1. Поняття виробничого потенціалу та його характеристики.

Виробничий потенціал (ВП)- це сукупна спроможність галузей національного господарства та регіонів виробляти промислову та аграрну продукцію, здійснювати інвестиційну та інноваційну діяльність і надавати послуги населенню та виробництву.

Виробничий потенціал постійно змінюється в часі як унаслідок саморозвитку, так і під впливом результатів власного перетворення. Для визначення розміру виробничого потенціалу в різних концепціях використовують різні підходи.

Сформовано три основних підходи до визначення виробничого потенціалу: ресурсний (або обліково-звітний), структурний (функціональний) та цільовий (проблемно-орієнтований). Механізм зміни характеристик виробничого потенціалу в ході власного перетворення можна представити таким чином. Використовувані ресурси (матеріальні. інформаційні, інтелектуальні і т. д). Будучи одночасно складовою частиною потенціалу, перетворюються у певний результат (продукція промисловості), змінюючись та набуваючи нових якісних і кількісних характеристик. При цьому початкові характеристики потенціалу відрізняються від його ж характеристик після закінчення перетворень настільки, наскільки глибоким було дане перетворення. Перетворення може відбуватися в результаті різних дій. зокрема таких тривалих, як економічні реформи в країні.

Основні виробничі фонди є частиною виробничого потенціалу господарства. До них належать засоби праці, що функціонують у сфері матеріального виробництва і багаторазово використовуються у виробництві матеріальних благ, але при цьому зберігають натуральну форму, зношуються поступово І переносять свою вартість на створений продукт частинами у вигляді амортизаційних відрахувань. Кількісний і якісний рівні основних виробничих фондів і передусім їх активної частини - машин і обладнання - характеризують виробничий потенціал народного господарства. Виробничі фонди становлять 2/3 вартості всіх основних фондів І майже половину національного багатства. Одним з основних показників, що характеризують основні виробничі фонди, є виробнича потужність - здатність засобів праці виробляти максимальну кількість продукції.

Територіальний розподіл виробничого потенціалу - заводів, фабрик, сільськогосподарських підприємств, транспортних засобів -є найважливішою умовою розвитку і розміщення продуктивних сил. Високий рівень розвитку виробничого потенціалу може розглядатися як основа подальшого розвитку і розміщення виробництва електроенергії, металу, машин тощо. Реконструкція та розширення виробничого потенціалу, а також нове будівництво означають конкретні зрушення в розвитку і розміщенні продуктивних сил. Господарство України характеризується великим виробничим потенціалом. У структурі основних виробничих фондів майже 50 % припадає на промисловість, 23,5 % - на сільське господарство, 16 % - на транспорт і зв'язок. 3,9 % - на будівництво. Рівень використання основних виробничих фондів і фондооснащеність зайнятих у матеріальному виробництві - найважливіші фактори, що впливають на територіальні показники продуктивності праці. Відносне забезпечення виробничого персоналу основними виробничими фондами характеризується істотною територіальною диференціацією.

Основною складовою виробничого потенціалу є промисловий потенціал. Промисловий потенціал України є одним із фундаментальних системоутворюючих елементів національної економічної системи та суспільства загалом. Вітчизняна промисловість безпосередньо забезпечує в українській економіці 45 % валового випуску продукції та 25 % робочих місць. І є не менш важливо, що вона лежить в основі відтворювального циклу національної економіки, є базисом, на який спирається діяльність решти секторів економіки: сільське господарство, енергетика, будівництво, торгівля, фінансова діяльність, сфера послуг тощо, є рушієм соціально-економічного розвитку країни.

Промислові підприємства забезпечують значну частку доходів державного бюджету та соціальних фондів, заробітної плати працюючої частини населення, формують інвестиційний потенціал країни, визначають спрямованість її науково-технологічного розвитку.

До складу виробничого потенціалу включають природні, трудові ресурси, виробничі фонди, органічне поєднання та взаємодія яких забезпечують виробництво продукції і надання послуг як для країни в цілому, так і для окремих її регіонів.

За своєю структурою виробничий потенціал являє собою сукупність підприємств і організацій, які належать до різних галузей та сфер діяльності (підприємства з видобування корисних копалин, виробництва різних видів промислової і аграрної продукції тощо). Основна і провідна галузь виробничого потенціалу України – промисловість. Промисловість України характеризується розвинутою галузевою структурою. Вона представлена потужним паливно-енергетичним і металургійним комплексами, сучасним багатогалузевим машинобудуванням, хімічною і нафтохімічною промисловістю, виробництвом будматеріалів, легкою, харчовою галузями тощо.

До основних виробничих фондів належать знаряддя праці, що функціонують у сфері матеріального виробництва і багаторазово використовуються у виробництві матеріальних благ. Зберігаючи при цьому натуральну форму, вони поступово зношуються і переносять свою вартість на створений продукт частинами у вигляді амортизаційних відрахувань. Кількісний і якісний рівні основних виробничих фондів, передусім їх активної частини - машин і обладнання, характеризують виробничий потенціал господарства. Виробничі фонди становлять 2/3 вартості всіх основних фондів і майже половину національного багатства. Одним з основних показників, що характеризують основні виробничі фонди, є виробнича потужність - здатність знарядь праці виробляти максимальну кількість продукції.

Територіальний розподіл виробничого потенціалу (заводів, фабрик, сільськогосподарських підприємств, транспортних засобів) - найважливіша умова розвитку і розміщення продуктивних сил.

У 1998 р. в структурі основних виробничих фондів України майже 49,4% припадало на промисловість, 23,2% - на сільське господарство, 19,4% - на транспорт і зв'язок, 2,8% - на будівництво.

Від рівня використання основних виробничих фондів і фондооснащеності матеріального виробництва залежать територіальні показники продуктивності праці. Відносне забезпечення виробництва виробничими фондами територіальне диференційоване. Різними є, наприклад, рівні механізації та технічного оснащення основних і допоміжних галузей промисловості, забезпеченості сільського господарства тракторами і набором причіпних знарядь до них.

Поки що основним джерелом нарощування основних фондів є капітальні вкладення. З переходом регіонів і підприємств до ринкових відносин головним джерелом розширеного відтворення фондів стануть власні кошти (прибуток) і банківські кредити. Централізовані державні капіталовкладення спрямовуватимуться лише на фінансування найважливіших державних програм, оборонні об'єкти.

Технічне переоснащення та реконструкція підприємств - основні напрями нарощування виробничого потенціалу, його інтенсивного розвитку. На їх здійснення спрямовується не менше половини загальної суми капіталовкладень.