Алгоритм формування соціальної компетентності

Тренуємо задатки розвиваємо вміння й навички набуваємо досвіду удосконалюємо здібності формуємо соціальну компетентність.

1.4.Методи формування соціальної компетентності в навчально-виховному процесі

Навчання й виховання кожної конкретної дитини повинне відбуватися на основі її природних здібностей, а отже, основним стимулом навчання має стати інтерес дитини, задоволення її потреб у пізнанні, самопізнанні й розвитку. Для цього поряд із лекційними та фронтальними формами роботи потрібно широко використовувати активні методи навчання та інтерактивні

педагогічні технології.

Інтерактивне навчання — це навчання, яке ґрунтується на активній взаємодії учасників навчального процесу. По суті, це одна з моделей комунікативних технологій, якій притаманний двосторонній обмін інформацією. При цьому вчитель не стільки дає знання, керує процесом їх здобуття, скільки стимулює дослідницько-пізнавальну діяльність учнів, скеровує її на набуття практичного досвіду, формування ключових компетентностей.

Таким чином, формуючи соціальну компетентність учнів, варто практикувати як традиційні, так і інноваційні технології. Серед методів навчання: вербальні (бесіда, лекція, пояснення, розповідь, диспут); пояснювально-ілюстративні (демонстрація наочності й ТЗН); практичні (вправи, дослідження, самостійна робота учнів над проблемою, метод проектів); інтерактивні (рольові та дидактичні ігри) .

Схема 2

Тренінг

Рольова гра

Шляхи формування соціальної компетентності в навчально-виховному процесі

Дидактична гра

Конференція

Проблемне навчання

Соціальна компетентність особистості

Дискусія

Диспут

Дебати

Доповнити вищеназвані методи можуть такі цікаві прийоми, як: «Порожнє крісло», «Так—ні», «Шпаргалка», «Лови помилку», «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Мозковий штурм», «Драматизація» тощо.

Робота над певною проблемою розвиває в учнів здатність до критичного мислення, яке завдяки його основним функціям (аналітичності, асоціативнос-

ті, логічності, системності, самостійності) можна вважати підґрунтям для використання інтерактивних методів.

Соціальна компетентність формується, якщо регулярно ставити перед учнями проблемні запитання, для відповіді на які потрібно активізувати не

лише здобуті знання, а й залучити власний життєвий досвід, приклади з художньої літератури.

Під час обговорення на уроках якоїсь проблеми доцільно влаштовувати диспути, дискусії, проводити конференції, усні чи письмові дебати. Ці фор-

ми організації навчального процесу дозволяють не лише обговорити важливі питання, вислухати думки всіх бажаючих, а й прийняти групове рішення

з одночасним тренуванням учасників у відповідних комунікативних уміннях та навичках (риториці, здатності працювати в команді, толерантності, навичках критичного та логічного мислення).

Ще одним ефективним методом формування соціальної компетентності є рольові ігри, моделювання подій і суспільних процесів. Гра — це одночасно й сукупність норм, що забезпечують стабільність буття, і школа соціалізації, готовність до непередбачуваних життєвих ситуацій. Саме ця особливість гри дає змогу дитині знайти спосіб поєднання емоційного та раціонального компонентів особистості, примирити тенденцію до самоствердження з тенденцією підкорення соціальним обмеженням.

Проведення на уроках узагальнення й систематизації знань дидактичних ігор, тематичні вікторини дає змогу учням застосовувати свої знання й уміння в нестандартних умовах, презентувати себе як інтелектуально розвинену й творчу особистість.

Важливу роль у процесі формування соціальної компетентності учнів відіграють особисті якості педагога як активного партнера учнів у навчально-виховному процесі.