- •Перелік питань з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»
- •2.Роль центрального банку в економіці країни
- •3, Статус центрального банку
- •5. Організаційні основи діяльності Національного банку України
- •6. Суть та роль грошово-кредитної політики
- •7. Інструменти грошово-кредитної політики
- •8. Політика обов’язкових резервних вимог
- •9. Політика рефінансування
- •10. Політика відкритого ринку
- •11. Регламентація готівкового обігу
- •12. Емісійно-касова робота установ Національного банку України
- •13. Організація інкасації грошей та перевезення цінностей Національним банком України
- •14. Кредитні відносини між Національним банком України та комерційними банками
- •15. Рефінансування комерційних банків Національним банком України
- •16. Економічна сутність і необхідність міжбанківських розрахунків
- •17. Класифікація і характеристика міжбанківських розрахунків
- •18. Еволюція міжбанківських розрахунків в Україні
- •19. Система електронних платежів Національного банку України
- •20. Перспективи розвитку платіжної системи України
- •21. Обслуговування Національним банком України державного боргу
- •22. Касове виконання державного бюджету
- •23. Валютна політика як основа валютного регулювання і контролю
- •24. Становлення системи валютного регулювання в Україні
- •25. Класифікація і характеристика методів валютного регулювання
- •26. Курсова політика Національного банку України
- •27. Формування та управління золотовалютним резервом країни
- •28. Повноваження Національного банку України у сфері валютного контролю
- •29. Організація системи банківського регулювання та нагляду
- •30. Робота Національного банку України з проблемними банками
14. Кредитні відносини між Національним банком України та комерційними банками
Постановою Правління НБУ № 484 від 15.12.2000 р. затверджено Положення про механізми рефінансування комерційних банків України.
Комерційні банки можуть отримувати від НБУ як банку останньої інстанції кредити через кредитні аукціони (тендери), ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів. Ці кредити поділяються на коротко- і довгострокові. До ломбардних, як відомо, відносяться кредити, отримані від НБУ під забезпечення державних цінних паперів, які відповідають вимогам НБУ.
НБУ надає комерційним банкам короткострокові кредити в межах коштів на здійснення первинної кредитної емісії (випуску в обіг платіжних засобів). Такі кредити НБУ надає як безпосередньо, так і через свої регіональні управління комерційним банкам, які дотримуються економічних нормативів, встановлених НБУ для їх діяльності, та попереднього аналізу кредитоспроможності банків, тобто визначення гарантій повернення кредиту.
Використовується також такий різновид короткострокових кредитів як овердрафт за кореспондентським рахунком комерційних банків у НБУ (за умови існування відповідної угоди).
Національний банк може надавати стабілізаційний кредит банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління Національного банку. Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою високоліквідними активами банку-позичальника (державними цінними паперами, іншими цінностями після здійснення експертної оцінки їх вартості, які перебувають у власності комерційного банку і не обтяжені іншими зобов'язаннями) або гарантією чи порукою іншого фінансове стабільного банку або фінансової установи. Здійснення банком операцій із надання кредитів за рахунок коштів стабілізаційного кредиту не дозволяється.
15. Рефінансування комерційних банків Національним банком України
Центральний банк надає кредити комерційним банкам на емісійній основі, тобто в процесі кредитування (рефінансування) він емітує (створює) гроші (платіжні засоби обігу). Найбільш поширені способи кредитування (рефінансування) комер¬ційних банків: - редисконтування векселів; - ломбардний кредит (кредит під заставу цінних паперів); - операції РЕПО (купівля у комерційних банків цінних паперів на умовах угоди про зворотний їх викуп). Центральний банк встановлює певні вимоги до тих цінних паперів, які він використовує в процесі кредитування комерційних банків. Як пра¬вило, це повинні бути або державні цінні папери, або першокласні комерційні векселі. Він визначає також умови надання кредиту: розмір про¬центної ставки, ліміт (квоту) кредитування, строки надання кредиту, частку покриття портфеля цінних паперів кредитом тощо. Обсяг і умови кредиту¬вання комерційних банків змінюються залежно від основних напрямків грошово-кредитної політики, яку проводить центральний банк. Для кожної країни характерні свої особливості встановлення кредит¬них відносин центрального банку з комерційними банками. Німецький федеральний банк досить активно кредитує комерційні банки. Найбільш поширена форма кредитування — це операції РЕПО (37,7 % активів банку), на другому місці — редисконтування векселів (17,6% активів банку) і на третьому місці — надання ломбардних кредитів (1,6% активів банку), це найбільш дорогий для комерційних банків спосіб підвищення ліквідності
При проведенні аукціону комерційні банки — потенційні позичаль¬ники — направляють Аукціонному комітету заявки із зазначенням обсягу кредитів, який вони хотіли б отримати, і показником процентної ставки. Заявки задовольняються в міру зниження запропонованої процентної ставки, починаючи з найвищої. Комерційні банки, чиї заявки задоволені, оформляють кредитний договір із регіональними управліннями НБУ. Важ¬ливою умовою отримання кредиту є укладення договору про забезпечення його повернення (договір поруки або договір застави). Після оформлення кредитного договору регіональне управління НБУ перераховує гроші на ко¬респондентський рахунок банку, що отримав кредит НБУ.