Кореляційний аналіз

Багато явищ, які заслуговують на інтерес психологічної науки і практики, знаходяться у взаємозв'язку і залежності між собою. Часто, але не завжди, цей зв'язок є причинно-наслідковим. Різні причини впливають на явища-наслідки, змінюючи їх характеристики у визначеному або непередбачуваному напрямку. Наприклад, зміна уваги людини призводить до зміни мнестичних та інтелектуальних функцій. Зі зміною віку спостерігаються зміни ціннісних орієнтацій, особистісних сенсів, екопсихологічних диспозицій, вірувань, як і мисленневих процесів узагальнення, аналізу, мотивів діяльності, установок тощо.

Такого роду зв'язки між явищами часто зустрічаються, і перед математичною статистикою постає задача вимірювати їх кількісно. Слід зазначити, що мова йде не про функціональні співвідношення, а про залежності, що наближаються до функціональних. Наприклад, при точно визначеному віці не спостерігається строго визначеної появи психічних новоутворень. Пояснюється це тим, що новоутворення психіки залежать не тільки від віку досліджуваного, але і від багатьох інших факторів: статі, стану здоров'я, провідної діяльності природних задатків, характеру виховання і т. ін.

У зв’язку з тим, що врахувати всі фактори, що здійснюють вплив на явище-наслідок, практично неможливо, то при дослідженні зв'язків між явищами здебільшого приймають до уваги тільки найважливіші з них, саме ті, що здійснюють найбільший вплив чи представляють найбільший інтерес.

У таких випадках йдеться не про функціональний, а про кореляційний зв'язок, коли зміна в одному явищі не завжди пов'язана зі строго визначеними змінами в іншому.

В принципі, вивчення кореляційної залежності пов'язано насамперед з визначенням того, наскільки вона наближається до функціональних співвідношень. Для цього обчислюють ряд показників кореляції. Позначаються вони , і величина їх варіює від 0 до 1.

При =0 не існує зв'язку між досліджуваними явищами. При =1 – зв'язок повний, функціональний. Проміжні значення 1> >0 вказують на наявність зв'язку більш-менш сильного виміру. Зазвичай вважають:

якщо < 0,3 – зв'язок виражений слабко;

якщо 0,3 0,5 – зв'язок виражений помірно;

якщо 0,5 0,7 – зв'язок значний, досить виражений;

якщо 0,7 0,9 – зв'язок виражений сильно;

при > 0,9 – зв'язок виражений дуже сильно.

Оцінюючи зв'язок, варто враховувати число випадків, що спостерігаються.

Коефіцієнт кореляції може мати позитивний чи негативний знак. Позитивний знак вказує на прямий зв'язок, а негативний – на зворотний. Якщо слідом за підвищенням ваги одного явища збільшується й інше, то зв'язок прямий, і навпаки, коли при збільшенні одного явища інше зменшується – зв'язок зворотний.

Отже, якщо по кількісному виразу коефіцієнта кореляції можна судити про розміри, міру зв'язку між явищами, то за знаком цього коефіцієнта – судять про напрямок цього зв'язку.

У практичних обрахуваннях величину досліджуваної ознаки явища-причини позначають математичним індексом х (якщо вивчають вплив декількох ознак, то і т.д.).

Величину ознаки явища-наслідку позначають індексом y.

Перед тим, як вимірювати величину коефіцієнта кореляції, попередньо слід вирішити питання про те, чи можлива взагалі причинно-наслідкова чи будь-яка інша залежність між досліджуваними явищами, чи ж мається на увазі лише випадковий паралелізм у їх співіснуванні. Правильне вирішення цього питання здійснюється на підставі якісного аналізу досліджуваних явищ.

Існує кілька способів обчислення коефіцієнта кореляції r. Вибір одного з них залежить від наступних обставин:

1. Яким чином виражені ознаки досліджуваних явищ – описово чи кількісно.

2. У якому вигляді представлені дані – згруповано чи незгруповано.

3. Потрібно виміряти зв'язок між двома явищами чи між декількома.

Кореляція може бути лінійною, парціальною або ранговою.