14

Інструкція № 7

(для студентів)

З основ екології та профілактичної медицини

Тема: Мікроклімат і його гігієнічне значення.

Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

Оснащення: алгоритми, інструкції, роздатковий матеріал, ситуаційні задачі, психрометрами Августа, Ассмана, барометр, анемометри (крильчастий, чашковий), кататермометри, гігрометр (волосяний), термометр.

Конкретні цілі:

Знати:

1. Мікроклімат, чинники, що впливають на його формування (фізичні, хімічні).

2. Термометрія. Види термометрів, які використовуються в гігієнічній практиці.

3. Термограф, принцип його роботи.

4. Визначення температурного (просторового та часового) режиму приміщень.

5. Гігрометрія. Відносна та абсолютна вологість повітря.

6. Визначення вологості психрометрами Ассмана та Августа.

7. Гігрограф, принцип роботи.

8. Поняття фізіологічної відносної вологості та фізіологічного дефіциту насичення.

9. Баромометрія.

10. Визначення руху повітря крильчастим і чашковим анемометрами.

11. Профілактичні заходи щодо негативного впливу шкідливих чинників мікроклімату на здоров’я.

Вміти:

1. Вимірювати температуру повітря термометром;

2. Вимірювати відносну вологість психрометрами Августа, Ассмана;

3. Вимірювати атмосферний тиск барометром;

4. Вимірювати швидкість руху повітря анемометрами, кататермометром.

План проведення заняття:

1. Співбесіда та по темі.

2. Вимірювання температури повітря термометрами;

3. Вимірювання відносної вологості психрометрами Августа, Ассмана;

4. Вимірювання атмосферного тиску барометром;

5. Вимірювання швидкості руху повітря анемометрами, кататермометром.

6. Вирішення ситуаційних задач

Література:

Є.Г.Гончарук «Комунальна гігієна» ст.

Р.Д.Габович «Гігієна» ст.

В.Г.Бардов «Гігієна та екологія» ст. 73 - 95

П.С Бебешко «Основи профілактичної медицини» стор

Лекція

Викладач: Семенюк І.В.

До фізичних чинників повітря належать: температура, во­логість та швидкість руху повітря, атмосферний тиск, сонячна радіація

Температура повітря впливає на тепловіддачу організму, яка здійснюється шляхом конвекції (віддача тепла на нагрівання оточуючого повітря), випромінювання (віддача тепла на нагрі­вання оточуючих предметів), випаровування поту, нагрівання продуктів харчування, а також у процесах дихання та виділен­ня. Погіршення умов тепловіддачі призводить до накопичуван­ня його (тепла) в організмі людини, що зумовлює перегрівання. Унаслідок значного потовиділення пору­шується водно-електролітна рівновага, розвиваються судоми.

Надмірна втрата тепла призводить до переохолодження. Короткочасне охолодження організм переносить без шкідливих наслідків, однак тривале зумовлює зниження опірності організму до інфекційних збудників. Особливо шкідливими для організму є: швидке зниження температури, тому що організм не встигає пристосуватися, і, як наслідок, спостерігаються гострі респіра­торні захворювання;

Оптимальна температура – 18-20 С, комфортна 20-22 С

Тривале перебування людей у приміщенні з підвищеною воло­гістю і низькою температурою повітря призводить до переохолод­ження (унаслідок інтенсивної тепловіддачі). Вологість повітря впливає на випаровування поту. Тобто при високій температурі і низькій вологості потовиділення відбуватиметься інтенсивніше, а що вища вологість, то важче здійснюватиметься потовиділення, ось чому можливе перегрівання організму. У разі зниження воло­гості до 30 % відчувається сухість слизових оболонок органів дихання. Норма відносній вологості 30-60 %.

Рух повітря впливає на конвекцію, тому що рухаючись повітря віддаляє від тіла ті найближчі шари, які нагрілися, а їх місце зай­мають холодніші. Влітку така зміна повітря відіграє позитивну роль, тому що запобігає перегріванню, а от узимку — негативну, бо спричинює переохолодження. Домінуючий напрямок руху повітря враховується під час планування та забудови населених пунктів.

Швидкость руху повітря повинна становити 0,1—0,2 м/с.

У комплексі зі зміною інших фізичних чинників зміна атмос­ферного тиску може справляти негативну дію на метеочутливих та хворих людей. Здорові люди не відчувають погіршення самопо­чуття при незначних коливаннях атмосферного тиску. Скажімо, різкі зміни атмосферного тиску під час зльоту чи зниження літа­ка зумовлюють неприємні відчуття закладання у вухах насампе­ред у хворих із запаленням середнього вуха чи приносових пазух. Значне зниження атмосферного тиску при піднятті вгору (на висо­ту 2500—3000 м) зумовлює виникнення висотної (гірської) хворо­би. Для неї характерними є метеоризм, зумовлений розширенням газів у кишках завдяки високому стоянню діафрагми, обмеження глибини дихання, утруднення припливу крові до правого перед­сердя, артеріальна гіпертензія, а також киснева недостатність внаслідок зниження парціального тиску кисню (проявляється за­дишкою, прискореним серцебиттям, запамороченням, нудотою, носовою кровотечею, метеоризмом). З умовами підвищеного ат­мосферного тиску зустрічаються і під час водолазних робіт. У разі різкого переходу від підвищеного тиску до нормального виникає кесонна хвороба. Для профілактики цього захворювання прово­дять поступову декомпресію.

Додаток 1