Розділ 3 Економічно – організаційнИй

В розділі 3 дипломного проекту, що пов’язаний з дисципліною «Економіка, організація та планування виробництва», студенти повинні застосувати загальнотеоретичні положення на конкретному практичному матеріалі, який вони зібрали під час переддипломної практики.

В цьому розділі з’ясовують такі питання:

• асортимент виробів та ринок збути продукції;

• тип виробництва, та особливості технологічного процесу в якості прогнозу;

• оцінка конкурентоздатності продукції;

• розрахунок собівартості та відпускної ціни виробу та колекції.

3.1 Асортимент виробів та ринок збуту продукції

Цей етап роботи передбачає перелік виробів, які випускаються підприємством.

Згідно асортименту виробів даного підприємства розглядають конкретні тканини, нитки, фурнітуру, оздоблювальні матеріали, вказуючи:

- новизну та перспективність випуску їх текстильною промисловістю;

- відповідність згідно кольорової гами, малюнку або фактури направленню моди та конструкції моделі;

- вимоги, які пред’являють до якості виготовлення моделі;

- вимоги до естетичного оформлення, фізико – механічним та пошивочним властивостям.

Студенти звертають увагу на ринок збуту продукції та фірми – замовники, вказуючи їх назву та місце розташування.

3.2 Оцінка конкурентоздатності продукції (вказати назву підприємства, міста)

Конкурентоздатність продукції, це комплекс споживчих і вартісних властивостей продукції, що забезпечують їй успіх на ринку. Конкурентоздатною вважається продукція, яка відповідає умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не тільки за якісними , економічними і технічними характеристиками, а й за умовами поставки і реалізації продукції, налагодженням сервісної роботи, цінової політики, що забезпечують успішну реалізацію продукції на ринку.

Кожен вид товару породжує свій спеціалізований ринок, якому притаманні свої специфічні особливості. Визначаючи свій ринок, підприємство намагається знайти таку групу споживачів, щоб її попит на продукцію істотно зростав і щоб підприємство могло ефективно її обслуговувати. Такий сегмент ринку називається ринковою нішею. Найвдалішим результатом діяльності підприємства є виявлення ще не освоєного, не зайнятого конкурентами ринку. Такий сегмент називається ринковим вікном; він дає, як правило, найвищі прибутки. На основі класифікації товарів підприємство визначає цільовий ринок – сполучення таких ринкових сегментів, які найбільшою мірою реалізують ринкові можливості та інтереси підприємства. Цільовим ринком може бути вся територія країни, область, місто чи окремий сегмент міста. Аналіз цільового ринку допомагає визначити фактори, що сприяють підвищенню комерційного успіху підприємства.

Визначивши потенційний цільовий ринок підприємство класифікує продукцію і визначає які товари і для кого вироблятиме.

Споживач є центральним об’єктом на всіх етапах досліджень підприємства. Потенційними споживачами підприємства можуть бути окремі громадяни, сім’ї, дрібні чи великі організації. Аналіз потенційних споживачів полягає в дослідженні демографічних, економічних, соціальних, географічних та інших характеристик споживачів, їх потреби і мотиви покупки. Основними спонукальними факторами в діях споживача є: товар, ціна, способи реалізації товарів, стимулювання збуту.

Товаром є будь яке матеріальне чи духовне благо, ділові чи побутові послуги, марка фірми, що пропонується для продажу. Підприємство розробляє нові види товарів, максимально використовує можливості тих, що виробляються. Застарілі товари, що не приносять прибутку підлягаюить модернізацї або знімаються з виробництва. Щоб дільність фірми була стабільною, потрібно забеспечити безперервність руху всієї продукції. Підприємству необхідно постійно удосконалювати вже існуючу продукцію та створювати нову. Новим товаром вважається товар, який тільки поступив на ринок і має більш високі показники якості і задоволення потреб. Планування нової продукції повинно вистися з урахуванням оцінки конкурентно спроможності випускаємої продукції (рис. 3.1).

Рис. 3.1.Типова модель поведінки споживача

Споживачі по-різному реагують на перелічені фактори. Залежно від своїх звичок і бажань вони можуть приняти рішення купити або не купити товар. На основі принятого рішення споживач обирає конкретній товар, час, місце покупки.