
- •Перелік питань з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»
- •2.Роль центрального банку в економіці країни
- •3, Статус центрального банку
- •5. Організаційні основи діяльності Національного банку України
- •6. Суть та роль грошово-кредитної політики
- •7. Інструменти грошово-кредитної політики
- •8. Політика обов’язкових резервних вимог
- •9. Політика рефінансування
- •10. Політика відкритого ринку
- •11. Регламентація готівкового обігу
- •12. Емісійно-касова робота установ Національного банку України
- •13. Організація інкасації грошей та перевезення цінностей Національним банком України
- •14. Кредитні відносини між Національним банком України та комерційними банками
- •15. Рефінансування комерційних банків Національним банком України
- •16. Економічна сутність і необхідність міжбанківських розрахунків
- •17. Класифікація і характеристика міжбанківських розрахунків
- •18. Еволюція міжбанківських розрахунків в Україні
- •19. Система електронних платежів Національного банку України
- •20. Перспективи розвитку платіжної системи України
- •21. Обслуговування Національним банком України державного боргу
- •22. Касове виконання державного бюджету
- •23. Валютна політика як основа валютного регулювання і контролю
- •24. Становлення системи валютного регулювання в Україні
- •25. Класифікація і характеристика методів валютного регулювання
- •26. Курсова політика Національного банку України
- •27. Формування та управління золотовалютним резервом країни
- •28. Повноваження Національного банку України у сфері валютного контролю
- •29. Організація системи банківського регулювання та нагляду
- •30. Робота Національного банку України з проблемними банками
7. Інструменти грошово-кредитної політики
Грошово-кредитне регулювання - це один з елементів економічної політики держави, являє собою сукупність заходів, спрямованих на зміну грошової маси в обігу, обсягу кредитів, рівня процентних ставок і інших показників грошового обігу і ринку позичкових капіталів.
Основними інструментами грошово-кредитного регулювання є
: 1.Мінімальні резервні вимоги - це обов'язкова норма внесків комерційних банків у центральному банку.
2. Офіційна облікова, або дисконтна ставка - ставка, застосовувана центральними банками в операціях із комерційними банками по обліку короткострокових державних облігацій, переобліку комерційних векселів і інших цінних паперів, які відповідають вимогам центрального банку.
3. Рефінансування - кредитування комерційних банків.
4. Операції на відкритому ринку - операції центрального банку по купівлі-продажу цінних паперив
За формою інструменти грошово-кредитного регулювання розділяються на адміністративні (прямі) і ринкові (непрямі).
Адміністративними є інструменти, що мають форму директив, розпоряджень, інструкцій, що виходять від центрального банку і спрямовані на обмеження сфери діяльності кредитного інституту.
Під інструментами ринкового характеру розуміють кошти впливу центрального банку на грошово-кредитну сферу за допомогою формування визначених умов на грошовому ринку і ринку капіталів.
По характеру параметрів інструменти грошово-кредитного регулювання розділяються на кількісні і якісні.
За допомогою використання кількісних методів відбувається вплив на стан кредитних можливостей банків, а отже, і на грошовий обіг у цілому. Якісні інструменти являють собою варіант прямого регулювання якісного параметра ринку, як-от - вартості банківських кредитів.
По термінах впливу інструменти грошово-кредитного регулювання розділяються на довгострокові (реалізація займає понад 1 рік) і короткострокові відповідно до задач реалізації найближчих і перспективних цілей грошово-кредитної політики.
До інших методів відносять установлення кредитних обмежень, лімітування рівня процентних ставок по депозитах і кредитам комерційних банків, портфельні обмеження й ін.
8. Політика обов’язкових резервних вимог
Політика обов’язкових резервних вимог — один із класичних інструментів грошово-кредитної політики, за допомогою якого центральні банки регулюють грошовий ринок, управляють кількістю грошей, підтримуючи темпи зростання грошової маси в заздалегідь установлених межах. Дія цього інструменту полягає у зміні центральним банком норми, в межах якої комерційні банки зобов’язані частину залучених коштів зберігати, як правило, на рахунках у центральному банку.
Обов’язкові резервні вимоги вперше були застосовані у Сполучених Штатах Америки. Створена у 1913 р. Федеральна резервна система передбачала, що банки резервують частину залучених коштів (депозитів) у встановленій нормі на рахунках у Федеральних резервних банках. Спочатку обов’язкове резервування мало досить вузьку мету — формування страхового фонду для виплати депозитів. Ураховуючи функціональне призначення резервних вимог, Рада керуючих Федеральної резервної системи не змінювала норми обов’язкового резервування до середини 30-х років. Зі створенням у різних країнах розвинутої системи страхування (гарантування) депозитів, зокрема у США Федеральної корпорації страхування депозитів, страхова функція обов’язкових резервних вимог поступово втрачала своє значення.
Сучасне трактування обов’язкових резервних вимог передбачає їх використання центральними банками у кількох напрямах.
Резервні вимоги використовуються центральними банками для розв’язання макроекономічних довгострокових завдань стабілізації грошового обороту та регулювання обсягів грошової пропозиції (маси), тобто як інструмент грошово-кредитної політики. Резервування частини коштів, залучених банками, спрямоване на обмеження їхньої можливості збільшувати грошову пропозицію.
Взагалі пропозиція грошей залежить від величини грошової бази і грошово-кредитного мультиплікатора. Центральний банк, використовуючи різні інструменти грошово-кредитної політики, впливає безпосередньо або на грошову базу або на мультиплікатор. Політика обов’язкових резервних вимог передбачає насамперед вплив банку на грошово-кредитний мультиплікатор, оскільки норма резервних вимог є важливою компонентою мультиплікатора. Якщо центральний банк збільшує норму, то це призводить до зменшення грошово-кредитного мультиплікатора, відповідно змінюється і пропозиція грошей, і навпаки.