Порядок виконання роботи

1. Відкрити програмний пакет LabVIEW. Створити новий документ – New VI. Вивчити елементи й функції графічного відображення інформації.

2. Відповідно до варіанту (таблиця. 4.1) створити віртуальний прилад для відображення даної функції на графіках Waveform Chart, Waveform Graph, XY Graph.

3. Дослідити режими оновлення відображуваних даних на графіках і розгорненнях.

4. Оформити звіт з виконаної роботи.

Таблиця 4.1 – Варіанти завдань

№ варіанту	Завдання	№ варіанту	Завдання
1		6
2		7
3		8
4		9
5		10

Зміст звіту

1. Титульна сторінка.

2. Номер, тема та мета лабораторної роботи.

3. Вигляд передньої панелі віртуального приладу і його блок-діаграма.

4. Опис побудови віртуального приладу.

5. Висновки щодо роботи.

Контрольні питання

1. Які у LabVIEW є елементи графічного відображення інформації?

2. Що являє собою розгорнення осцилограми?

3. Які є режими відображення розгорнення осцилограми?

4. У чому полягають функціональні відмінності розгорнень і графіків осцилограм?

5. Для чого використовуються графіки й розгорнення інтенсивності, тривимірні графіки?

Література: [2, с. 49-51; 4, р. 8].

Лабораторна робота № 5

Тема: Керування послідовністю виконання програми у LabVIEW

Мета: вивчити елементи та функції прийняття рішень і керування виконанням віртуальних приладів.

Короткі теоретичні відомості

Функція Select (Вибір), що знаходиться у палітрі Comprasion (Порівняння), повертає значення t, якщо вхідне логічне значення істинне, і значення f, якщо на логічний вхід подається хибне значення (рисунок 5.1).

Рисунок 5.1 – Функція Вибір

Структура варіанту (Case Structure) є методом виконання тексту, що містить умову, тобто аналогом оператора імплікації (if-then-else). Структура варіанту (рисунок 5.2) має два або більше варіантів. Лише один з них виконується залежно від логічного, рядкового або числового значення, що подається на термінал селектора структури варіанту.

Рисунок 5.2 – Структура варіанту Case Structure

Дані в усіх вхідних терміналах структури варіанту доступні для всіх варіантів. При роботі з варіантами необов’язково використовувати вхідні дані або виводити дані зі структури, але якщо в одному варіанті дані виводяться, то всі варіанти повинні виводити дані.

Визначення порядку виконання програми шляхом організації її елементів у певну послідовність називається керуванням потоком даних. Для його здійснення використовується структура послідовності (Sequence Structure).

Структура послідовності (рисунок 5.3) виконує кадр 0, за яким іде кадр 1, потім кадр 2 і т.д., поки не виконається останній кадр. І лише після цього дані залишають структуру.

Рисунок 5.3 – Структура послідовності

Щоб передати дані з одного кадру в будь-який наступний, необхідно скористатися терміналом локальної змінної (sequence local). На блок діаграмі він являє собою маленький жовтий прямокутник. При підключенні до нього джерела даних у ньому з’являється стрілка, спрямована назовні (джерело даних), а в терміналах наступних кадрів – стрілка всередину (термінал є джерелом даних для цих кадрів).

Вузол “Формула” (Formula Node) є вікном змінного розміру для введення алгебраїчних формул безпосередньо в блок-діаграму (рисунок 5.4).

Рисунок 5.4 – Застосування вузла “Формула”

Вираз у вузлі записується подібно до виразів у текстових мовах програмування, з використанням арифметичних функцій.

З контекстного меню на межі прямокутника доступні пункти що дозволяють додавати вхідні й вихідні змінні Add Input, Add Output.

Кількість вхідних і вихідних змінних у вузлі формул необмежена. Не можна привласнювати однакові імена двом вхідним або вихідним змінним, однак вхідна і вихідна змінні можуть мати однакові імена.

Кожна змінна, що використовується у вузлі, повинна бути оголошена як вхідна або вихідна. Проміжні змінні (призначені для зберігання проміжних результатів) повинні бути оголошені як вихідні, однак вони необов'язково повинні підключаться до зовнішніх терміналів.

Змінити вхідну змінну на вихідну можна за допомогою пункту контекстного меню “Change to Output” або “Change to Input”.

Функції й операції блока формул

Abs (x) – повертає абсолютне значення (x)

Ceil (x) – округляє х до більшого цілого значення

Exp. (x) – обчислює експоненту у степені х

Floor (x) – округляє х до меншого цілого значення

Int. (x) – округляє x

Lg. (x) – натуральний логарифм

Log (x) – десятковий логарифм

Max (x, y) – порівнює х та y і повертає більше значення

Min (x, y) – порівнює х та y і повертає найменше значення

Mod (x, y) – повертає модуль

Rand( ) – повертає випадкову величину в діапазоні від 0 до 1

Rem (x, y) – повертає залишок від ділення х/у

Sign (x) – повертає 1, якщо х > 0, 0, якщо х = 0, -1 якщо х < 0

Sort (x) – квадратний корінь із х

X**y – обчислення x у степені у

Синтаксис блока формул

= – присвоєння

?: – умова

|| – логічне АБО

&& – логічне І

!= – не дорівнює

= = – дорівнює

<> – більше або менше

<= – менш ніж

>= – більш ніж

+ – плюс

- – мінус

* – помножити

/ – розділити

! – логічне НІ

** – піднесення до степеню