Характеристика теорії тестології

Наукової теорії тестології немає. Тестологія складалася емпірично, експериментально. Тим часом тест упевнено увійшов у науково-практичний обіг сучасної психології. Однак усякий науковий метод повинен, окрім іншого, одержати оцінку у світлі загальних критеріїв науковості, як вони формулюються в сучасних публікаціях по методології наукового пізнання.

Якщо під цим кутом зору розглянути основні методи діагностики в психології, то можна зробити висновок про те, що на загальному тлі науково-практичної діяльності тестовий метод виглядає досить переконливим. Інформація, одержувана за допомогою добре складеного тесту, має ознаки відтворюваності (ця якість перевіряється за спеціальними критеріями надійності), виводимості (первинні і тим більше похідні тестові показники одержують шляхом логічних висновків, що забезпечує неочевидні наслідки з прийнятих допущень), перевіряємості (для перевірки валідності і прогностичної цінності в тестології розроблені спеціальні процедури). Тестовим матеріалам притаманні можливості для прогнозувань і узагальнень (обидві ознаки є для тестових методів стрижневими), математичного виразу одержуваних результатів (ознака необхідно-специфічна для тестів), практичної корисності (психодіагностична функція має яскраво виражену практичну спрямованість), критичності. У якості визначальних у перспективах розвитку тестології фахівці вбачають її широкі можливості загальнодіагностичного чи навіть загальнометричного значення. Однак, які б перспективи удосконалення тестового методу не відкривалися в майбутньому, його можливості історично обмежені і через методологічну нерозробленість носять відносний характер. Тому відношення до тестів повинно бути зваженим: з одного боку, варто зосереджувати увагу на максимально повному і грамотному їх використанні в сферах, де вони вже сьогодні приносять безсумнівну користь, а з іншого боку, потрібно розвивати методологічні і методичні дослідження, спрямовані на їх удосконалення.

Слід зазначити, що психологи західних країн, будучи лідерами в розробці тестів, недостатньо уваги приділяють тестологічним концепціям психолого-методологічного плану. Для тестологічних концепцій, розповсюджених у країнах Західної Європи й Американського континенту, характерне заперечення обов'язковості якого б то не було методологічного розкриття сутності тієї психологічної функції, заради якої розробляється тест. Це притаманно і відомим, авторитетним, визнаним психологам. Зокрема, Л. Термен спробував обґрунтувати "сліпе" тестування розумових здібностей аналогією з застосуванням електрики. Він стверджував, що хоча природа електрики по-справжньому не розкрита і по цей час, проте, вона не тільки успішно вимірюється, але і широко використовується в практичних цілях. Можливо, саме тому, на думку Лі Кронбаха, практично використовувані сьогодні тести несуттєво відрізняються від тестів 20-х років. Сучасні тести відрізняються від тестів більш ранніх поколінь так само, як автомобілі 70-х років від автомобілів 20-х: вони потужніші, елегантніші, але працюють на тих же принципах, що і раніше.

Розробка теоретичної моделі психічного явища і конструювання відповідного тесту виступають як дві органічно взаємозалежні сторони єдиного процесу, як змістовно-нерозривний двосторонній зв'язок дослідження і діагностики. Це справедливо й у відношенні розвитку загальнопсихологічної теорії. У цьому зв'язку досить вказати на роль, яку зіграло застосування тестів у розробці теорії загальних і спеціальних здібностей ще на зорі застосування тестології у вітчизняній практиці. Як відзначав у свій час С. Г. Геллерштейн, поява в психології тестового методу виявилася "надзвичайно плідною і для теоретичної психології". Очевидно, тісний взаємозв'язок теоретичного знання про психічні властивості людини і тестових методів, що застосовуються для їх діагностики, буде в перспективі визначати розвиток як загальної, так і прикладної психології. Досвід застосування відомих діагностик не тільки не заперечує, а навпаки, служить підтвердженням сказаному і, крім того, підкреслює принцип диференціації.

У діагностиці психічних властивостей особистості за допомогою так званих тестів "загального інтелекту" (Біне, Векслер, Айзенк та ін.) неважко знайти загальні риси чи ознаки подібності: випробовуваним пропонуються більш-менш систематизовані набори різних розумових завдань (перцептивных, інтелектуальних, імажинативних), за результатами виконання яких виставляється сукупна оцінка, яка цілком відтворює відповідні внутрішньо-індивідуальні відмінності випробовуваних людей. Це, звичайно, має певну діагностичну цінність. Дещо по-іншому зважується питання розбіжностей в так званих тестах особистості (Роршаха, ТАТ, ММРІ). Предмет вимірів у цих тестах, хоча і охоплює досить широкий спектр особистісних проявів, проте, носить диференційований характер: діагностична інформація являє собою систематизований набір окремих параметрів, шкал факторів, співвідношення між якими визначає діагностичну цінність такого класу тестів. Отже, як видно уже з цього, діагностична методика диференціює не тільки інтеріндивідуальні, але й інтраіндивідуальні відмінності. Чим вища ступінь диференціації предмета тесту, тим, за інших рівних умов, більша його наукова цінність. Звідси випливає, що передумовою теоретичної обґрунтованості того чи іншого тестового методу має бути диференціація якості предмета діагностики того чи іншого психічного явища.

Дослідник, користувач, як і розробник тесту має задумуватися не стільки про загальну теорію тестології, скільки про ту науково-теоретичну основу, яка береться в основу самого тесту (для цього існує навіть поняття конструктної валідності тесту, тобто теоретичної її платформи)

Означений принцип загальнопсихологічного і диференційно-типологічного виявлення досліджуваних якостей психіки з самого початку закладається в предмет конструювання тестів, хоча в більшості сучасних тестів він носить не теоретичний, а яскраво виражений емпіричний характер. В основі обґрунтувань більшості тестів лежить досить висока кореляційна залежність досліджуваних явищ від статистичних розподілів великої вибірки людей — носіїв відповідних психічних властивостей та ознак. Саме з цього виходять конструктори психодіагностичних тестів, і на це треба орієнтуватися їх користувачам.