Лекція 7 - 8. Організація і проведення психодіагностичного обстеження

Приступаючи до психодіагностичного обстеження, психолог повинен чітко уявляти собі проблему й основні методичні задуми експерименту, знати процедуру, зміст методик, заготовити необхідні матеріали. Він повинен мати заготовлений протокол і знати спосіб його заповнення під час експерименту, а також порядок обробки первинних матеріалів. Разом з тим, при підготовці психодіагностичного обстеження необхідно проаналізувати перемінні, пов'язані з процедурою експерименту, які так чи інакше впливають. або можуть негативно вплинути на якість діагностичної інформації. Для того щоб допомогти психодіагносту зорієнтуватися в процедурних артефактах (викривленнях, спотвореннях), зупинимося на них докладніше.

Перемінні (фактори), що впливають на результати психологічного тестування

Ситуативна перемінна психодіагностичного обстеження

Обстеження людей — педагогічне, медичне, а тим більше психологічне — завжди передбачає ВИПРОБУВАННЯ, а значить зміни внутрішнього стану випробовуваних, їх оцінок, думок, установок. Навіть звичайне паспортне анкетування змушує людину спеціально задуматися про свої вікові, статеві, національні, освітні, професійні, сімейні та інші особливості. Заповнення облікових карток, незважаючи на загальновідому і загальноприйняту звичайність, фокусує увагу людини на подіях, явищах, фактах прожитого і дійсного життя. Ми з дитинства звикаємо до різних обстежень (особливо до медичних, педагогічних, соціальних) і без яких-небудь упереджень готові в них включатися.

Однак психодіагностичне обстеження, на відміну від інших, припускає наявність або появу певного діагнозу. А це оцінка, висновок, наприклад про психічні властивості, що характеризують "нормальність", розум, міру моральності й ін., що само по собі викликає захисну реакцію. При цьому можливі емоційні і поведінкові бар'єри — сторожкість, тривога, підозра, небажання розкриватися, схильність до маскування.

Це нормально, коли людина навіть в анонімному анкетуванні щодо загальних поглядів на життя виявляє сторожкість, а тим більше, коли мова йде про тестування його розумових здібностей, взаємин у родині, на роботі, в іншій сфері особистого життя. Саме тому психолог повинен бути максимально відповідальним за результати проведеного ним тестування. Приступаючи до процедури обстеження, він повинен подбати про то, щоб цю відповідальність розумів і знав його випробовуваний — людина, що довіряється психологу.

Процедура психологічних вимірів з самого початку передбачає максимально можливу взаємну довіру і збереження таємниці про виявлений стан справ.

Інформація про особистісні якості чи безпосередні вибори інших, як наприклад, у соціометрії, або випадково розгадана таємниця, скриті очікування можуть травмувати людину, доставити їй неприємності чи тривогу. Тому на самому початку психологічного тестування варто подбати про те, щоб випробовуваний був переконаний у конфіденційності діагностичної інформації, як і всієї процедури обстеження.

До того ж, безпосередня процедура діагностики у психолога, сам факт обстеження психіки своєрідно впливають на випробовувану людину. Саме це складає так звану перемінну ситуації обстеження.

Перемінна, породжувана умовами обстеження, називається ситуативною перемінною психодіагностичного випробування. І, як відзначалося, вона здатна своєрідно впливати на результати діагностики. Щоб уникнути негативного ставлення випробовуваного до тестування, бажано було б проводити обстеження у звичайній, природній і буденній обстановці. Психолога, до того ж, цікавить саме природність психічних проявів людини. Проте, не завжди це можливо. Тому треба організовувати умови для обстеження спеціально, як і готувати випробовуваного до адекватного сприйняття процедур і специфіки психодіагностичного тестування. Адже не випадково в психодіагностиці існує вимога звикання випробовуваних до умов, процедур і методів тестування.

Коротке опитування (інтерв'ю, анкетування) краще проводити на місці, не викликаючи нездорової зацікавленості оточуючих. Якщо опитування тривале, то. Звичайно, краще проводити його в окремому приміщенні, намагаючись не бентежити випробовуваного присутністю сторонніх. Психодіагностичне обстеження як у природних, так і в лабораторних умовах повинно бути комфортним і за фізичними, і за гігієнічними, і за соціально-психологічними параметрами.

До ситуативної перемінної відносяться не тільки зовнішні умови, а й слухи, загальні уявлення випробовуваних про сутність і процедури, наслідки психодіагностики.

Опитування, тестування, комплексне обстеження варто проводити так, щоб слухи про зміст і сутність тестових завдань не ставали сенсацією і надбанням тих, хто ще не обстежувався. Але, як відомо, заборона обміну думками ще більше інтригує учасників і тому варто подбати про "закритість" проведення процедур тестування. Краще, коли однорідна група випробовуваних, запланованих для обстеження, діагностується одночасно або через невеликі проміжки часу.

Діяльнісний варіант психодіагностики, коли психічні процеси, властивості, стани особистості досліджуються в умовах безпосереднього включення в гру, навчання, працю, інші форми звичної активності, — більш плідний у групі, первинному колективі. Правда, на сучасному етапі розвитку психодіагностики і її технічного оснащення переважає індивідуальне тестування. Ця традиція збереглася з часів класичних психофізіологічних експериментів. У психології абсолютизація ізольованого "препарування" психічних явищ — міра змушена. Імовірно, що у майбутньому традиційні лабораторні ситуації чи їх аналоги (ситуації, які штучно задаються,) повинні будуть трансформуватися до природних.

Сьогодні ж лабораторні дослідження, як і діагностика за допомогою тестів, мають незаперечну перевагу перед польовими і природними експериментами, оскільки дають порівняно точний і повний контроль за більшістю ситуативних перемінних. Точність вимірів у такому випадку досягається за рахунок ретельної ізоляції сторонніх впливів, що спотворюють або могли б спотворювати природне протікання психічних процесів.

Такий шлях у психодіагностиці, коли одержання достовірних зв'язків психічних явищ забезпечується виділенням одиничних детермінант, називається аналітичним. Виділяючи досліджуване явище з реально нерозривної єдності (наприклад, пам'ять вивчається без розгляду мислення чи уваги, уяви і т. ін.), ми, безумовно, нехтуємо природний процес нормального співвідношення цих явищ психіки, одержуючи в підсумку лише орієнтовні відомості про домінуючі тенденції досліджуваної властивості. Іншого шляху не існує, тому ми змушені користатися саме таким метричним прийомом.

При аналітичному підході в психодіагностиці врахування різних перемінних, ситуативної у тому числі, набуває особливого значення. Умови прояву психічних явищ прямо й опосередковано залучаються до природного їх функціонування. Іншими словами, психодіагност повинен знати і враховувати не тільки усілякі фактори, пов'язані з характером і властивостями досліджуваного явища психіки, але і перемінні ситуації обстеження, специфіку розв'язання у діагностиці задач за тих чи інших умов їх прояву, вікові, освітні й інші особливості психіки випробовуваних.

Ситуативною перемінною психодіагностики може вважатися і вплив присутності інших, незапланована "співучасть" оточуючих, у тому числі і стороння зацікавленість, любознавство. Психологу у кожному окремому випадку важливо знати, наскільки і в якому плані присутність інших людей впливає на хід психодіагностичного експерименту. Відомо, що навіть мовчазна присутність інших людей змінює стан людини, змушує її поводитися інакше, ніж в умовах самостійної, ізольованої, відокремленої роботи. Така закономірність проявляється не тільки при вимірах чутливості, але і поведінки в цілому. Втім, і в ситуації діагностики це проявляється підвищенням або спадом рівня мотивації, зокрема. Можуть бути інші прояви.

В одних людей (соціально збудливих) підвищення мотивації на фоні присутності інших полегшує протікання психічних процесів, а в інших (соціально загальмованих інтровертів), навпаки, гальмує психічну сферу. Багато ще залежить і від того хто присутній.

При врахуванні психічного стану випробовуваного, як елементу ситуативної перемінної, важливе значення має також рівень мотивації індивіда до обстеження, так званий вихідний рівень мотивації. Одним людям властиво "постійно" мати підвищений фон активації, збудливості, динамічності, інші активізуються тільки в значущих для них ситуаціях. Стосовно наших питань, при високому вихідному рівні мотивації подальше підвищення його в умовах психодіагностичного обстеження може привести до гальмування психічних процесів. У свою чергу, рівень мотивації, досягаючи граничної величини, буде знижувати показники психічної активності за рахунок надмірності.

Приймаючи до уваги названу перемінну, психодіагносту важливо подбати про оптимальний рівень мотивації на процедуру і результати психодіагностичного обстеження з урахуванням як індивідуальних, так і суто ситуативних факторів результуючого впливу.