23. Управління змінами і розвиток організаційної культури в міжнародних корпораціях.

В різних організаціях мають місце програми розвитку корпоративної культури, що включають різні заходи: введення обов’язкового стилю одягу, дію комплексних, довготермінових та дорогих дослідницьких та впроваджувальних програм. Реалізація соціально-етичної політики корпорації ґрунтується на використанні формальних і неформальних методів управління. Саме неформальні методи базуються в першу чергу на корпоративній культурі. Без удосконалення цієї культури неможливо ефективно здійснити намічені програми із запланованим ефектом.

Корпоративну культуру можна розглядати як систему особистих та колективних цінностей, які сприймаються та приймаються всіма членами організації, та як набір прийомів та правил (вирішення проблеми зовнішньої адаптації та внутрішньої інтеграції працівників), що виправдали себе у минулому та підтвердили свою актуальність у теперішньому. Культуру корпорації можна розглядати як вираження цінностей, втілених в організаційній структурі і кадровій політиці, які здійснюють на них свій вплив. Організаційна культура може проявляється двома різними способами: через символи «високого рівня» і через символи «низького рівня». Перші направлені на створення зовнішнього іміджу: місія корпорації, її логотипи, річна звітність, архітектура головного офісу. Символи низького рівня проявляються у повсякденному житті організації та характеризують те, яким чином виконується робота. Враховуючи той факт, що організаційна культура формується під впливом цінностей конкретних людей, мови, а також під впливом системи мотивацій та загальним інтересам групи чи команди організації, можна констатувати, що практично в жодній організації не може існувати єдиної культури і менеджерам необхідно передбачувати високу вірогідність конфліктів між домінуючою та

підпорядкованими культурами [6, с.155]. Для кожної організації буде характерна власна домінуюча культура, власна система цінностей та переконань. Так, організаційна культура знаходить своє відображення у формулюванні ведення бізнесу, місії, системи прийняття корпоративних рішень з метою створення та підтримання іміджу організації.

24. Сутність та роль міжнародних стратегічних альянсів.

Міжнародний стратегічний альянс — це відносно тривала міжорганізаційна угода із співробітництва, яка передбачає спіль¬не використання ресурсів та (або) структур управління двох чи більше самостійних фірм із декількох країн для реалізації за¬вдань, пов'язаних з місією кожної з них.МСА — функціональні структури які засновані на формаль¬ному чи (інколи) на неформальному договорі. Організації-заснов-ники здійснюють спільне управління та контроль за діяльніс¬тю МСА.Під міжнародним стратегічним альянсом, розуміють такі угоди, які:компенсують слабкі сторони чи створюють конкурентні переваги учасників;відповідають довгостроковим стратегічним планам парт¬нерів; мають раціональні цілі для взаємозв'язку фірм На думку американських вчених, основні стратегічні цілі створення МСА це:приріст вартостей (збільшення прибутку);зміцнення стратегічних позицій через отримання знань від іншої сторони;збереження гнучкості діяльності (підвищення реагування, адаптації до змін в оточуючому середовищі);збереження своїх основних стратегічних переваг, які мо¬жуть бути привласнені партнерами (через спільну діяльність).До міжнародних стратегічних альянсів відносяться: функці¬ональні угоди за спільними науково-дослідними та дослідни¬цько-конструкторськими роботам (далі НДДКР); з розвитку та вдосконалення виробництва (консорціуми); угоди про участь в активах із створенням нової організації (спільні підприємства) і без створення нових організацій (придбання частки участі, обмін акціями).В відповідності до цілей створення міжнародних стратегіч¬них альянсів, менеджер може вибрати різні форми співпра¬ці: від повного злиття до незалежних трансакцій відкритого ринку.Міжнародні стратегічні альянси (МСА) — передбачають належність партнерів до кількох країн. Але існує можливість виникнення протиріч: не все, що вигід¬не для фірми, є вигідним для країни. Зазначають, що американсь¬ка кампанія RCA могла сприяти падінню конкурентноздатності США у виробництві кольорових телевізорів через передачу своєї технології японським фірмам, за що отримала щедрі винагороди від своїх ліцензіатів.