Роль англійського парламенту в умовах підсилення ролі і значення органів виконавчої влади. Роль корони і палати лордів. Роль державного апарату.

Говорячи про загальну тенденцію посилення органів виконавчої влади (і перш за все особисто прем'єр-міністра), було б неправильним стверджувати, що палата громад британського парламенту перестала грати скільки-небудь помітну роль у політичному житті країни. Англійський парламент володіє таким засобом впливу, як фінансовий контроль над урядом, вотування бюджету. Парламентські дебати з приводу політики уряду широко висвітлюються засобами масової iнформацiї та дуже впливають на громадську думку країни. У палаті постійно використовується і така форма контролю за діяльністю уряду, як депутатські запити міністрам.

Будь-який урядовий законопроект проходить три читання в Палаті громад, в процесі яких він ретельно аналізується в комісіях і комітетах палати за участю опозиції. Тільки шляхом схвалення в парламенті найважливіші заходи уряду можуть бути подані як вираження "волі нації".

Менш помітну роль у реальному здійсненні державної влади відіграють старовинні британські установи - корона та палата лордів. Однак вони залишаються необхідним елементом державного устрою та їх роль не можна звести до чисто декоративної.

Корона як і раніше вважається символом стабільності "старої, доброї Англії" і підтримується як інститут більшістю англійців. При відсутності писаної конституції межі влади короля чітко не визначені і визначаються сталими політичними звичаями. Хоча за британським монархом формально зберігається право абсолютного вето, розпуску парламенту і призначення прем'єр-міністра, тривала політична практика звела ці прерогативи до "права давати поради, права схвалювати і права застерігати". Фактичне вплив королівського дому на державне життя, тим не менше, залишається значною. Королева, зокрема, головує на засіданнях Таємної ради і раз на тиждень вислуховує доповідь прем'єр-міністра. Твердження про те, що королева має в своєму розпорядженні найбільш повною інформацією про становище в країні, мають під собою значні підстави. Крім того, королева залишається главою Співдружності, що налічує близько 50 країн, в основному колишніх колоній Великобританії.

Що стосується палати лордів, то, на думку деяких дослідників, середньовічні принципи її формування (близько 1200 спадкових і жалуваних перів) тільки підвищують в сучасних умовах функціональну роль цього закладу, оскільки воно менш незалежно від партійної дисципліни і політичної кон'юнктури.

Однією з довгострокових тенденцій розвитку Великобританії в XX ст. стало зростання державного апарату. Наприкінці першої світової війни і відразу після її закінчення було утворено більше 5 нових міністерств (у тому числі праці, авіації, транспорту і т. д.), а до середини 60-х рр.. загальне число міністерств і центральних відомств перевищило 100. Після того, як наприкінці XIX ст. був створений інститут професійної цивільної служби, бюрократичний апарат став швидко розростатися. Число чиновників цивільної служби в період між 1914 р. і 1923 подвоїлася, а в наступні 50 років збільшилася в залежності від профілю міністерств у 10-20 разів.

Діяльність апарату державного управління Великобританії традиційно відрізняється особливою замкнутістю ( "міністерська таємниця") і суворої ієрархічністю в поєднанні з високим професіоналізмом. Підбір кадрів вищої та середньої ланки служби цивільного проводиться спеціальною комісією, що знаходиться у віданні міністра у справах державної служби і що не залежить від інших установ. Корпус чиновників стабільний і незмінний, незалежно від приходу до влади різних партій. Чиновники держапарату не повинні займати виборні посади в партійних організаціях, висувати кандидатів до парламенту чи погоджуватися на обрання в палату громад. Парламент здійснює контроль за діяльністю цивільної служби перш за все через надання державних асигнувань.

Висновок: Не можна сказати, що палата общин перестала грати будь-яку роль в політичному житті країни. Англійський парламент має такий засіб впливу, як фінансовий контроль за урядом, вотування бюджету. В палаті постійно використовується і така форма контролю за діяльністю уряду, як депутатські запити міністрам. Будь-який урядовий законопроект проходить 3 читання в палаті общин, в процесі яких він аналізується за участі опозиції.

Менш помітну роль відіграють палата лордів та корона. Корона вважається символом стабільності «старої, доброї Англії». Межі влади короля визначаються політичними звичаями. Хоча за монархом зберігається формальне право абсолютного вето, розпуску парламенту та призначення прем’єр-міністра, але практика звела ці повноваження до «права давати поради, права погоджуватись та право застерігати». Королева головує на засіданнях Таємної ради та раз на тиждень вислуховує доклад прем’єр-міністра. Крім того королева є головою Співдружності, яка нараховує 50 країн, в основному колишніх колоній Британії.

Загострення національно-расової проблеми. Акт 1920 р. про управління Ірландією. Сучасна система особливих ланок місцевого управління національними регіонами. Парламенти Шотландії і Уельсу. Система управління островами в протоці Ла-Манш.

Некоторые новые черты в организации и функционировании британского аппарата управления после второй мировой войны связаны главным образом с обострением национально-расовой проблемы. Усиление националистических настроений в неанглийских регионах и успехи в 60—70-х гг. Националистических партий, североирландский кризис и нарастающее воздействие этих проблем на стабильность политических институтов вызвали к жизни многочисленные проекты децентрализации управления, попытки модификации государственной машины в национальных регионах Британии.

До второй мировой войны лишь в Северной Ирландии, которая оставалась в составе Соединенного Королевства после ирландской революции 1919—1923 гг., аппарат управления был организован особым образом. По Акту 1920 г. об управлении Ирландией централизованное управление провинцией из Лондона сочеталось с определенной местной автономией, существованием местного парламента и кабинета. В 50—60-х гг. система особых звеньев местного управления национальными регионами, помимо Северной Ирландии, получила

свое современное оформление. Эту систему возглавляют государственные секретари по делам Шотландии и Уэльса, являющиеся членами кабинета. Они руководят Шотландским и Валлийским ведомствами с несколькими департаментами, решающими отдельные местные вопросы (сельское хозяйство, образование и т. п.). Попытки правительства лейбористов провести в конце 70-х гг. законы о введении автономии Шотландии и Уэльса отличались противоречивым характером, вызвали раскол общественного мнения и были окончательно отвергнуты правительством консерваторов. Только с приходом к власти в 1997 г. правительства лейбористов население Шотландии и Уэльса смогло, наконец, проголосовать за создание собственных парламентов в этих регионах. Своеобразное положение занимают и ряд островов в проливе Ла-Манш, где сохраняется полуфеодальная система управления. Приспосабливая традиционные управленческие структуры к потребностям современного развития, британские правящие круги все чаще прибегают к заимствованию форм__ и методов государственного управления в других развитых странах, прежде всего в США и ФРГ. В результате в государственном аппарате, как и во всей политической системе страны, наблюдается все более редкое сочетание архаичных и новейших элементов.

В настоящее время в Великобритании усиливается движение в пользу реформирования некоторых сторон ее политической системы. Растет число сторонников принятия писаной конституции, что во многом обусловлено возникновением новых политико-правовых проблем, связанных с королевским домом, национальными отношениями, членством в Европейском Союзе. Кроме того, многие законы, относящиеся к правам и свободам граждан, некогда принятые в Великобритании впервые в мировой практике, устарели, так как не соответствуют мировым стандартам, не содержат необходимых гарантий, а иногда и прямо.

Поліцейські і судові органи. Створення постійної армії. Закон про поліцію 1964 р. Особливе становище військово-поліцейського апарату Північної Ірландії. Режим «прямого управління». Закон про підбурення незадоволення 1934 р. Закон про правопорядок 1936 р. Надзвичайні закони 70-80-х рр. Закон про поліцію 1986 р. Реформи судоустрою 70-90-х рр. Закон про суди 1971 р. Закон 1981 р. про Верховний суд. Судовий склад палати лордів і судовий комітет Таємної ради. Лорд-канцлер. Організація системи правосуддя на місцях. Суди графств і магістратські суди. Спеціальні суди. Генеральний атторней і генеральний солісітор. Закон 1990 р. про правову допомогу.

Поліцейські та судові органи. Закон про суди 1971 року та Закон про Верховний суд 1981 року.

В роки ІСВ в Англія була вперше створена постійна армія та введена всезагальна військова повинність, що пізніше була відмінена.

Хоча поліція все ще складається з окремих місцевих формувань, що знаходяться в веденні місцевих виборних органів, фактичне керівництво поліцейськими силами здійснює міністр внутрішніх справ. Таке положення було зафіксоване в Законі про поліцію 1964 року.

Особливе положення військово-поліцейського апарату характерне для Північної Ірландії, де довгий час проходив збройний конфлікт між двома релігійними общинами.

Паралельно з централізацією управління поліцією невпинно збільшувались повноваження поліцейських служб. Велику кількість надзвичайних актів було прийнято в 70-80 х після загострення ситуації в Північній Ірландії. Так низка актів, що були спрямовані проти тероризму та Закон про поліцію 1986 надали поліції право довільних арештів «зацікавлених в тероризмі» та підозрюваних осіб. Міліція також одержала право контролю над мітингами.

Важливі реформи судочинства були проведені в 70-90 х, коли в Англії була прийнята ціла низка актів, присвячених інституту присяжних, судам магістратів, судам графств, Верховному суду, поліції. Ще в період між двома світовими війнами робилися окремі спроби реформувати систему правосуддя (скасування обвинувального "великого журі" в 1933 р.), однак довгий час у Великобританії зберігалася стара напівфеодальної система місцевих (нижчих) судів. Колишні реформи не уніфікували судову організацію, не ліквідували роз'єднаності в системі правосуддя.

Закон про суди 1971 року ліквідував суди асизів та четвертних сесій, передавши їх повноваження новому кримінальному суду корони та частково Високому суду. Система вищих судів Англії почала включати Високий суд (цивільні справи), Суд корони (кримінальні справи та частина цивільних справ), Апеляційний суд (цивільне та кримінальне відділення). їх структура та юрисдикція регулюються Законом 1981 року про Верховний Суд.

Виключне положення займає палата лордів та судовий комітет Таємної ради. Палата лордів в своєму содовому складі є вищою апеляційною інстанцією з цивільних справ, а також з кримінальних справ. Судовий комітет Таємної ради є апеляційною інстанцією для заморських територій, церковних судів та деяких спеціальних судів. Окрім цього все частіше першим в системі судів є Європейський суд, що відображає офіційне визнання його наднаціональної юрисдикції.

Весь судовий апарат підпорядковується лорду-канцлеру, який також організовує роботу вищих судів на місцях. Свої особливості в організації системи правосуддя все-ще зберігає Шотландія.

Нижчими судами Англії є суди графств та магістратські суди. Суди графств є місцевими судами цивільної юрисдикції, що організовані за традиційним розїздним принципом.

Магістратські суди обслуговуються мировими суддями, що не є професійними юристами та не отримують жалування. Вони розглядають мілкі кримінальні справи.

Спеціальними судами в Англії є суд коронера (розгляд загадкових смертей та самогубств), військові суди, церковні суди, адміністративні трибунали.

Також значну роль грають генеральний аторней та генеральний солістор. . Генеральний атторней і його заступник генеральний солісітора вважаються представниками інтересів корони та можуть порушувати кримінальну переслідування (давати, на нього згоду, припиняти його) по окремих справах. У відомство генерального атторнеев входять також директор публічних переслідувань, яку очолює створену в 1986 р. службу державних обвинувачів (участь в кримінальних процесах, розпочатих поліцією, збудження переслідування, підтримання обвинувачення) і директор управління по боротьбі з "серйозними шахрайствами", який має право порушувати переслідування і вести розслідування за такими справами. Законом 1990 про суди і правовому обслуговуванні в Англії було створено новий для країни інститут - адвокатура, в яку приймаються юристи, що задовольняють певним вимогам і які отримали відповідний сертифікат. Що ж стосується традиційного інституту присяжних, то тут дослідники одностайно відзначають зниження його ролі і спрощення класичної жорсткої моделі. Закони 1960-1970-х рр.. скасували для присяжних майновий ценз і знизили вікової до 18 років, скасовано також принцип одностайності (в меншості можуть, проте, залишитися не більше 2 присяжних), встановлено можливість участі як у кримінальному, так і цивільному процесі менше 12 осіб. Одночасно законодавство 70-80-х рр.. розширило перелік справ, розгляд яких можливо в сумарному порядку без участі присяжних. У Шотландії вимоги ніколи не існувало одностайної присяжних вердикту, а з 1980 р. для присяжних встановлені ті ж вимоги та умови, що і в Англії.