2.1 Методичні підходи до аналізу і оцінки виробничого потенціалу підприємства.

Відповідно до методичних підходів аналізу виробничого потенціалу то існують такі методи оцінки як:груповий він відображає коефіцієнт зносу, придатності основних засобів підприємства,коефіцієнт оновлення вибуття, коефіцієнт реальної вартості ОФ у майні підприємства, а також рентабельність ОЗ.

Велика роль виробничого потенціалу у вдосконаленні економіки зумовлює необхідність управління процесом його використання, що вимагає оцінки ефективності завантаження потенціалу. Оскільки виробничий потенціал являє собою складну систему то рівень ефективності його використання характеризується сукупністю показників. Серед них показники завантаження елементів потенціалу, які становлять певний прогнозний фон розвитку всього потенціалу. Методичною основою їх визначення є співвідношення результату з масою ресурсу, використовуваного для його досягнення. Почнемо з аналізу показників основних фондів підприємства. У процесі аналізу основних фондів вивчаються їх склад, структура, технічний стан, динаміка, оновлення та ступінь використання. Аналіз використання окремих видів устаткування полягає у вивченні якісного стану наявного обладнання, показників використання устаткування за часом і продуктивності, ефективності організації ремонту обладнання. Найбільш прогресивним методом відтворення є реконструкція і технічне переозброєння, так як основні засоби фінансування йдуть на вдосконалення обладнання, техніки, що дозволяє випускати більш якісну продукцію з меншими витратами, а це дозволяє здійснювати короткострокові періоди окупність витрат. Коефіцієнт зносу і коефіцієнт придатності розраховуються як на початок періоду, так і на кінець. Аналіз цих показників слід вести за окремими видами ВПФ, розраховувати ці показники за радий періодів, розраховувати показники по окремих підрозділах з розбивкою за видами. Розрахунок за видами ОВФ дозволяє дізнатися, в якому фізичному і моральному стані перебуває кожен елемент ВПФ з урахуванням специфіки відтворення їх за термінами. Вивчення даних показників у динаміці дозволяє побачити, на які елементи потрібно звернути увагу при відтворенні. Вивчення за видами і за місцем дозволяє побачити, в якому підрозділі знаходяться найбільш зношені основні фонди і за якими видами.

Щоб оцінити виробничий потенціал на рівні країни більшість вчених пропонують розглядати в динаміці такі показники :

– валовий внутрішній продукт , який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності

економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва;

– кількість зайнятого населення, тобто людські ресурси, які задіяні в процесах виробництва та обслуговування;

– вартість основних фондів, як сукупності засобів праці, якими розпоряджаються окремо взяті суб’єкти господарської діяльності;

– інвестиції в основний капітал, як обсяг видатків, направлених на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу;

– оборотні активи, що представляють собою сукупність грошових коштів та їх еквівалентів тощо.

На основі показників виробничого потенціалу можна здійснити оцінку результативності виробництва у порівняні з витраченими виробничими ресурсами, тобто визначити ефективність використання виробничого потенціалу на рівні країни.

Для комплексної оцінки виробничого потенціалу держави може бути використаний інтегрований показник «темп виробничого потенціалу», який з одного боку характеризує інтенсивність використання всіх видів ресурсів, а з іншого – дозволяє оцінити в динаміці ефективність виробничої діяльності в цілому.

При порівнянні певної множини послідовних рівнів база порівняння може бути постійною чи змінною. За постійну базу обирається або початковий рівень ряду(попередній рік до року, що оцінюється), або рівень, який вважається вихідним для розвитку явища (базовий рік), що вивчається.

Відповідно характеристики динаміки, обчислені відносно постійної бази, називаються базисними. Якщо кожний рівень ряду порівнюється з попереднім , характеристики динаміки називаються ланцюговими.

Для оцінки ефективності використання виробничого потенціалу на рівні країни можна застосовувати такі показники: продуктивність та трудомісткість суспільної праці, фондовіддачу та фондомісткість основного капіталу, оборотність оборотних активів та інші, тому для оцінки темпів виробничого потенціалу прийняті: продуктивність праці, оборотність оборотних фондів, фондовіддача.

Вибір даних показників зумовлений тим, що вони характеризують ефективність використання окремих складових виробничого потенціалу (робочої сили, основних та оборотних фондів).

Таким чином, можна визначити дві тенденції зміни виробничого потенціалу: так, якщо за базу порівняння прийнято 2000 рік, то відносно нього спостерігається зростання значення показників, в свою чергу, якщо за базу порівняння прийняти рік, що передує року, котрий підлягає оцінці, – також спостерігається зростання, проте меншими темпами.