Поняття професійих та аматорських теств у психодіагностиці

Психологія відноситься до тих сфер людського знання, які зваблюють до себе увагу багатьох. У побуті і повсякденній практиці ми постійно зіштовхуємося з "проблемами людини". І немає на землі людини, яка не мала б психологічних проблем. Тому інтерес до психології досить зрозумілий, а звернення до неї стає заняттям не тільки цікавим, але і досить популярним, іноді навіть модним. Найчастіше запобігають до психологічних тестів.

Цьому також є пояснення. У психології використовуються поняття, звичні в побуті: пам'ять, характер, увага... Хто не знає цих термінів? Зрозуміло, кожний розуміє і витлумачує їх по-своєму. Це створює видимість простоти і доступності психологічної науки, особливо її практичного розділу — психодіагностики. Багато хто з неспеціалістів починають займатися психологією як аматори і, не опанувавши глибин психологічної теорії, часто стають дилетантами, які активно видають себе за професіоналів. Певно, у цьому не було б ніякої вади (мають же люди хобі, наприклад, у нумізматиці, філателії, колекціонуванні чи у чомусь іще ), якби подібні аматори не втручалися у функціональну тканину психіки (власної чи психіки інших людей). Нерідко від такого втручання більше шкоди, ніж користі.

Дотепер психологічна практика залишається незахищеною правовими нормами, як, наприклад, медицина, і допускає можливість втручання некомпетентних “практиків”, сторонніх від психології осіб. Між іншим, відомо, що некомпетентне хірургічне (скальпелем) втручання в окремих випадках може бути менш шкідливим для людини, ніж непрофесійне психологічне (тобто словом) втручання в її душу.

Виходячи з реальної оцінки стану справ і попереджуючи некомпетентну ініціативу у власній професійній сфері, психологія змушена запобігати до захисту, і насамперед у методиках психодіагностики. Тому й існують дві категорії тестів: професійні та аматорські.

Термін "тест" (від англ. test — проба, іспит) позначає метод діагностики, що використовує стандартизовану систему питань і задач за визначеною шкалою значень. Застосовуються тести для еталонного виміру індивідуальних відмінностей між людьми. Тест, створений для виміру однієї властивості психіки, називається гомогенним, а для виміру сукупності різних проявів психіки, пов'язаних загальними рисами чи властивостями, — гетерогенним. Як першу, так і другу категорію тестів можна зустріти й у відкритих (аматорських), і в закритих (професійних) методиках.

Аматорські тести створюються для масової аудиторії і широко публікуються. Як і професійні, вони забезпечуються визначеним інструментарієм: інструкцією, стимульним матеріалом (завданнями), алгоритмом обробки і розшифровки (інтерпретації). Однак орієнтовані аматорські тести переважно на зовнішні форми прояву сутності явищ у поведінці, спілкуванні, іншій спеціальній діяльності тому не розкривають глибинних основ психіки, її організації і закономірностей. Ці тести відтворюють найбільш загальні явища, які спостерігаються у побуті і повсякденній практиці, вони прості і доступні в користуванні.

Разом з тим, вони виявляють найбільш загальні тенденції психіки, що викликає до них довіру. Спираючись тільки на матеріали аматорських тестів, не можна вийти на сутнісно глибинну корекційну роботу, хоча вони і дають привід випробовуваному задуматися, звернути увагу на щось типове в його поведінці, способі життя, характері та ін. Оскільки аматорські тести не мають необхідних критеріальних показників валідності, достовірності та надійності, то їх застосування у професійній практиці, якщо це доцільно, вимагає доповнень і уточнень з боку наукових експертних методів діагностики.

Слід зазначити, що професійна психодіагностика виходить із двох ситуацій звертання до психолога: ситуації клієнта і ситуації експертизи.

У першому випадку — ситуація клієнта — людина звертається до тестів або заради інтересу, або потребуючи допомоги психолога. У такому разі людина по своїй волі і бажанню йде на співробітництво, намагається виконати інструкції як можна більш точно, не маючи свідомих намірів прикрасити себе чи фальсифікувати результати. У ситуації клієнта до діагностичного інструментарію можна пред'являти менш жорсткі вимоги щодо його захищеності від спотворень.

У другому випадку — ситуація експертизи — людина знає, що піддається експертизі, намагається витримати "іспит", а для цього цілком усвідомлено контролює свою поведінку і свої відповіді, щоб виглядати в максимально вигідному світлі. До речі, професійна психодіагностика завжди пов'язана з експертизою, і про це всі знають.

Експертні методи психодіагностики ґрунтуються на теорії, професійному досвіді, інтуїції діагноста. Ці методи виявляються незамінними тоді, коли немає шаблона, зразка, відсутні стандартизовані умови для прояву досліджуваних явищ. Вони ефективні стосовно психічних явищ, які погано піддаються зовнішньому спостереженню (суб'єктивні переживання, особистісні сенси, цілепокладання і багато іншого), а також відносно динамічних, швидкоплинних, мінливих явищ психіки, для яких важко створити фіксовану операційну модель діагностики.

Звичайно, якщо професійні методики застосовуються спеціалістом, діагностом-психологом відповідної кваліфікації, то вони є об'єктивним засобом індикації суб'єктивного змісту індивідуальної психіки людей. Варто пам'ятати, що глибокий експертний аналіз — необхідний етап, що передує розробці будь-якої стандартизованої процедури діагностики. В міру стандартизації психодіагностичної процедури обстеження професійні методики піддаються також верифікації (перевірці на правильність). Отже, предмет професійної психодіагностики з неминучістю припускає: теоретичні підстави методу (науковий концепт і методичний прийом), спосіб розробки емпіричного (дослідним шляхом) обґрунтування, містить дослідницькі дані по репрезентативності, надійності, валідності шкали(або шкал) тестових вимірів.

Навіть у наукових повідомленнях (наукових статтях, монографіях), які доступні широкому читачу, повний зміст професійних, (їх ще називають закритих методик психологічної діагностики – П-методик), як правило, не обговорюється, а також не розкриваються: повний текст завдань, ключі, тестові норми, детальні інструкції, аналіз, інтерпретація. Ця інформація дається лише побічно з використанням посилань на рекомендовану фахівцям інструктивну чи методичну літературу. Професійні психодіагностичні методики, зазвичай поширюються серед фахівців фахівцями-психологами. Якщо в друкованих виданнях наводяться аматорські, чи відкриті, методики (О-методики), то вони вичерпно описуються, що дозволяє непрофесіоналам легко ними користуватися..