Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля

Кафедра економіки та управління

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Організація управління діяльністю органів

та підрозділів цивільного захисту»

Курсанта ____курсу _____ взводу

напряму підготовки 6.170203 «Пожежна безпека»

______________________________

(прізвище та ініціали)

Номер залікової книжки _________

Керівник ______________________

_______________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Кількість балів: __________________

Оцінка: ECTS ___________________

Національна шкала _______________

Члени комісії:

______________________ __________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______________ ______________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______________ ______________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Черкаси – 2014 рік

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ І. Стреси в управлінні………………………………………….6

1.1 Стрес, його сутність та види…………………………………………………6

1.2. Причини виникнення стресів та динаміка розвитку

внутрішнього напруження під час стресу…………………………………….10

1.3 Умови запобігання стресам………………………………………………..16

1.4 Прийоми виходу із стресових ситуацій та їх нейтралізація…………….20

РОЗДІЛ ІІ. Організація роботи пожежно-рятувальних

підрозділів міста………………………………………………………………..27

2.1. Застосування методу сітьового планування в практичній

діяльності підрозділу…………………………………………………………27

2.2. Визначення необхідної кількості ДПРЧ в місті………………………….31

ВИСНОВОК ……………………………………………………………40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………..41

ВСТУП

Усвідомлення управління як професії, що спирається на різноманітні досягнення міждисциплінарної, поки ще молодої області наукового та практичного знання, що швидко розвивається. Воно займає міцне місце в сучасній цивілізації. У даний час вважається, що керівник будь-якого рівня покликаний вирішувати дві взаємозалежні задачі: опанувати теоретичні основи раціонального управління, тобто науку управління; уміти творчо застосовувати положення цієї науки, тобто опанувати мистецтво управління.  Перша задача вирішується у процесі навчання, друга - у процесі практичної діяльності. 

Управління як наука має властивий їй предмет. На думку більшості вітчизняних і закордонних учених, предметом науки управління є управлінські відносини, тобто відносини: між суб'єктом та об'єктом управління; між членами організації, які знаходяться на тому самому ієрархічному рівні та спрямовані на взаємне узгодження дій, виходячи з поставлених задач; між різними організаційними підрозділами в межах того самого об'єкта управління. 

Управлінська діяльність - це праця, що принципово відрізняється від інших видів діяльності. Основні психологічні особливості управлінської діяльності можна звести до таких: велика розмаїтість видів діяльності на різних рівнях управлінської ієрархії; неалгоритмічний, творчий характер діяльності, що здійснюється за умови недоліку інформації та в умовах часто мінливої, нерідко суперечливої обстановки; яскраво виражена прогностична природа розв'язуваних управлінських задач; значна роль комунікативної функції; висока психічна напруженість, що викликана великою відповідальністю за прийняті рішення [22]. 

Таким чином, управлінська діяльність - це особливим чином організований вид трудової діяльності з виконання функцій управління в організації. 

Головна її мета - забезпечення цілеспрямованої та скоординованої діяльності керованого колективу задля вирішення задач, що поставлені перед ним. Продуктом управлінської діяльності є управлінські рішення та практичні дії, необхідні для функціонування організації в необхідному режимі. Знання основ управління в органах і підрозділах цивільного захисту потрібне не тільки керівникам різних рівнів, а й усім іншим праців­никам підрозділів ДСНС України, яким, враховуючи специфіку їх обов'язків, належить знати норми соціального управління, своє місце в "ієрархії" управлінського процесу, тобто свої функціо­нальні обов'язки і методи їх реалізації, правила спілкування з людьми, порядок виконання функцій представника влади. Майже кожному працівникові органів і підрозділів цивільного захисту в своїй про­фесійній діяльності доводиться виконувати обов'язки керівника, наставника, організатора, вихователя.

Зазначена мета конкретизована у наступних завданнях:

• оволодіти основними положеннями теорії, методології і практики управління діяльністю органів і підрозділів ЦЗ;

• формувати уявлення про технології розв’язання основних організаційно-управлінських завдань в діяльності підрозділів ДСНС України;

• формувати готовність до виконання професійних обов’язків;

• засвоїти основні закони, закономірності, категорії та функції управління;

• усвідомити роль і значущість ефективного управління органами та підрозділами цивільного захисту в результатах професійної діяльності;

• розвивати спроможність самостійно приймати рішення в повсякденній практичній діяльності та в умовах надзвичайної ситуації;

• формувати, підтримувати та розвивати професійно-важливі управлінські якості;

• підвищувати рівень управлінської компетентності майбутніх фахівців.

Виховна мета:

• формувати почуття гордості за професію, культуру діяльності управлінця;

• формувати навички творчого мислення, здатності до професійного самовдосконалення,

• допомагати у розвитку комунікативних вмінь, рефлексивного мислення, пізнавальної активності, якостей творчої особистості;

• формувати індивідуальний стиль спілкування, потреби та вміння саморозвитку творчого мислення, вміння раціональної навчальної діяльності;

• допомагати оволодіти предметним та міжпредметним навчальним змістом.

Курсова робота є складовою професійної підготовки бакалаврів, підсумковою роботою з професійно-орієнтованих дисциплін, яка дає змогу виявити рівень засвоєння курсантами, студентами і слухачами теоретичних знань та рівень їх практичної підготовки, здатність до самостійної роботи в обраній професійній сфері.

Мета і завдання курсової роботи

Виконання і захист курсової роботи є заключним етапом вивчення дисципліни «Організація управління діяльністю органів і підрозділів цивільного захисту».

Метою дослідження є глибоке осмислення теоретичних основ та професійної проблеми; комплексне оволодіння матеріалом; практичне застосування теоретичних знань для вирішення конкретних завдань щодо оптимізації управління діяльністю органів і підрозділів цивільного захисту [.

РОЗДІЛ І

Стреси в управлінні

1.1 Стрес, його сутність та види

Зростання інформаційного й емоційного навантаження на керівників та звичайних робітників виробництва поставило на порядок денний рішення однієї важливої проблеми - зменшення негативного впливу на організм людини так званих стресових ситуацій.

Сьогодні слово «стрес» у літературі з проблем управління зустрічається, мабуть, частіше, ніж у медичних виданнях, стресом намагаються пояснити все - від інфаркту співробітників підприємства до застою у справах корпорації. Залякана привидом стресу, людина уже не в змозі вирішити, як справитися зі зростаючим обсягом справ: чи додатково завантажити своїх підлеглих та співробітників, ризикуючи відбити в них інтерес до роботи і викликати депресію від перевтоми, чи звалити додаткове навантаження на власні плечі, що знову-таки може викликати стрес та інфаркт?

Поняття «стрес» уперше ввів у науку доктор Монреальського університету Сельє в 1946 р. для позначення впливу різних неспецифічних факторів, чи «стресорів», на організм людини. Згідно Сельє, реакція людини на стрес складається з трьох стадій. Перша стадія - це реакція на тривогу, наприкінці якої мобілізуються захисні функції організму. Друга стадія характеризується як опірність організму, протягом якої він пристосовується (адаптується) до нових умов, викликаних стресорами. Якщо ж стресори настільки сильні, що захисних засобів організму не вистачає для його адаптації до нових умов, то настає третя стадія, що веде до виснаження організму, і якщо ці стресори будуть діяти тривалий час, то й до його загибелі [2].

З приводу впливу стресу на організм людини немає єдиної точки зору, хоча більшість дослідників схиляється до того, що ця дія негативна. Проте, мабуть, найбільш правильним буде розглядати це питання не з погляду впливу стресу взагалі, а в залежності від сили стресорів і тривалості їхньої дії. Якщо сила стресора така, що перевищує захисні властивості організму (наприклад, систематичне інформаційне перевантаження керівників), то його негативний вплив на організм не викликає сумнівів. Але з іншого боку, чи не будь-яка проблема управління, чи не будь-яка інформація, що прийшла до керівника і свідчить про необхідність приймати рішення, викликає стрес? Очевидно, так. Адже стрес - це насамперед спонукання до дії. Можна навіть сказати більше: стресові ситуації, якщо під ними розуміти необхідність рішення проблем, є двигунами в багатовіковій історії розвитку людства. Сприятливе зовнішнє середовище існування привело, наприклад, до виникнення високорозвинених цивілізацій на зорі історії людства у визначених районах земної кулі (Індія, Єгипет, Китай) [7].

То що ж таке стрес? «Стрес - це внутрішній опір, реакція еластичного тіла на зовнішні сили, які впливають на нього». Як бачимо, стрес, явище не тільки від’ємне, оскільки і його характер і зворотна реакція на нього «еластичних тіл» (в даному випадку працівників і організації) можуть бути зовсім різними.

Дослідження, проведені соціальними психологами довели можливість подолання шкідливих наслідків стресових ситуацій, а якщо вони все-таки не відвернуті, то є шляхи до їх повного усунення.

Вдалося встановити, що частину раніше виявлених стресових ситуацій вмілі керівники можуть повернути на користь справі без шкоди здоров’ю та психіці підлеглих.

Стреси створюються навколишніми обставинами, які вимагають адаптації поведінки. Причиною їх виникнення можуть бути різні фактори, починаючи з незначних порушень звичних обставин до серйозних, насамперед хвороба, тяжка сімейна втрата, розлучення та ін. Між духовним і фізичним станом існує тісний взаємозв'язок, одне впливає на друге як у позитивному, так і в негативному напрямку, незалежно від нас. Ми можемо впливати волею на рухи, частоту дихання, однак багато процесів в організмі (биття серця, кров'яний тиск, зниження або підвищення кислотності) контролюється автономною нервовою системою. Ми не можемо викликати або перервати ці процеси волею.

Реакція на стрес у багатьох випадках змушує працювати ефективніше, докладати більше зусиль, які направлені на досягнення поставленої цілі. Пасивність же може повернутися гіпертонією, сердечними приступами, порушеннями психіки, хворобливим станом [5]. У цій ситуації сам організм шукає можливість боротися зі стресом, звертаючись до внутрішньої енергії, внаслідок чого ми знаходимося під довготривалим навантаженням, яке нам не під силу. Не бачучи виходу, ми починаємо панікувати.

Психолог Сельє виділяє два види стресу: «...Один із них негативний, шкідливий, розруйновувач життя, так названий дистрес, інший позитивний, виталізуючий, життєво необхідний, так званий ейфорійний стрес. Неважко здогадатися, що все, що пов'язано з дистресом, несе в наше життя хвороби, депресію, одинокість, певні функціональні неврози, в той час, як ейфорійний стрес означає здоров'я, задоволення, щастя».

Усе наше життя так чи інакше пов’язане зі стресами. З огляду на природу та особливості перебігу виокремлюють такі види стресів [ 9]:

• фізіологічний – зумовлений надмірними фізичними навантаженнями;

• психологічний – зумовлений складними відносинами з іншими людьми;

• інформаційний – зумовлений надлишком, недостатністю чи безсистемністю життєво важливої інформації;

• управлінський – зумовлений високою відповідальністю за рішення, що приймаються, особливо в умовах дифіциту часу;

• емоційний – проявляється в ситуаціях загрози, небезпеки, неочікуваної радості.

Стреси існують і будуть існувати завжди. Просто не треба робити з цього слова феномен, не слід вважати, що ми знаходимося під стресом, якщо ситуація не є такою. Звичайно, не слід заперечувати, що стрес є скрізь і в приватному житті, і в кожній професії.

Отже, якщо немає проблем, то немає і стресових ситуацій і відповідно руху вперед. Останнім часом у середовищі вчених дедалі більш стверджується думка, що стрес організму необхідний і навіть корисний. Вчені вважають: «Емоційний стрес - у принципі нормальна фізіологічна реакція людини. Вона дозволяє переборювати перешкоди, що заважають задовольняти основні потреби, і сприяє в кінцевому підсумку активній творчій діяльності». Також стверджують, що «коли негативні емоції мобілізують сили організму, змушують його підібратися, підготуватися до боротьби з перешкодою, що виникла, користь їхня очевидна». Причому тут важливо, як сприймається людиною необхідність подолання цих перешкод. І чим вище рівень пошукової діяльності, тобто зусиль у досягненні цілей, тим сильніше опірність організму несприятливим умовам [8]. Відзначається, наприклад, що, хоча поняття про менеджера завжди асоціюється з людиною, що знаходиться під стресом, що робить шкідливий вплив на здоров'я, багато менеджерів стверджують, що стрес їм необхідний як своєрідний допінг і що, оскільки він має як позитивні, так і негативні наслідки, головна проблема полягає не в тому, щоб стрес виключити, що, мабуть, безглуздо, а в тому, щоб навчитися ним керувати.

Стрес є продуктом реакції «бий-біжи» - примітивного рефлексу, який готує людину до конфлікту. Коли людина стикається з якоюсь небезпекою або занадто нервовим колегою, її організм виробляє гідрокортизон. Ці гормони допомагають організму швидко включити виконання деяких його функцій, в т. ч. і частину імунної системи, а також екстрені енергетичні джерела. Але цей механізм сьогодні народжує додаткові проблеми.

Симптоми «роботоголізму» поширилися в останні десятиріччя серед управлінських працівників багатьох країн подібно лісовій пожежі. Людей, вражених цим синдромом легко виявити. Це ті, хто постійно поглядає на годинник, хто відчуває себе нещасним, коли повинен відірватися від роботи, хто нездатний відпочити і під час відпустки. «Роботоголізм» дійсно схожий з оп’янінням, діючи як всякий спосіб наркотичного відключення від багатогранного життя [6].

Небезпека для керівників чи пересічних співробітників організації наступає в той момент, коли в шкалі його життєвих цінностей - наполегливості, амбіції, потребі в почестях і повазі зі сторони оточуючих - починають проходити зміни.

Наслідком цього є втрата самоконтролю, нехтування іншими життєвими обов'язками і навіть виникнення деяких психічних захворювань. Нікому і в голову не прийде підозрювати роботоголіків у хворобі, адже вони, як правило, займають видне становище в суспільстві і подавляють оточуючих власним характером. Манія старанності - їхня характерна риса, але вона не шкодить їхній кар’єрі.

Як і всяка хвороба, стрес начальника чи пересічного співробітника піддається лікуванню тим успішніше, чим раніше він буде виявлений. Але провести ранню діагностику може тільки сама людина. Для цього необхідно вивчити природу стресорів, тобто чинників або умов, що спричиняють сильне нервово-психічне напруження і бурхливий прояв емоцій. Усі фактори виникнення стресових ситуацій поділяються на організаційні та персональні (особисті) [9].