25. Особливості та принципи управління трудовими ресурсами в міжнародних компаніях.

Міжн. управління людськими ресурсами – це сукупність дій, спрямованих на залучення, розвиток і підтримку ефективної робочої сили, необхідної для досягнення цілей міжнародної компанії.

Задачі міжн. управління людськими ресурсами

1.Адаптація стратегії управління персоналом до національних особливостей країни перебування.

2.Забезпечення відповідності стратегії управління персоналом загальній стратегії компанії.

3. Підбір, навчання, адатація, мотивація та оцінка персоналу МНК.

Особливості управління персоналом в міжнародних організаціях.

• Розбіжності ринків праці.

• Проблеми переміщення робочої сили.

• Стиль і практика управління.

• Національна орієнтація.

• Контроль.

Принципи управління людськими ресурсами

• підтримка в підлеглих почуття самоповаги.

• увага проблемам, а не особистостям;

• активне використання методів підкріплення позитивних реакцій на бажані дії чи негативних — на небажані.

• висування ясних вимог, підтримка постійного контакту з людьми, міцних зворотних зв'язків.

2. Загальна характеристика міжнародного ділового середовища.

Середовище міжнародного менеджменту — це сукупність різноманітних відносин і інтересів різних груп і організацій, які складаються у всіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції.

До міжнародного середовища корпорація має пристосуватись, витрачаючи на це відповідні ресурси. Урахування вимог місцевого законодавства до організації бізнесу, сплата податків до приймаючої країни, обмеження щодо тривалості робочого дня тощо вимагають певних витрат. Якщо витрати на пристосування до середовища даної країни є надто високими і перевищують певний рівень, міжнародна корпорація не започатковує в цій країні свій бізнес. Міжнародне середовище має географічний та галузевий аспект.

Географічний аспект включає три елементи:

1) середовище материнської країни (країни походження корпорації) - є добре відомим для міжнародної корпорації і не створює особливих складностей для її діяльності.

2) середовище материнської країни (країн-господарів) - більшою мірою відрізняється від материнського середовища і створює додаткові ризики в організації зарубіжного бізнесу. Середовища приймаючих країн можуть докорінним чином відрізнятись одне від одного.

3)нейтральне середовище (нейтральні водні і повітряні простори, території міжнародних організацій, нейтральний материк Антарктида та ін.) - має значення для багатонаціональних корпорацій (БНК) насамперед через вплив міжнародних організацій на ситуацію в країнах-господарях і на світові процеси. Це стосується, зокрема, змін валютних курсів, наприклад, унаслідок дій Міжнародного валютного фонду, Міжнародного та Європейського банків реконструкції та розвитку. Нейтральні води (повітря) також важливі для міжнародних корпорацій з позиції безпеки ділових операцій.

Галузевий аспект міжнародного середовища може бути представлено відомою формулою PEST (politic, economic, social, technological), яка визначає суттєві особливості в міжнародному контексті.

Для успішної роботи в середовищі міжнародного бізнесу необхідно вивчити базові поняття та концепції міжнародного менеджменту, в тому числі сутність поняття «міжнародний бізнес», форми міжнародної підприємницької діяльності, сучасні причини глобалізації, а також можливості і взаємозв'язку світових ринків.

Міжнародний бізнес - це підприємницька діяльність того або іншого економічного суб’єкта (компанії, підприємства, банку і т.д.) у двох і більше країнах. Основні причини здійснення міжнародного бізнесу:

1) Вихід до нових джерел корисних копалин і сировини;

2) Доступ до нових ринків робочої сили;

3) Прагнення до нових ринків збуту.

Основними формами міжнародної підприємницької діяльності є: експорт, імпорт, закордонні інвестиції, ліцензування, франчайзинг, управлінський контракт.

• Експорт (exporting) - продаж продукції, виробленої в країні, з метою подальшого використання або перепродажу на території інших країн.

• Імпорт (importing) - закупівля продукції, виробленої в інших країнах, з метою використання або перепродажу на території своєї країни.

• Закордонні інвестиції (foreign investments) - передача капіталу резидентами однієї країни для подальшого його використання резидентами іншої країни. Інвестиції діляться на дві категорії:

1. Прямі закордонні інвестиції (foreign direct investments, FDI

2. Портфельні інвестиції (portfolio investments)

• Ліцензування (licensing) - угода, відповідно до умов якого фірма (ліцензіар) продає іншій компанії (ліцензіату) право на використання своєї інтелектуальної власності (патентів, торгової марки, фірмової назви, авторських прав або секретів виробництва) в обмін на виплату роялті.

• Франчайзинг (franchising) - спеціальна форма ліцензування, відповідно до якої власник товару або послуги (франчайзер) дозволяє іншим незалежним підприємцям або компаніям (франчайзі) купувати право поширювати товар або послугу на умовах, визначених власником.

• Управлінський контракт (management contract) - угода, відповідно до якого компанія в одній країні дає компанії іншої країни згоду на управління потужностями цієї компанії за певну винагороду (наприклад, готельний бізнес).

Компанії, які використовують ділові операції, перераховані вище, називають міжнародними компаніями (international business) або багатонаціональними корпораціями - МНК (multinational corporation, MNC).

На міжнародний бізнес великий вплив мають ряд середовищ: правове, політичне, економічне, технологічне, соціально-культурне.