Методы обследования прямой кишки

Выделяют основные методы обследования прямой кишки:

• Аноскопия;

• Ректороманоскопия;

• МРТ прямой кишки;

• Клинические и биохимические анализы крови;

• Исследование кала на наличие дисбактериоза;

• Пальцевое обследование прямой кишки;

• Фиброколоноскопия;

• Колоноскопия прямой кишки.

Самыми простыми и начальными способами проведения исследований являются клинические и биохимические анализы крови, а также кала на наличие дисбактериоза.

Пальцевое ректальное обследование

Данная методика исследования является обязательной при диагностике заболевания прямой кишки. Показаниями к ее проведению являются жалобы больного на боли в животе, наличие нарушений в функциях малого таза и деятельности кишечника.

Пальцевое обследование прямой кишки помогает оценить состояние мышц заднего прохода, а также выявить произошедшие патологические изменения анального канала и прямой кишки, оценить степень и вид заболевания.

Осмотр прямой кишки проводят в различных позах больного: он может находиться в коленно-локтевом положении, на спине в гинекологическом кресле, лежа с согнутыми ногами на боку. Выбор положения в основном зависит от того, в каком состоянии находиться пациент, а также от опыта и знаний врача, который руководствуясь историей болезни, может сам определить оптимальное положение для проведения данного исследования. Проводить анализ таким способом нельзя, если у больного наблюдается резкое сужение заднего прохода и болезненность анального канала.

Аноскопия: метод инструментального исследования

Здесь обследование прямой кишки осуществляется с помощью специального инструмента, который вводиться внутрь через задний проход. Прямыми показаниями к проведению анализа является боль в заднем проходе, выделение крови, слизи и даже гноя, частые запоры или поносы, а также подозрения на проблемы с прямой кишкой.

Этот способ обследования является дополнительной формой к пальцевому ректальному методу. Перед началом проведения процедуры необходимо провести очищение прямой кишки.

Ректороманоскопия

Данный способ исследования прямой кишки является наиболее распространенным и достоверным. При помощи ректороманоскопа обследование прямой кишки проводиться на глубине 30−35 см от заднего прохода.

Прямыми показаниями к данному виду диагностики являются боли в заднем проходе, выделение гноя, слизи и крови, а также нерегулярный стул, его нарушения и подозрения на проблемы с сигмовидной кишкой. Также данный метод весьма эффективно используют при профилактическом осмотре и выявлении на раннем стадии злокачественных новообразований.

Перед началом проведения процедуры необходимо тщательно подготовить толстую кишку и провести очищение. Сама процедура заключается в следующем: ректоскоп вводят в анальный проход и медленно продвигают его вперед. Если в процессе возникают болевые ощущения, о них обязательно нужно сообщить врачу, так как в некоторых случаях может возникнуть повреждение прямой кишки. В основном данная процедура проходит практически безболезненно и не требует специальной подготовки.

Колоноскопия прямой кишки

Данный вид обследования является на сегодняшний день наиболее информативным и эффективным в выявлении доброкачественных и злокачественных опухолей. Самым первым показанием на обследование прямой кишки является подозрение на наличие опухоли, сильные кровотечения, непроходимость и инородные тела.

Процедура заключается в следующем: через анальное отверстие в прямую кишку вводят колоноскоп и постепенно продвигают его вперед, при этом для расправления просвета кишки в нее накачивают воздух. После завершения процедуры его откачивают при помощи эндоскопа.

Проводить данный вид обследования противопоказано при наличии у больного инфекционных болезней, легочной и сердечной недостаточности, а также тем, кто страдает острой формой язвенного и ишемического колита.

МРТ прямой кишки

Магнитно-резонансная томография является незаменимым помощником врачу при выявлении рака прямой кишки. Она просто необходима, когда нужно оценить степень распространения опухолевого процесса, выбрать правильную тактику лечения, принять решение о целесообразности хирургического вмешательства.

Также данный метод используется для оценки результатов проведенного лечения. МРТ при диагностике рака помогает визуализировать опухоль, определить ее верхние и нижние границы, степень бокового распространения и осуществлять контроль над результатами после химиотерапии.

Пухлини прямої і товстої кишки Поліпи прямої кишки Поліпами називають доброякісні пухлини слизової оболонки прямої кишки, що мають будову аденом. Вони відзначаються м'якою консистенцією, ростуть на низькій ніжці або широкій основі. Розміри їх — від 0,1 до 3 см у діаметрі. Нерідко вони бувають множинними, уражаючи пряму і товсту кишку. Множинні поліпи називають поіліпозом прямої кишки. Поліпи прямої кишки схильні до злоякісного перетворення і вважаються передраковим захворюванням, Симптомами поліпів є біль, тенезми, виділення слизу і крові під час дефекації. Іноді кровотечі бувають досить сильними і призводять до розвитку значної анемії. Діагноз ставиться на підставі дослідження прямої кишки — пальцьового, ректальним дзеркалом і ректороманоскопом. Застосовують контрастне рентгенологічне дослідження товстих кишок. Лікування. Здійснюють електрокоагуляцію поліпа через ректороманоскоп. При злоякісному перетворенні видаляють пряму кишку. Рак прямої кишки Рак прямої кишки спостерігається частіше у чоловіків, у віці 40—60 років. Розвивається він на ґрунті поліпів, хронічного проктиту, геморою і виразок прямої кишки. Рак ампулярного і проксимального відділів її, який є залозистим раком (аденокарциномою), виходить з циліндричного епітелію слизової оболонки прямої кишки. Має вигляд великих виразок або скіра, який циркулярно звужує просвіт прямої кишки. Метастазує в заочеревинні лімфатичні вузли і печінку. Рак ділянки заднього проходу є плоскоклітинним, відзначається швидким ростом з появою виразок і метастазуванням у пахові лімфатичні вузли. При раку внаслідок росту пухлини поступово звужується просвіт прямої кишки, розвивається затримка ви-порожнень і газів. Характерними симптомами захворювання є запор і понос, виділення слизу, крові, іноді гною. Кров і слиз виділяються разом з калом, іноді виникають значні кровотечі. При тривалому перебігу захворювання пухлина проростає навкружні органи (сечовий міхур, матку та її придатки), розвивається кахексія. Діагноз встановлюється на підставі клінічних симптомів і даних дослідження прямої кишки (пальцьового, ректороманоскопом). Під час пальцьового дослідження рак визначається у вигляді щільної бугристої пухлини, на пальці рукавички часто виявляються темна кров і слиз. При ректороманоскопії встановлюють розміри і характер пухлини, в разі потреби роблять біопсію. Рентгенологічне дослідження травного каналу і товстої кишки (іригоскопія) дає змогу визначити локалізацію раку. Лікування хірургічне. В початкових стадіях проводять радикальне видалення прямої кишки разом з пухлиною. У запущених стадіях накладають протиприродний задній прохід на сигмовидну кишку. Останню виводять через розріз передньої черевної стінки, підшивають до очеревини й апоневрозу і розкривають на 3—4-й день після операції. Рак товстої кишки Рак товстої кишки займає третє місце після раку шлунка та стравоходу. Хворіють люди віком 40—60 років і старші. Локалізація раку різна — в сліпій кишці, в ділянці печінкового, селезінкового і ректосигмоїдального кута. По клінічному перебігу розрізняють рак правої і лівої половини товстої кишки. Рак правої половини відрізняється екзофітним ростом, не викликає порушень проходження по кишці. Рак лівої половини характеризується інфільтрацією кишки з розвитком її обтурації. Хворі скаржаться на біль у животі, схуднення, загальну слабість, виділення слизу та крові з калом, запор з порушенням відходження газів, метеоризм. Діагноз підтверджується рентгенологічним обстеженням товстої кишки з проведенням контрастної клізми. Лікування хірургічне. Виконують резекцію товстої кишки в межах здорових тканин. При операбельних пухлинах правої половини видаляють половину товстої кишки і з'єднують тонку кишку з поперечною. При пухлинах лівої половини видаляють сигмовину кишку, половину поперечної ободової та низхідних. Цю операцію роблять у 2—3 етапи; спочатку резекцію кишки з пухлиною, у другий етап — анастомоз. При неоперабельних пухлинах правої половини товстої кишки накладають обхідний анастомоз між тонкою та товстою кишкою. При лівобічних ураженнях товстої кишки виконують операцію протиприродного заднього проходу для відходження калу і газу через штучний отвір кишки. Калову фістулу (колостому) накладають на товсту кишку вище місця резекції кишки. Кал збирають у спеціальні калоприймачі, які фіксують спеціальними гумовими поясами до живота хворого. Необхідно систематично дезинфікувати калоприймачі антисептичними розчинами. Кал не повинен попадати в рану і на шкіру черевної стінки. Калова фістула сприяє загоєнню анастомозу в ділянці резекції кишки. Через З—4 тижні після зрощення анастомозу колостому закривають оперативним шляхом.

Ліпома.

   Ліпома –це доброякісна пухлина, що розвивається з жирової тканини товстої кишки. Зустрічається у осіб віком 40-60 років. Розміщується в підслизовому шарі, переважно у правій половині товстої кишки. Частіше всього ліпоми бувають одиночні, мають широку основу, покриті незміненою слизовою оболонкою.     Клінічна симтоматика. Тривалий ріст пухлини часто нічим себе не проявляє. При клінічно виражених формах хворі скаржаться на біль в животі, закрепи, що змінюються проносами, деколи з домішками крові і слизу. При пальпації може визначатися пухлина, що легко зміщується, з гладкою поверхнею. Ліпома може ускладнитись гострою або переміжною інвагінацією з відповідними клінічними ознаками. Частіше ліпома діагностується при операції.     Лабораторні та інструментальні методи діагностики.     Лабораторні дослідження неінформативні. Рентгенологічно виявляють дефект наповнення, що зникає при роздуванні товстої кишки повітрям. Симптом зникнення при подвійному контрастуванні є найбільш характерним для ліпом.     Лікувальна тактика та вибір методу лікування.     Лікування ліпом хірургічне - економна резеція кишки.

Міома.

   Міома - це доброякісна пухлина із внутрішнього або зовнішнього м’язевих шарів. Зустрічається дуже рідко.     Клінічна симтоматика.     Тривало протікає безсимптомно. Як правило, досягає великих розмірів і кальцинується. Великі міоми ускладнюються виразкуванням, кровотечею і порушенням прохідності кишечника. Можуть перероджуватись в міосаркому.     Лікувальна тактика та вибір методу лікування.     Проводиться резекція кишки.

Ангіома.

   Ангіома – доброякісна судинна пухлина товстої кишки.     Класифікація.     Розрізняють солітарні ангіоми і ангіоматоз кишки.     Солітарні ангіоми - поодинокі обмежені ураження. Ангіоматоз характеризується судинними ураженнями, що займають обширні ділянки кишки і часто є проявом дифузного ангіоматозу оранів травлення.     Клінічна симтоматика.Основним проявом судинних пухлин є періодичні або постійні кровотечі під час дефекації.     Лабораторні та інструментальні методи діагностики.     Лабораторними дослідженнями виявляють анемію. При ректороманоскопії можна побачити темно - вишневого кольору вузли, що звисають в просвіт кишки з кровоточивою поверхнею.     Лікувальна тактика та вибір методу лікування.     Лікування хворих з гемангіомами - хірургічне. Проводиться резекція ураженої ділянки кишки з брижою.     Крім перерахованих доброякісних пухлин зустрічаються фіброми, лімфангіоми, ендометріоми.

Диагностика позвоночника

Для постановки правильного диагноза и определения тактики лечения необходимо тщательное изучение жалоб пациента и истории заболевания. Существует очень много заболеваний позвоночника, которые проявляются схожими симптомами, поэтому для постановки точного диагноза врач должен тщательно обследовать пациента, используя различные методы диагностики.

Изучение истории заболевания

Вначале доктор подробно расспросит Вас о симптомах заболевания, о длительности и характере течения болезни, задаст вопросы о сопутствующих заболеваниях, предшествующих травмах и операциях, образе жизни, наследственной предрасположенности и проч. На наиболее частые вопросы пациент отвечает в письменной форме, заполняя специальную анкету перед консультацией врача. Наиболее частые вопросы, которые задает врач во время консультации:

• Когда началась боль?

• В какой области отмечается боль? Насколько сильно выражены болевые ощущения?

• Не отдает ли боль в другие части тела?

• Какие факторы усиливают или ослабляют боль?

• Не отмечаются ли у Вас расстройства мочеиспускания или дефекации?