Загальні правила подання формул

При використанні формул у тексті пояснювальної записки необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, що мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Невеликі та нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони надані у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта записують з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули треба відділяти від тексту вільними рядками. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять в інший після знаків рівності (=), плюс (+), мінус (—), множення (х) і ділення (:).

Формули в тексті дипломного проекту (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Номер формули складається з номера розділу і порядково­го номера формули в розділі, між якими ставлять крапку, наприклад, формула (1.4) – четверта формула першого розділу. Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки. Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у наступний рядок нижче формули, а при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Наприклад, розрахунок коефіцієнту уніфікації для кожної моделі системи виконується за формулою:

Ky=	ny	, (1.4)
	n

де n_y - кількість уніфікованих деталей (вузлів, ліній, елементів у моделі);

n - загальна кількість деталей за специфікацією (вузлів, ліній, елементів у моделі).

Загальне правило пунктуації тексту з формулами таке: формула входить до речення як його рівно­правний елемент, тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять згідно з правилами пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, що йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою без­посередньо за формулою до її номера.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

Студент може наводити цитати для підтвердження власних аргументів посилан­ням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору. Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збере­женням особливостей авторського написання;

• цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту;

• кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним і коректним щодо викладення думок автора;

• цитування не повинно бути надмірним, бо це знижує рівень дипломного проекту.

Коли використовують відомості, які мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таб­лиць, формул джерела, на яке дано посилання в дипломному проекті.

Посилання в тексті дипломного проекту на джерела роблять згідно з їхнім переліком у квадратних дужках, наприклад, "... у працях [1,7]...", де 1- номер джерела за списком, 7 – номер сторінки.

Цитата в тексті: "...визначається величина прибавки на вільне облягання до розмірної ознаки обхват плеча (О_п) фігури, на яку розроблена вихідна конструкція. Потім визначається величина розширення рукава і встановлюються межі цього розширення ..." [7].

На всі таблиці, ілюстрації, формули дипломного проекту повинні бути поси­лання в тексті, наприклад: "...дивись табл. 1.2", "..дивись рис. 2.4".