4. Доля творів письменника.

Пробиватися на сцену ставало все важче і важче. Безпосередньою причиною тому стало різке посилення критики на його адресу з боку ідеологів соціалістичного реалізму, яку до того ж підтримував Сталін, негативно відгукнувшись про п’єсу „Багряний острів” і назвавши трагікомедію „Біг” антирадянською п’єсою. Відразу ж після цього п’єси Булгакова були негайно зняті з репертуару, а його самого не брали на роботу до театру навіть на посаду робочого сцени. Становище Булгакова, який залишився практично без засобів до існування, було критичним. І тоді він у 1930 р. звертається з відчайдушним листом до уряду СРСР з вимогою або оприлюднити здобутки своєї творчості, або отримати дозвіл на виїзд із батьківщини.

З листа до Сталіна: „ ...сили мої надломилися, не будучи спроможним більше існувати, зацькований, знаючи, що ні друкуватися, ні ставитися більше в межах СРСР мені не можна, доведений до нервової хвороби, я звертаюся до Вас і прошу Вашого клопотання перед Урядом СРСР щодо вигнання мене за межі СРСР...”. Через три тижні, у квітні 1930 р., Сталін зателефонував йому особисто і дозволив знову повернутися у МХАТ. Напередодні цих подій покінчив життя самогубством В. Маяковський і, як гадають, Сталін побоювався, щоб і Булгаков не зважився на цей крок, оскільки це викликало б надто негативний політичний резонанс у Європі. Після офіційного дозволу Сталіна Булгаков ще шість років пропрацював у МХАТі, куди його, звичайно, охоче взяли, оскільки поважали і цінували як одного з найталановитіших сучасних драматургів.

1932-1933 рр. – біографічна повість „Життя пана де Мольєра”.

1936-1937 рр. – робота над „Театральним романом”.

10 березня 1940 р. помер у Москві. Помираючи, Булгаков говорив своїй дружині Олені Сергіївні: „ ...напевно, це правильно... Що я міг написати після „Майстра?”.

5. “Майстер і Маргарита” - вершина творчості митця.

Роман „Майстер і Маргарита” М. Булгаков писав з 1928 до 1940 року. Відомо шість редакцій твору. Спершу письменник хотів написати „роман про диявола” – сатиричну фантасмагорію із вставною новелою про Христа і Пілата.

Варіанти назв були такі:

• „Чорний маг”;

• „Копито інженера”;

• „Жонглер з копитом”;

• „Син В(...)”;

• „Гастроль (Воланда)”;

• „Інженер з копитом” тощо.

1931-1932 рр. у роман увійшли образи майстра і Маргарити, а 1937-1938 рр. з’явилася остаточна назва – „Майстер і Маргарита”.

Отже, роман писався довго, болісно, відповідно до задуму змінювались назви, з’являлися нові герої, а старі зазнавали все нових і нових змін. І навіть уже будучи важко хворим, письменник до останньої хвилини рукою своєї дружини продовжував вносити зміни в текст найголовнішого роману свого життя.

Але ця напружена праця не була даремною: твір, створений російським письменником, вражає розмахом, естетичною глибиною і філософською складністю, про що, крім історії написання роману і самого роману як художнього твору, незаперечно свідчать численні джерела, з якими він пов’язаний.

Спробуємо розглянути ці джерела, тому що без знання про них нам

буде важко збагнути ті складні питання, які постають під час вивчення роману.

Через велику кількість і складність матеріалу, який становить зміст даної теми, цілком доречним є використання таблиць.

Основні джерела роману М. Булгакова „Майстер і Маргарита”

Джерела	Зміст
Реальні факти життя Булгакова та історії СРСР у 1920-1930 рр.	Життя в СРСР у 1920-1930 рр., мистецькі організації, побут городян, репресії, долі митців тощо. Життя Москви та Києва, двох міст, з якими найбільше пов’язана діяльність митця. Враження від творів мистецтва ( „Демон”, „Шестикрилий Серафим” М. Врубеля, полотна Васнєцова у Володимирському соборі у Києві, художня панорама „Голгофа” тощо). Історія кохання з О.С.Булгаковою (Шиловською), яка стала прообразом Маргарити.
Книжні	Е. Ренан „Життя Ісуса”, Г. Сенкевич „Куди йдеш”, А. Франс „Прокуратор Іудеї”, Й.В. Гете „Фауст”, Гофман „Малюк Цахес”, „Золотий горнець”, твори М. Гоголя, Ф.Достоєвського, філософія В. Соловйова.
Міфологічні	Євангельські легенди про Ісуса Христа, Понтія Пілата, Іуду та ін. Біблійні міфи про Диявола та поєдинок Христа з ним. Слов’янські міфи про відьом, демонів, нечисту силу. Європейські міфи (німецька легенда про народження Пілата, швейцарська легенда про неспокій Пілата і його муки тощо). Апокрифи (різні трактування долі Іуди, Пілата та інших біблійних персонажів).

Книжні джерела:

Данте і Булгаков

„Божественна комедія”	„Майстер і Маргарита”
Прийом подорожі загробним світом	Земля як стихія абсурдного, ненормального існування перетворюється на пекло. Реальний світ постає як загробний, бо тут гинуть духовні ідеали, люди, життя
Загробним світом подорожує автор	У Булгакова подорож здійснює Воланд і його почет. Авторська місія – викривальна, диявол виявляє все приховане земне зло
Зображено різні кола пекла, чистилища і раю, через які проходить герой. Там він бачить і грішників, і праведних людей, і святих	Пекельні кола в „Майстрі і Маргариті” – це різні боки суспільної системи та людських вад. Через духовне очищення, внутрішню зміну проходять лише душі майстра і Маргарити
Провідниками Данте у загробному світі були Вергілій, Матильда, Беатріче	Автор постійно кличе за собою читача: «За мной, мой читатель, за мной…»

Гофман і Булгаков

„Золотий горнець”	„Майстер і Маргарита”
Прийом збільшення простору (у будинку Ліндгорста)	Квартира №50 дивовижним чином збільшується: тут з’являються величезні зали, зимові сади, переходи тощо
Розмова старої чаклунки зі студентом Ансельмом	Розмова Маргарити і Азазело
Чорний кіт (Вероніка вважає, що це молодий чоловік)	Чорний кіт перетворюється на юнака-пажа
Ідея повісті „Золотий горнець”: кожному буде дано по його вірі	Воланд проголошує фактично те саме, коли йому приносять таріль з головою Берліоза

„Фауст” Й.В. Гете і „Майстер і Маргарита” М. Булгакова

„Фауст”	„Майстер і Маргарита”
Мефістофель – демон-спокусник, дух зла	Воланд – диявол, сила зла, у романі показаний як сила справедливості („Я часть той силы, что вечно хочет зла и вечно совершает благо”)
Мефістофель спокушає Фауста різними речами: золотом, коханням, владою	Воландові у Москві 30-х років вже не треба нікого спокушати
Маргарита – уособлення чистоти, жіночності, кохання, але вона показана як жертва обставин, диявольського задуму	Маргарита – символ кохання й відданості, вона не жертва, а рятівна сила для майстра. Навіть Воланд визнає її силу, називаючи її Королевою Марго
Фауст і Маргарита з’єднуються на небесах, у світлі. Кохання Маргарити допомагає Фаустові здобути світло, що сліпить його, і вона веде його у світлі	Маргарита допомагає майстрові здобути винагороду – але вже не світло, а спокій (бо він був звичайною людиною, а не святим і не героєм)

Гоголь і Булгаков

Традиції Гоголя	Новаторство Булгакова
Мотив подорожі ( пригоди Чичикова)	Подорож Воланда з почтом Росією 1930-х рр.
Тема „мертвих душ” (у прямому і переносному значенні: мова йде не тільки про померлих селян, але й про „померлі” душі поміщиків і чиновників Росії ХІХ ст.	Булгаков показує „мертві душі” людей 30-х рр. ХХ ст. А „померлі” душі належать Воландові, тому він і з’являється в Москві
Ліричні відступи у „Мертвих душах”, ліризм лірики Гоголя	Ліричні відступи у Булгакова втілюють точку зору автора, його уболівання за долю людей і світу
Митець – пророк і провідник Божих заповідей („Вибрані місця з листування з друзями”)	Майстер пише про Єршалаїм, про Ієшуа, аби нагадати людям біблійні істини

Коментар до використання таблиць:

Таблицю 1 студенти заповнюють із допомогою викладача, який розповідає їм про джерела роману. Щодо ж інших таблиць, то найбільш оптимальним є такий варіант: група поділяється на п’ять підгруп, кожна з яких отримує одну з таблиць із заповненою колонкою ліворуч, а відтак завданням груп є заповнення колонки праворуч, що без знання тексту роману М. Булгакова буде неможливо.

По закінченні роботи у групах результати оголошуються, з допомогою викладача уточнюються і фіксуються у робочих зошитах усієї групи.

Міфологічні джерела:

Бесіда з студентами.

1.Події на Патріарших ставках:

• Про що розмовляють Берліоз і Бездомний?

• Яке головне питання постає у розмові Воланда з радянськими письменниками?

• Чим закінчується для Берліоза зустріч з Воландом?

2.Події у Єршалаїмі:

• Хто перебуває у центрі подій у Єршалаїмі?

• Яким Булгаков змальовує Ієшуа:

  • Хто його батьки;

  • Як ставиться до оточуючих;

  • Як сприймає фізичні страждання;

  • Чому не використовує підказку Пілата?

3.Яким письменник змальовує Понтія Пілата:

• Яким ми бачимо Пілата на початку роману;

• Як змінюються бажання і настрої Пілата у процесі бесіди з Ієшуа;

• Чому він злякався, адже він – відважний воїн, який не боявся озброєних ворогів;

• Чому Пілат наказує вбити Ієшуа?

4.Чи відповідає біблійний текст текстові роману?

(пропонується таблиця із заповненою лівою частиною – другу частину вони, за допомогою викладача, заповнюють самостійно)

Переосмислення євангельського образу в романі „Майстер і Маргарита”

Євангелії	„Майстер і Маргарита”
Син Бога і людини	Ієшуа – звичайна людина, він не знає про те, що Іуда – зрадник, не знає про неминучість страти
Мандрує світом і творить різні дива, утверджуючи силу християнства	Зникає мотив дива. Ієшуа не володіє силою чарівника
Піднесена розповідь про Христа. Урочистий опис його жертовності в ім’я людей	Розповідь про Ієшуа позбавлена урочистості, вона радше наближена до земного плану, сповнена реального трагізму
В образі Христа проголошується велика сила Бога. Він може все. „Люди, вірте в Бога, єдиного і всесильного...”	В образі Ієшуа Булгаков утверджує великі можливості людини, її здатність добром протистояти насильству. „Люди – ви Боги!..”

5.У чому причина такої, майже цілковитої, невідповідності двох текстів?

Це очевидно. По-перше, Христос – Син Божий, а Ієшуа – людина. По – друге, „Майстер і Маргарита” – це не священна книга, яка утверджує певну релігійну істину: історія Ієшуа має романний характер, причому романний – „у квадраті”! Адже ми дізнаємося про події не тільки тому, що читаємо роман „Майстер і Маргарита” Булгакова, а й тому, що ми маємо змогу читати роман про Пілата й Ієшуа, який написав майстер і рукопис якого завдяки Маргариті було врятовано Воландом.

6.З якою ж тоді метою письменник використав у своєму творі біблійні мотиви?

Передусім ідеться про особливості часу у романі. Адже той факт, що давнина і сучасність знаходяться поруч, утверджує переконання, що змінюються лише історичні та життєві обставини, натомість сутність людини залишається незмінною, і, як і дві тисячі років тому, людина протистоїть сама собі відповідно до того, якими засадами керується вона у житті.

Булгаков з метою, аби виникало враження, що перешкоди у часі і у просторі є відносними використав прийом, який називається „роман у романі”. У зв’язку з використанням цього прийому будується і композиція роману, відповідно до якої так звані „біблійні глави” чергуються із так званими „сучасними главами” з тим, аби в останній главі зустрітися, нарешті, і ніби злитися в одну-єдину і неподільну місячну стежку, якою крокують Пілат й Ієшуа Га-Ноцрі. І, власне, завдяки такому прийомові , а відповідно, і такій композиції, усі перешкоди у часі та просторі зникають.

Слово викладача.

Зіставляючи загальні засади модерністського мистецтва з романом М.Булгакова „Майстер і Маргарита”, не можна не помітити, що і „розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникнути у найінтимніші глибини існування особистості й одухотворити світ, і схильність до містицизму, і прагнення відкрити вічні ідеї, що можуть перетворити світ за законами краси й мистецтва, і створення нової художньої реальності, рівнозначної довколишній дійсності, та експерименти (літературна гра) з цією новою реальністю”, -- отже, не можна не помітити, що всі ці й інші засади об’єктивно свідчать про модерністський характер „Майстра і Маргарити”.

Однак тільки ними роман не обмежується, доказом чого є, зокрема, використання прийому у зображенні образів героїв – прийому сатиричного.

Сатиричне зображення героїв – це спосіб, що полягає не тільки у запереченні, а й у ствердженні, щоправда, - ствердженні від протилежного. Проте у романі є й ті, хто стверджує певні цінності безпосередньо. Про одного з таких героїв ми говорили – це Ієшуа. Але й у так званих сучасних сценах твору також є такі герої твору – це, безумовно, майстер і Маргарита.

Отже, що і як вони утверджують в романі?

Аналітична робота.

Обговорення питань щодо образу Маргарити і майстра (із цитуванням), зазначених у плані до семінару.

Додаткові запитання:

• Як характеризують Маргариту такі слова автора:

1. „... що пережила Маргарита, коли прийшла назавтра в будиночок майстра, по щастю, не встигнувши поговорити з чоловіком...” „Тоді вона повернулася в особняк і зажила на старому місці”;

2. „... чому, власне, я прогнала цього мужчину? Мені нудно, а в цьому ловеласі немає нічого поганого”;

3. „Моя драма у тому, що я живу з тим, кого не люблю, але і псувати йому життя вважаю неможливим. Я від нього нічого не бачила, окрім добра...”;

4. „Я гину через любов! – і, вдаривши себе в груди, Маргарита глянула на сонце”;

5. „... щастя взагалі теж не було. І от вона спершу довго плакала, а потім стала зла...”;

6. „... кокетливо споглядаючи на Азазело... Вона була небайдужа до всіх людей, які роблять будь-що першокласно”;

7. „Я все життя вклала в цю твою працю”.

• Що ж було потрібно цій жінці?

• Які причини того, що майстер відмовляється від свого роману і потрапляє до психіатричної лікарні?

• Що дають нам для розуміння характеру майстра і його стану такі цитати:

1. „... ненависний мені людський лемент...”;

2. „Не пишіть більше!”;

3. „Шкодую, що на місці цього Берліоза не було критика Латунського чи літератора Мстислава Лавровича”;

4. епізод із шапочкою;

5. „Не треба задаватися великими планами, дорогий сусіде, авжеж!” Перебування у лікарні – „це не так вже й погано”.

Слово викладача.

Як бачимо, і образ Маргарити, і образ майстра – далекі від ідеалу! Та інакше, певно, і бути не могло, тим паче, якщо зважати на ті суспільні обставини. Проте є все ж таки два моменти, які викликають до цих героїв повагу і симпатію: Маргарита кохає так, що здатна на все заради свого коханого, а майстер написав надзвичайний роман про Ієшуа і п’ятого прокуратора Іудеї Понтія Пілата.

• Актуалізація знань категорії „образ автора”.

Як ви розумієте поняття „образ автора”?

Які форми авторської присутності вам відомі?

Наведіть приклади авторської мови з тексту „Майстер і Маргарита”.

Довідка для викладача:

Труднощі, що виникають у роботі з категорією „образ автора” в інших творах, в даному випадку посилюються наявністю кількох форм авторської присутності. Студенти можуть взагалі не помітити факту існування різних оповідних інстанцій. Поширеною є помилка, коли поняття „образ автора” ототожнюється з особистістю письменника.

Шляхи подолання зазначених труднощів:

1. Розмежувати поняття „образ автора” і „автор-творець” у свідомості студентів допоможе ознайомлення їх з уривками із деяких листів Булгакова (лист братові Миколі Булгакову від 24 серпня 1929 р., Йосипу Сталіну від липня 1929 р., Урядові СРСР від 28 березня 1930 р., Вікентію Вересаєву – 20-28 липня 1931 р.), що виявить розходження життєвого матеріалу з художніми образами і сюжетними ходами в „Майстрі...”.

2. В ході теоретико-літературної підготовки до аналізу, коли студенти ознайомлюються з класифікацією форм авторської присутності, доцільно скористатися опорною схемою №1. Вона зручна тим, що стисло і повністю надає інформацію, яка важко запам’ятовується з першого разу, і, крім того, стане у пригоді під час вивчення інших творів.

3. Разючий контраст оповідних манер в московському романі студенти добре відчують, якщо зіставлять два уривки з твору: один з них належить „автору-хронікеру”, а інший забарвлений інтонаціями „романтичного автора”. Для цього викладач заздалегідь записує ці уривки на дошці.

4. У зв’язку з єршалаїмським текстом важливо торкнутися питання про смисл і функції розподілу „авторських” функцій між Воландом і Майстром.

5. Етап узагальнення результатів аналізу образів доцільно скомбінувати з творчим завданням, організувавши роботу студентів з роздавальним матеріалом, що містить уривки з тексту без авторського коментаря, який вони мають реконструювати згідно зі своїм уявленням про булгаковську манеру оповіді.

• Закріплення навичок розмежування понять „образ автора” і „автор-творець”.

Зіставлення листів Булгакова і спогадів його дружини О.С. Булгакової з сюжетними ходами, образною системою та авторськими оцінками в „Майстрі...”. виявлення відмінностей між художнім матеріалом та біографічним.

Уривки з листів М.А. Булгакова та спогадів О.С. Булгакової	Ситуації, репліки, образи в романі
«Я – мистический писатель» (лист від 28 березня 1930 р. до Уряду СРСР)	Фантастичний план роману (Воланд та його почет); єршалаїмські глави (історія Ієшуа); образ Майстра – митця, чия творчість пов’язана з трансцендентним.
«…а самое главное – изображение страшных черт моего народа …» (лист до Уряду СРСР)	Сатиричне викриття радянської дійсності, галерея московських персонажів, образ автора-хронікера.
«И лично я, своими руками, бросил в печку черновик романа о дьяволе…» (лист до Уряду СРСР)	Сюжетна лінія рукопису, який волею Майстра зникає у вогні і чарівною силою диявола повертається в небуття.
«В 1929 году совершилось мое писательское уничтожение… Вокруг меня ползает змейкой темный слух о том, что я обречен во всех смыслах… вопрос моей гибели – это лишь вопрос срока, если, конечно, не произойдет чуда» (лист Миколі Булгакову, 24 серпня 1929 року)	Ситуація загибелі Майстра як письменника. Функцію чуда здійснює Воланд, але навіть він неспроможний розв’язати проблем Майстра на землі, через що й забирає його з собою у вічність.
«… не будучи в силах более существовать, затравленный, зная, сто ни печататься, ни ставиться более в пределах СССР мне нельзя, доведенный до нервного расстройства, я обращаюсь к Вам и прошу Вашего ходатайства перед Правительством СССР об изгнании меня за пределы СССР…» Йосипу Сталіну, липень 1929 р.	Воланд – Маргариті: „ ...ніколи нічого не просіть! Ніколи і нічого, особливо в того, хто сильніший за вас”
« У меня перебито крыло…» Вікентію Вересаєву, 22-28 липня 1931 р.	Доля Майстра після написання роману. Мотив спокою у творі.
« С конца 1930 года я хвораю тяжелой формой неврастении с признаком страха и предсердечной тоски и в настоящее время прикончен».	–
« Я не мальчик и понимаю слово «враг». В моем положении это lasciate speranza („залиште будь-яку надію” – слова, написані над брамою пекла в „Божественній комедії” Данте). Лучше самому запастись цианистым калием». Вікентію Вересаєву, 22-28 липня 1931 р.	Мотив отруєння.
« Умирая, он говорил: «Может быть, это и правильно… Что я мог бы написать после Мастера?» О.С. Булгакова	Розв’язка роману. Ліричний відступ „романтичного” автора: «Как грустна вечерняя земля…»

Визначення оповідних інстанцій у романі.

• Постановка проблемного запитання.

Чи звернули ви увагу на те, що голос оповідача в романі постійно змінюється? Створюється враження, ніби ті чи ті сюжетні верстви написані різними авторами. Скільки ж саме оповідачів ви могли б вирізнити в романі?

• Робота над уривками тексту, записаними на дошці.

« Боги, боги мои! Как грустна вечерняя земля! Как таинственны туманы над болотами. Кто блуждал в этих туманах, кто много страдал перед смертью, кто летел над землей, неся на себе непосильный груз, тот это знает. Это знает уставший. И он без сожаления покидает туманы земли, ее болотца и реки, зная, что только она одна…»

«Да, взметнулась волна горя при страшном известии о Михаиле Александровиче…

Да, погиб, погиб… Но мы-то ведь живы! Да, взметнулась волна горя, но подержалась, подержалась и стала спадать, и кой-кто уже вернулся к своему столику и – сперва украдкой, а потом и в открытую выпил водочки и закусил. В самом деле, не пропадать же куриным котлетам де-воляй? Чем мы поможем Михаилу Александровичу? Тем, что голодные останемся? Да ведь мы-то живы!»

Настановча бесіда за запитаннями й завданнями.

Визначте, з якого контексту подано цитати.

Чим образ автора відрізняється у першому та другому фрагментах?

Які сюжетні пласти відповідають різним образам автора?

Чи тотожний образ оповідача єршалаїмської історії двом попереднім іпостасям автора?

Описати появу Воланда у вашому місті від імені одного з оповідачів, присутніх у „Майстрі і Маргариті”.

Теоретико-літературна підготовка.

Ознайомлення з опорною схемою № 1.

Схема № 1

Класифікація образів авторів

І. Ступінь втіленості у тексті

„я” („ми”) особова форма

„я” безособова форма

Персоніфікований автор-оповідач

Автобіографічний автор

Ліричний герой

ІІ. Просторово-часова локалізація

автор

автор

зображене

зображене

Дистанційований

сучасник

ІІІ. Оціночна тенденція

автор

„іронічний”

„серйозний”

„нейтральний”

Завдання на закріплення:

спираючись на схему № 1, схарактеризувати образи автора в романі.

Аналіз образу автора в московських главах.

Бесіда за запитаннями і завданнями.

Чи є московський хронікер сучасником описаних пригод?

Що вас переконує в тому, що він справді належить добі радянських 30-х рр.?

Якими засобами досягається ефект його спорідненості з дійсністю сталінського зразка? Проілюструйте відповідь прикладами з тексту.

Знайдіть в коментарях хронікера „фігури умовчання” та алюзії сучасних йому політичних реалій.

Чи можна московського хронікера вважати виразником обивательської точки зору?

Розкрийте функції злиття голосу автора з колективним „ми” в раніше проаналізованому уривку з „московської” частини.

Чи реалізується в тексті настанова хронікера на достеменне відтворення подій? Що, з вашого погляду, підриває читацьку довіру до „літопису” московського автора?

Аналіз образу романтичного автора.

Самостійна робота. Спираючись на опорну схему № 1, здійсніть розгорнуту порівняльну характеристику образів „романтичного” та „московського” авторів.

Аналіз образу автора в „єршалаїмських” главах.

Постановка проблемного запитання.

Який саме з оповідачів у романі є автором уривка?

« В белом плаще с кровавым подбоем, шаркающей кавалерийской походкой, ранним утром четырнадцатого числа нисана в крытую колоннаду между двумя крыльями дворца Ирода Великого вышел прокуратор Иудеи Понтий Пилат.

Более всего на свете прокуратор ненавидел запах розового масла, и все теперь предвещала нехороший день, так как этот запах начал преследовать прокуратора с рассвета».

Бесіда за запитаннями і завданнями.

1. Назвіть героїв, у чиїй свідомості розгортається „єршалаїмський” текст; вкажіть, хто з них є його автором, а хто – читачем.

2. Як ви гадаєте, чому Булгаков оминає увагою процес написання Майстром його твору?

3. Чому в „іудейських” главах Булгаков застосовує безособову форму авторської присутності?

4. Як саме вмонтовані „іудейські” глави в основний текст „Майстра...”?

5. Що дає такий монтаж для читацького сприйняття „єршалаїмського” сюжету?

6. Чому, на вашу думку, Булгаков роздвоює „авторські функції” між Воландом та Майстром?

Узагальнення спостережень над системою образів автора в романі.

Ознайомлення зі схемою № 2

Образи автора	Верстви роману	Міра втіленості автора у тексті	Просторово-часова локалізація автора	Емоційно-поціновувальна тенденція	Світи, із яких говорять автори	Фінал
1.Майстер 2.Воланд 3.Романтичний автор 4.Московсь кий хронікер	„єршалаїмський” роман про Понтія Пілата „московський” роман про диявола	Герої „московського” роману; безособові автори „єршалаїмського” тексту „автобіографічний” Оповідач у масці обивателя	Дистанційований у часі. Сучасник Дистанційований у вічності Сучасник	Нейтральний автор Серйозний автор Іронічний автор	Сакрально-історичний Демонічний Вічність Соціум	«Пятый прокуратор Иудеи всадник Понтий Пилат»

Бесіда за запитаннями (з опорою на схему).

1. Яка з трьох романних верств здається вам найдостовірнішою? Чому?

2. За допомогою яких особливостей образів автора створюється або порушується ефект достовірності?

3. Чим відрізняються емоційно-оцінювальні позиції авторів сатиричних та „єршалаїмських” глав?

4. Аргументуйте розподіл інтонацій: іронію хронікера, піднесеність романтичного автора, нейтральність тону автора єршалаїмської історії.

5. Чи впливає (і як саме) просторово-часова локалізація автора на ракурс зображення подій7

6. Чому обидва романи, що складають „Майстра і Маргариту”, закінчуються одним рядком (див. схему № 2), і чому він повторюється в булгаковському творі кілька разів?

Реконструювання авторського тексту.

Групова робота з роздавальним матеріалом: заповнити пропуски авторськими коментарями у таких уривках:

А. Коровьев: Говорю вам, капризен, как черт знает что ( … ) Ну не желает! Не любит он гостиниц! Вот они у меня где сидят, эти интуристы! ( … ) Верите ли, всю душу вымотали!

Пилат: О нет ! ( … ) Слишком много ты жаловался кесарю на меня, и теперь настал мой час, Каифа!

Мастер: Я ничего не боюсь, Марго ! ( … ) и не боюсь, потому что я уже все испытал.

Б. Воланд: Романтический мастер! Тот, кого жаждет видеть выдуманный вами герой, которого вы сами только что отпустили, прочел ваш роман. ( … ) Маргарита Николаевна! Нельзя не поверить в то, что вы старались выдумать для мастера наилучшее будущее, но, право, то, что я предлагаю вам, и то, о чем просил Иешуа за вас же, за вас, -- еще лучше. Оставьте их вдвоем, ( … ) не будем им мешать.

Фагот: А он просто соврал! ( … ) Поздравляю вас, гражданин, соврамши!

Левий Матвей: Я ошибался! ( … ) Ты бог зла! Или твои глаза совсем закрыл дым из курильниц храма, а уши твои перестали что-либо слышать, кроме трубных звуков священников?

Зіставлення коментаря, складеного учнями, з булгаківським.

Узагальнення вивченого (висновки роблять студенти).

Домашнє завдання: прочитати драму Б. Брехта „Матінка Кураж та її діти”.

Оцінка роботи студентів, виставлення балів.