Практичне заняття №2
Тема 1. Цивільний захист та цивільна оборона.
Заняття 2. Оцінка обстановки в осередку ураження та її характеристика.
Зміст
Вступ.
1. Основні положення оцінки обстановки.
2. Характеристика радіаційної обстановки та методи її оцінки.
3. Методика прогнозування радіаційної обстановки в зоні заражені після аварії на атомному реакторі.
Завершальна частина.
Л I Т Е Р А Т У Р А
1. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. / За ред. В.С. Франчука. – Л.: Афіша, 2001. – 336 с.
2. Защита объектов народного хазяйства от оружия массового поражения. / Справочник Г.П. Демиденко, Е.П. Кузьменко и др. / Под ред. ГП. Демиденко. – К.: В.шк., 1989. – 287 с.
3. Чубський А.І. Цивільна оборона. Підручник для вищих учбових закладів. -К.: Міністерство освіти, 1995. -216 с.
4. Канунніков Б.Т. Безпека експлуатації повітряних суден у надзвичайних ситуаціях. –К.: КМУЦА, 1996. – 212 с.
5. Безопасность авиапредприятий в чрезвычайных ситуаціях: Конспект лекций. – К.: КМУГА, 1996. – 128 с.
Наочні посібники
Схеми.
Завдання на самостійну роботу
Вивчити матеріал практичного заняття.
Вивчити по підручнику [2] характеристики вражаючих факторів ядерного вибуху: ударної хвилі, світлового випромінювання.
Ознайомитись з аналізом надзвичайних ситуацій в Україні за 2011 рік (www.mns.gov.ua).
Заняття 2. Оцінка обстановки в осередку ураження та її характеристика.
1. Основні положення оцінки обстановки.
2. Характеристика радіаційної обстановки та методи її оцінки.
3. Методика прогнозування радіаційної обстановки в зоні заражені після аварії на атомному реакторі.
Основні положення оцінки обстановки.
Для скорішого і вірного визначення обсягу РіІНР в осередку ураження необхідно в першу чергу оцінювати інженерну, пожежну, хімічну та радіаційну обстановку.
Інженерна обстановка - це масштаби та ступінь руйнувань наземних будівель та споруд, підземних та заглиблених споруд; комунальних, технічних, гідротехнічних та дорожних споруд, які сталися в результаті діяння сейсмічної (ударної) хвилі та вторичних вражаючих факторів.
Оцінку інженерної обстановки, як правило, проводять у два етапи;
1. Попередня завчасна оцінка можливої інженерної обстановки (прогнозування) в осередку ураження.
2. Подальше її уточнення за даними розвідки.
Пожежна обстановка - це масштаби та щільність ураження пожежами населених пунктів, будівель, споруд та прилеглих до них лісових масивів, які впливають на життєдіяльність об'єктів та персонал підприємств.
На виникнення й розповсюдження пожеж впливають головним чином такі фактори;
- вогнестійкість будівель і споруд;
- пожежна небезпека виробництва;
- щільність забудови;
- метеорологічні умови та ін.
Вогнестійкість будівель і споруд визначається займанням їх елементів й межами вогнестійкості основних конструкцій (частин) будівель га споруд. Займання того чи іншого елемента будівлі визначається займанням будівельних матеріалів з яких він виконаний.
Пожежна небезпека виробництва визначається технологічним процесом, використовуваними у виробництві матеріалами і готовою продукцією.
Щільність забудови в значній мірі впливає на розповсюдження пожежі і визначається за формулою;
,
де П – щільність забудови; Sn – сумарна площа усіх будівель; St – площа території об'єкта. Щільність забудови характеризує відстань між будівлями і, відповідно, можливість переносу вогню з однієї будівлі на іншу.
Основним параметром, що визначає уражаючу дію пожежі, є щільність ураження пожежею, яка визначається за формулою:
,
де Рn - щільність ураження пожежею; N1, - кількість будівель, які горять одночасно; N0 - загальна кількість будівель.
При оцінці пожежної обстановки розрізняють дві зони ураження пожежею: зона безумовного ураженім пожежею (ЗБУП) і зона імовірного ураження пожежею (ЗІУП).
В ЗБУП ніякі роботи для гасіння пожежі проводити не варто. Там проводять тільки роботи для рятування людей і їх евакуацію з зони. Для цій зони найбільш характерна пожежа в завалах.
В ЗІУП гасіння пожежі проводять у повному обсязі наявними силами та засобами. Для цього територію, що охоплена пожежею поділяють на сектори гасіння.
Хімічна обстановка створюється в результаті аварії на об’єктах, що містять сильнодіючі отруйні речовини (СДОР). При цьому утворюються зони хімічного зараження, в середині котрих можуть виникнути осередки хімічного ураження. Їх можна називати вторинними на відміну від осередків хімічного ураження, які утворюються в результаті застосування хімічної зброї (ХЗбр).
Вторинним осередком хімічного ураження називають територію, в межах якої в результаті дії СДОР сталися масові ураження людей і тварин.
СДОР – це хімічні з'єднання, які в певних кількостях перевищують гранично допустимі концентрації(щільність зараження) і можуть оказувати шкідливу дію на людей, сільськогосподарських тварин, рослини і викликати у них ураження різного ступеня. СДОР можуть бути елементами виробництва (аміак, хлор, азотна і сірчана кислоти, фтористий водень) і можуть утворюватися як токсичні продукти при пожежах на об'єктах господарювання (окис вуглецю, окис азоту, хлористий водень, сірчаний газ).
СДОР можуть бути у вигляді рідини або зріджених газів, їх зберігають в закритих ємкостях. Зруйновані або пошкодженні ємкості, або комунікації з вказаними речовинами стають джерелом утворення вторинних зон хімічного зараження і осередків хімічного ураження.
Зона хімічного зараження, що утворена СДОР, включає місце безпосереднього розливу отруйних речовин і територію, над якою розповсюджилися пари отруйних речовин у вражаючих конценраціях.
В залежності від кількості розлитої отруйної речовини в зоні хімічного зараження може бути один або декілька осередків хімічного ураження.
Радіаційна обстановка створюється після вибуху ядерного боєприпасу або після масштабних аварій на ядерних реакторах та сховищах високоактивних відходів з викидом в атмосферу радіоактивних речовин.