діагнозу.
3. Заходи щодо ліквідації захворювання. 3.1. При встановленні діагнозу на грип коней районна державна адміністрація за поданням Головного державного інспектора ветеринарної медицини району оголошує господарство (кінний завод, іподром, конеферма, табун та ін.) або його частину неблагополучним, уводить карантинні обмеження і затверджує план заходів з ліквідації захворювання. При цьому забороняється увезення і вивезення коней з господарств і місць, не благополучних щодо грипу, а також вивезення кормів, сперми від коней, забороняється переміщення та перегрупування тварин усередині господарств, забезпечуються ізоляція та лікування хворих; знешкодження вірусу в навколишньому середовищі методом очищення і дезінфекції конюшень, збруї, інвентарю. 3.2. Хворих та підозрілих на захворювання грипом коней (коні, які перебували в контакті з хворими тваринами) або з підвищеною температурою тіла звільняють від роботи на період 10-14 днів та ізолюють від решти поголів'я. За ними закріплюють окремий обслуговуючий персонал, інвентар та на період захворювання визначають окремого фахівця ветеринарної медицини (його звільняють від обслуговування інших тварин). Хворих тварин піддають симптоматичному лікуванню (застосовують серцеві засоби, антибіотики, сульфораніламіди). У теплу суху погоду допускається їх утримання на відкритому повітрі, ізольованому пасовищі. 3.3. Приміщення, де утримуються хворі та підозрілі на захворювання тварини, збрую, предмети догляду, підстилку знезаражують у відповідності до інструкції "Проведение ветеринарной дезинфекции объектов животноводства" (затверджена Головним управлінням ветеринарії Держагропрому СРСР 25 серпня 1988 року). 3.4. З трупів коней, що загинули від грипу, шкіру знімають та знезаражують протягом 12 годин у слабкому розчині вапняного молока (1 л свіжогашеного вапна на 20 л води). Трупи утилізують. 3.5. Клінічно здорових коней, а також підозрілих у зараженні грипом незалежно від форм власності вакцинують проти цієї хвороби вакцинами згідно з настановами з їх застосування. 3.6. Обмеження з неблагополучного господарства знімають через 15 днів після останнього випадку одужання хворих коней та проведення остаточних оздоровчих заходів.
ЗАТВЕРДЖЕНО