2.5. Норми і вимоги до опублікувань психодіагностичного інструментарію

Донедавна практичне використання і дослідницьке застосування психодіагностичних методик розмежовувалося нечітко. Це сповільнило напрацювання нормативних положень щодо практичного використання тестів і нестандартизованих процедур. Однак саме життя висунуло вимогу змінити стан справ: нормативне регулювання і культура взаємодії в психологічній практиці повинні бути обов'язковими для всіх користувачів і розроблювачів методів психодіагностики. Ще раз відзначимо, що психологічна практика дотепер не захищена законодавчими актами (на відміну від практики в медицині) і нею часом займаються некомпетентні люди. Тому психологія змушена захищатися від неспеціалістів коректністю застосовування інструментарію, своєрідно "закриваючи" його від дилетантів. Саме через це у професійній етиці психологів склалися цілком визначені нормативи і правила взаємин із клієнтами і суспільством. Одним з них є негласне положення про психодіагностичну літературу і методичну продукцію, а також норми взаємодії з цими матеріалами. Розроблювач і користувач методик взаємодіють насамперед за допомогою спеціальної літератури і кожен повинен знати міру домовленого, витримувати вимоги, прийняті спілками психологів різних країн. Існують професійні обмеження на різну психологічну документацію, особливо ту, котра друкується у відкритій печаті:

• наукове повідомлення методичного характеру повинно висвітлювати обґрунтування методики, спосіб розробки, емпіричний доказ, валідність показників;

• довідково-методичне видання, зазвичай, містить інструментальні матеріали, тест-стимульні завдання, ключі, норми, але за умови, що видання має статус професійної орієнтації — “для фахівців”;

• інструктивні документи, здебільшого, містять опис методик, що забезпечують адекватне їх використання у повній відповідності з призначенням — предмет діагностики, сферу застосування, контингент випробовуваних, процедуру обстеження. Приведені в цих документах тестові норми, як правило, супроводжуються описом вибірки стандартизації і характером діагностичної ситуації обстеження;

• довідникові видання й інструктивні матеріали періодично переглядаються, оскільки з часом змінюються знання про предмет діагностики, конкретні методики, а також умови їх використання, як і вимоги до них. Інструктивні матеріали, що там наводяться, так само проходять об'єктивні випробування на стандартизацію та однозначність основних положень;

• популярні видання охоче публікують психологічні матеріали, у тому числі і матеріали методичного характеру. Однак при цьому автори повинні піклуватися про нерозголошення професійних тонкощів, які описують зміст діагностичних прийомів, розкриття яких в руках неспеціалістів може істотно нашкодити пересічним громадянам. У популярних виданнях не друкується валідизація тестів (для широкого читача вона буде не зрозумілою, не цікавою і не потрібною).

Професійні видання більш повно представляють діагностичний інструментарій, але для кожного типу методик існують визначені умови ї вимоги.

Вимірювальні методики (тести) в описах, як правило, припускають, що в них міститься:

• однозначне формулювання мети, предмета та сфери застосування;

• процедура проведення, яка приводиться у вигляді чітко окресленого алгоритму, або комп'ютерної версії викладається досить ретельно (аж до передачі на виконання лаборанту);

• процедура обробки, що включає статистично обґрунтовані методи розрахунку і стандартизації тестових показників (оцінок, балів, очків і т.п.);

• тестові шкали перевірені на репрезентативність, надійність, валідність, достовірність у заданій сфері застосування;

• діагностичні процедури, основані на самозвітах і забезпечені засобами для перевірки на достовірність і валідність вимірів;

• головна (відомча, обласна, державна) організація, яка веде банк даних по тестуванню, і періодично коректує методичні стандарти.

Експертні методики організуються і представляються так, щоб у них:

• формулювання призначення, мети, предмета й області застосування були конкретизовані;

• інструкції до проведення витримали випробування на однозначність їх використання;

• процедура проведення й обробки документально фіксували проміжні результати, за допомогою яких можливою була б верифікація за участю інших експертів;

• як розроблювач, так і користувач мали можливість відтворювати нормативне дослідження з виміру експертної погодженості на еталонному наборі даних.

Публікація методик психодіагностики на рівні означених вимог допускає їх відповідність компетентності і вимогам, що пред'являються до користувачів — професіоналам і непрофесіоналам.

Якщо користувачем є професіонал, то він зобов'язаний:

• перш ніж приступати до використання методики, вивчити її, зрозуміти логіку й освоїти техніку виконання;

• застосовувати на практиці загальні теоретико-методологічні принципи психодіагностики, володіти основами загальної і диференціальної психометрії;

• забезпечувати необхідний рівень надійності діагнозу, застосовувати рівнобіжні стандартизації методик і експертні оцінки, особливо на стадії підбору методичного засобу;

• організовувати процедуру обстеження за принципом максимальної ефективності при мінімальних витратах зусиль і часу;

• витримувати вимоги проведення стандартизованих методик (обстеження, підрахунок балів, інтерпретація, прогноз здійснюються в строгій відповідності з методичними вказівками);

•. паралельно з обстеженням вести облік даних, перевіряти їх на валідність і надійність, здійснювати валідизацію використовуваних методик;

• забезпечувати конфіденційність психодіагностичної інформації, отриманої від випробовуваного, зберігати професійну таємницю;

• відповідати за рішення, прийняті на основі тестування.

Якщо користувач не є професіоналом, то до нього пред'являються такі ж вимоги, тільки доповнені й уточнені наступними положеннями:

• користувач, що одержав доступ до "П-методик", автоматично бере на себе зобов'язання дотримуватися вимог професійної етики психолога і нести відповідальність за результати тестування;

• якщо методика розрахована тільки на професіоналів, але необхідна користувачу-непрофесіоналу, останньому потрібно або звернутися за консультаціями до фахівця, або відмовитися від її використання, замінивши іншими засобами одержання необхідної інформації;

Будь-який користувач психодіагностичних методик має сприяти підвищенню авторитету психологічної науки і її значимості в суспільній свідомості.

Приведені вимоги відповідають міжнародним професійно-етичним стандартам психологічного співтовариства, основні принципи яких такі:

• відповідальність;

• компетентність;

• етична і юридична правомочність;

• конфіденційність;

• професійна кооперація;

• кваліфікована пропаганда психології;

• благополуччя клієнта;

• інформування клієнта про цілі і зміст обстеження;

• морально-позитивний ефект психологічного обстеження;

• гуманність, людяність і патріотизм.