13.Особливості міжнародного середовища в Україні.

В Україні існують значні особливості здійснення міжнародного бізнесу. Середовище діяльності українських підприємств є вкрай несприятливим. Тут і наша бідність, і катастрофічна недостача серйозної і надійної бізнес - інформації, значні трудності в контактах із закордонними партнерами (від мовних до культурних), неосвіченість і недосвідченість наших бізнесменів і менеджерів.

Тому є сенс спростити і звузити рамки підходу до аналізу зовнішнього середовища міжнародного бізнесу в інтересах його реалізованості й одержання практично значимих результатів. Частіше усього аналіз зовнішнього середовища провадиться українськими підприємцями в контексті пошуку можливостей виходу на міжнародні ринки.

Сильні сторони українського економічного середовища:

• зручне географічне розташування на перехресті транспортних сполучень між Сходом і Заходом, Північчю та Півднем;

• кваліфікована робоча сила;

• розвинута інфраструктура.

Слабкі сторони українського економічного середовища:

• повільна та суперечлива приватизація;

• нерозвинутість фінансових інститутів і фондового ринку;

• відсутність ринку землі;

• висока зношеність виробничих фондів;

• низькі доходи населення;

• застаріла структура економіки, перевантажена галузями важ¬кої промисловості;

• висока енергоємність економіки;

• несприятливий інвестиційний клімат;

• значна частка «тіньової» економіки — близько 40 %.

14.Сутність міжнародного стратегічного планування.

Стратегічне планування - це набір процедур і рішень, що визначають основну лініїю організації, довгострокові цілі і виконання планів діяльності щодо досягнення зазначених цілей.

Необхідність і значення стратегічного планування в ММ зумовлені:

- утриманням напряму розвитку компанії в умовах диверсифікації міжнародних операцій;- потребою в координації та інтеграції різноманітних операцій у масштабах усієї корпорації;- належною підготовкою до виникаючих нових міжнародних викликів і проривів.

Переваги стратегіч. планування полягають у:

- координації і моніторингу тривалих міжнародних операцій;

- детальному опрацюванні проблем, пов'язаних з політичними ризиками, конкурентами, стабільністю валютних курсів та ін.

Фірма, яка не вміє планувати чи не вважає потрібним це робити, навряд чи може досягнути серйозних успіхів в своєму розвитку.

У практиці міжнародного менеджменту виокремлюють 4 типи міжнародних стратегій:

- міжнародні,

- мультиринкові,

- транснаціональні і - глобальні.

Міжнародна стратегія («Мак-Дональдс», «Майкрософт», «Проктер енд Гембл»).

Характерні ознаки: - Тиражування однієї і тієї ж продукції в різних країнах. - Концентрація в-цтва в країні походження. - Розміщення виробництва і маркетингу в інших країнах

Мультиринкова стратегія («Дженерал Моторз» та інші автомоб. і аудитор. компанії).

Ця стратегія полягає в тому, що фірма намагається пристосувати свою стратегію до умов кожної країни, де діє фірма. Це означає створення в цільових країнах юридично незалежних компаній, при мінімальній координації дій. Дана стратегія х-ться також орієнтацією на місцевих постачальнтків і повною адаптацаєю до специфіки нац. попиту, культури і звичаїв країни. Основною ціллю стратегії є забезпечення місцевих вимог країни, а не конкурентної переваги на світовому чи навіть регіональному масштабі.

Глобальна стратегія («Інтел», «Моторола», «Тексас Інструмент»).

В галузях з глобальною стратегією позиція фірми в одній країні не впливає суттєво на її позиції в інших країнах. Кокурентні переваги фірми, які вона завоювала на нац. ринку доповнюються перевагами набутими в інших країнах. Продаж товарів здійснюється в більшості країн, які виступають важливими ринками збуту товарів фірми.

Транснаціональна стратегія («Катерпілар Тракор», «Юнілевер»).

Характерні ознаки: Одночасна економія на масштабах і передачі знань і продуктів між країнами.