17. Особливості стратегічного планування в різних формах міжнародного бізнесу.

Стратегічне планування - це процес визначення основної лінії організації, довгострокових цілей і виконання планів діяльності щодо досягнення зазначених цілей

Необхідність і значення стратегічного планування в міжнародному менеджменті

• Утримання напрямку розвитку компанії в умовах диверсифікації міжнародних операцій

• Потреба в координації і інтеграції різноманітних операцій в масштабах всієї корпорації

• Належна підготовка до виникаючих нових міжнародних викликів і проривів

Планування включає формування коротко – і довго строк цілей та задач, розподіл ресурсів(труд, капіталу, технологій, info) з метою досягнення глобальних цілей.

Виділяють такі осн форми м/н бізнесу: експорт (імпорт) Лізингові угоди • Локальне складання і продаж •Спільні Підприємства •Прямі іноз інвест •М/н контракти на будівництво, управління

¨для імпорту в роз-ці стратегії необхідно враховувати процедурні аспекти (*Митні правила і процедури *Навички спілкування з митними установами *Використання брокера з імпорту *Ключове значення коносаменту (розписка за товари при перевезенні, контракт, документ, що засвідчує право власності) та ек аспекти (*Маркетинг (ціна, якість, ринок, конкуренти, зв’язок з іноз постачальн) *Технологія *Безперервність поставок)

¨для експорту необхідно вибрати метод експортуту (*Вертикальна інтеграція *експорт через посередників), а в розбці і реалізації стратегії слід врахувати *оцінку експортного потенціалу, *Консультації експертів *Вибір ринків *Формулювання стратегії експорту (цілі, тактика, план-графік дій, граничні строки, розподіл ресурсів) *Доставка товару на ринок

¨для СП *слід враховувати те що СП важко керувати, бо необхідно враховувати інтереси обох партнерів *враховувати наявність пільгового режиму в країні

¨для прям іноз інвест *врахування пільги в країні базування та країні реципієнті *врахування ризиків націоналізації, експропріації.

18. Суть та особливості прийняття рішень у міжнародних корпораціях.

Прийняття рішень - це основа діяльності організації. Від якості розроблення, прийняття та впровадження управлінських рішень залежить ефективність використання людських, матеріальних, фінансових, енергетичних та інформаційних ресурсів конкретної організації. За результатами рішень відбувається процес порівняння, аналізу та оцінки запланованих показників і досягнутих результатів.

Прийняття та виконання управлінських рішень - найголовніший оцінювальний критерій керівних здібностей.

Ухвалення управлінського рішення - це вибір однієї з кількох можливих альтернатив.

Результатом обраного рішення має бути якась дія. Можна дійти висновку, що “прийняття рішень” означає процес, завдяки якому обирається лінія поведінки як вирішення певної проблеми. Тут ключовими поняттями є процес, лінія поведінки, вибір, вирішення і проблема. Отже, існують дві умови ухвалення рішення - визначення проблеми і вибір рішення.

Шість основних етапів розроблення рішення:

1) розпізнавання проблеми;

2) встановлення цілей (результатів) розв’язання проблеми;

3) вивчення проблеми за допомогою збирання та оброблення релевантної інформації;

4) обґрунтування реалістичних альтернативних дій;

5) порівняння та вибір альтернатив;

6) формулювання (прийняття) та видавання рішення.

Будь-яка корпорація повинна визначити, на якому рівні варто приймати рішення з таких різноманітних питань, як асортиментна політика, придбання фондів, розміщення ліквідних активів. Чим вищий рівень прийняття рішень в організації, тим більшою мірою їх можна вважати централізованими; чим нижчий цей рівень, тим вони ближчі до децентралізованих.

Є чотири сфери міжнародного бізнесу, в яких приймаються переважно централізовані рішення:

• маркетингова міжнародна політика;

• фінанси;

• використання потенціалу експатріантів;

• використання виробничих потужностей.