2.Роль центрального банку в економіці країни

Нам уже відомо, що розуміють під монетарною політикою, що її проводить центральний банк. У розвинутій ринковій економіці центральний банк посідає особливе місце - він є центром грошово-кредитної системи національної економіки, головною функцією якого є контроль та регулювання пропозиції грошей у країні. Окрім цієї, центральний банк виконує низку інших функцій - випускає в обіг національну валюту, зберігає золотовалютні резерви країни та обов'язкові резерви комерційних банків, виступає міжбанківським розрахунковим центром, здійснює касове обслуговування уряду тощо. Крім того, центральний банк може бути покупцем і продавцем на міжнародних грошових ринках та координувати зарубіжну діяльність комерційних банків. Ще одна функція - "кредитора останньої надії"- полягає в тому, що центральний банк забезпечує резервами банківську систему, коли масові банкрутства банків можуть спричинити банківську і фінансову паніку, що веде до банківської кризи.

Центральним банком України є Національний банк (НБУ). Оскільки на нього покладено відповідальність за стан грошового обігу й кредитної системи країни, НБУ не підпорядковується урядові, а належить до безпосереднього відання Верховної Ради України.

Основними видами активів центрального банку е цінні папери, позики комерційними банкам, золотовалютні резерви та ін.

Цінні папери - це головно державні облігації, куплені центральним банком.

Позики комерційним банкам - це кредити, які центральний банк надає комерційним банкам. Рівень облікової ставки впливає на величину цих позик.

3, Статус центрального банку

Особливості статусу (лат. "status"- становище) центральних бан­ків обумовлені тим, що вони поєднують у собі окремі риси банків­ської установи і органу державного управління. Тому під правовим статусом центрального банку розуміють його роль і місце в системі інших державних органів, що закріплені законодавством. Центра­льні банки є юридичними особами, майно яких відокремлено від майна держави, навіть якщо воно формально перебуває у державній власності. В усіх країнах діє, як правило, декілька законів, в яких сформу­льовані і закріплені завдання і функції центрального банку, а також визначені інструменти і методи їх реалізації. У деяких державах го­ловна мета діяльності центрального банку викладена у конституції. Основним правовим актом, що регулює його діяльність, є закон про центральний банк країни, наприклад, закон "Про Банк Англії" (1998), закон "Про Німецький Федеральний банк" (1957), "Акт про Федеральний резерв" (США, 1913), закон "Про Національний банк Польщі та банківське право" (1997), "Про Центральний банк РФ (Банк Росії)" (2002) тощо. Ці закони встановлюють організаційно- правовий статус центрального банку, процедуру призначення його керівництва, його статус у взаємовідносинах з державою, його пов­новаження як емісійного центру країни. Разом із законом про центральний банк його взаємовідносини з іншими установами банківської системи регулюються, як правило, законом про банківську діяльність, який визначає основні права і обов'язки кредитних інститутів щодо до центрального банку. Можна аналізувати взаємозв'язки центрального банку з вищим законодавчим органом країни, президентом, монархом, але най­більш актуальними у практичному відношенні є його взаємовідно­сини з урядом. 4,Функції та операції центральних банків

В умовах ринкової економіки центральні банки, зазвичай, є установами юридично незалежними від виконавчих органів влади, їх головне призначення — забезпечення стійкості національної грошової одиниці й регулювання та координація діяльності грошово-кредитної сфери. У своїй діяльності центральні банки мають керуватися лише державними інтересами та чинним законодавством.

Можна виділити такі основні функції, притаманні центральному банку:

— грошово-кредитне регулювання економіки;

— емісійна функція;

— "банк банків" і банкір уряду;

— банківський нагляд.

Національний банк України відповідно до своїх функцій здійснює операції:

— надає комерційним банкам кредити;

— веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків;

— купує та продає цінні папери, що випускає держава;

— надає кредити банкам під заставу цінних паперів;

— купує та продає іноземну валюту;

— проводить операції з резервними фондами грошових знаків;

— організує інкасацію та перевезення грошових знаків й інших цінностей;

— інші.