Уругвай
Уругва́й, офіційно Східна Республіка Уругвай — держава в південно-східній частині Південної Америки, на узбережжі Атлантичного океану. Межує з Бразилією та Аргентиною.
Історія
Коли європейці вперше прибули на територію сучасного Уругваю у 1516 році, ці землі заселяли індіанці чарруа. У 1680 році була заснована фортеця Колонія-дель-Сакраменто, а майбутня столиця країни, Монтевідео, була побудована в 1726 році як військовий опорний пункт, що з часом перетворився на важливий комерційний центр, конкурент Буенос-Айреса.
Територія країни багато разів переходила з рук в руки між Іспанією і Португалією. У 1776 році вона увійшла до складу іспанського віце-королівства Ріо-де-ла-Плата, а у 1811 році почалася війна за незалежність від Іспанії.
У 1821 Уругвай, під назвою Провінція Сісплатина (порт. Provincia Cisplatina), був приєднаний до Бразилії, в наслідок чого 25 серпня 1825 року розпочалася Аргентино-бразильська війна за контроль над цією територією. Після трьох років війни в 1828 році в результаті компромісу між Аргентиною і Бразилією Уругвай одержав незалежність. Перша конституція Уругваю була прийнята 18 липня 1830 року.
У 1865—1870 роках Уругвай узяв участь у Війні Потрійного альянсу разом з Аргентиною і Бразилією проти Парагваю. З початку 20-го століття країна почала активно привертати європейських іммігрантів. У часи світових воєн Уругвай поставляв сільсько-господарські товари до виснаженої війною Європи. Ціни на ці товари помітно впали після кінця 2-ї світової війни, що сприяло занепаду уругвайській економіки у 50-і роки. Інфляція, массове безробіття 60-x призвели до нестабільності і в країні з'явилася партизанська марксистська організація «Тупамарос» (Tupamaros) яка дестабілізувала ситуацію ще більше. 1967 року ухвалено нову конституцію.
27 червня 1973, після придушення «Тупамарос», влада перейшла до армії, а парламент країни було розпущено. Фактична військова диктатура продовжувалася 11 років, за цей час біля 10 % населення Уругваю емігрувало до інших країн. У 1984 в країні розпочалися масові протести та загальний страйк проти диктатури. Були проведені вибори на яких президентом обрано Хуліо Маріа Сангуінетті який перебував на посту до 1990 року. Його адміністрацією були зроблені перші економічні реформи та демократизація країни. Наступним президентом став Луіс Альберто Лакаллє, що виграв на президентських виборах 1989 року і знаходився на посаді з 1990 до 1995 року. Він провів багато реформ, деякі з них, проте, були скасовані внаслідок референдуму. На виборах 1994 року, знову виграв колишній президент Сангуінетті, який з 1995 до 2000 продовжив економічні реформи, реформував виборче законодавство, систему соціального захисту, освіти та інші. У 2000 році після Пост президента у 2000 повторного голосування зайняв Батлл.
1999 року в економіці Уругваю намітився спад. Спалах хвороби «афтоса»(aftosa) у 2001 році пошкодило важливій для країни м'ясній індустрії. Безробіття зросло до 20 % населення, розмір заробітної плати впав, національна валюта песо знецінювалася, зросла частка людей з доходами нижче прожиткового мінімуму.
2004 року уругвайці обрали собі нового президента, ним став Табаре Васкуез (ісп. Tabaré Vázquez).
У 2010 році президентом став Хосе Мухіка (ісп. José Alberto Mujica Cordano), колишній партизан. Він відомий, як найбідніший президент світу, оскільки, зокрема, відмовився від користування президентською резиденцією та віддає 90% президентської зарплатні на благодійність. Внаслідок цього зарплата, яку він отримує, приблизно відповідає середній по Уругваю.
Державний устрій
Конституційна республіка. Главою держави є президент республіки. Президент і віце- президент обираються прямим загальним голосуванням терміном на 5 років. Вибори президента і віце — президента проводяться в два тура у випадку, якщо в першому турі ні один з кандидатів не набрав абсолютної більшості голосів. Президент Східної Республіки Уругвай — Хосе Альберто Мухіка КОРДАНО. Законодавчий орган — Конгрес (Генеральна ассамблея), яка складається з двох палат: палати представників і сенату. Сенат складається з З1 сенатора, включаючи віце-президента, який є головою Конгресу і сенату. Палата представників складається з 99 членів. Генеральна ассамблея обирається терміном на 5 років. Голова Конгресу(Генеральної асамблеї) — Родольфо НІН НОВОА. Голова сенату — Родольфо НІН НОВОА. Голова Палати представників — Роке АРРЕГІ. Виконавча влада здійснюється президентом республіки. Президент призначає Раду Міністрів. Голова уряду — Президент Східної Республіки Уругвай — Хосе Мухіка.
Економіка Уругваю
Уругвай — одна з найрозвиненіших в економічному відношенні країн в Латинській Америці. Однак для уругвайської економіки характерно постійне поєднання підйомів і спадів, різкі стрибки інфляції. В Уругваї найбільш рівномірно в Латинській Америці розподіляються доходи, тому часто Уругвай називають «латиноамериканською Швейцарією»
Сільське господарство
Ведучими галузями сільського господарства Уругваю є землеробство та твариництво. У 2002 році в країні нараховувалось 11,7 млн голів ВРХ, 11,2 млн овець, вироблено 48,6 тис. т вовни. З продовольчих культур вирощують пшеницю, рис, овес, жито, ячмінь, з технічних — бавовник і цукровий очерет.
Промисловість
В промисловості зайнято 27,7 % робочої сили. Багато галузей промисловості, такі як нафтопереробна та харчова, в основному знаходяться під контролем держави. В 90-тих роках була прийнята програма по приватизації ряду галузей, однак фактично з усіх державних компаній в приватне керівництво перейшов лише міжнародний аеропорт Караско. Інші державні компанії, навіть попри те, що частина з них, що працює, вже в третичному секторі економіки (наприклад, телекомунікаційна компанія ANTEL), залишились в руках держави. Ріст промислового виробництва в 2006 році склав 12,6 %.
Торгівля
Експорт: 3.993 млрд доларів (м'ясо, рис, шкіра, молочні продукти, вовна, електроенергія).
Імпорт: 4.532 млрд доларів (автомобілі, машинне обладнання, речі з металу, машинне обладнання для важкої промисловості, сира нафта).
Енергетика
29% електроенергії виробляється на ТЕС, решта на ГЕС.
Населення
Європейці — 88%, метиси — 8%, негри — 4%, американських індіанців — майже немає.
Уругвайці в переважінй більшості нашадки іспанських колоністів 16-18 сторіч, та пізніших імігрантів другої половини 19 — початку 20 століть, що також прибували переважно з «латинських» країн: Іспанії, Італії, Франції. Тож зараз Уругвай є однією з «найбіліших» країн Латинської Америки. Корінне ж населення під час колонізації та війн з індіанцями було повністю знищене.
Релігії
Церква відділена від держави з 1916 року. Переважна більшість уругвайців є католиками (62%), наступними за чисельністю групами є протестанти (4%) та юдеї (3%).
Адміністративний поділ
19 департаментів. Головні міста: Монтевідео, Лас П'єдрас, Пунта-дель-Есте, Сьюдад-де-ла-Коста, Сальто, Пайсанду, Фрай-Бентос.
Географія
Клімат теплий субтропічний океанічний, середні температури січня 20-24 °C, липня 10-12 °C. За рік випадає 1000-1200 мм опадів, переважно у червні-вересні.
Уругвай лежить на схід від однойменної річки. З південного-сходу його узбережжя омивається Атлантичним океаном, а з півдня Ла-Платою. Загальна площа країни 176,2 тисячі км².
Територія країни є переважно рівнинною з пагорбами та нечисленними узвишшями. Прибережні низовини мають родючі ґрунти. 3/4 країни є вкритим зеленою травою степом ідеальним для вирощування худоби.