Лекція 2. Загальна теорія і практика сучасної тестової психодіагностики

Тестология і психодіагностична практика

Від елементарного набору питань, загадок, шарад, головоломок і т.п. психологічний тест відрізняється тим, що являє собою сукупність тверджень, чи висловлювань, завдань, відібраних науковими методами, з метою одержання інформації про зацікавлений у дослідженні феномен психіки. На даний час тестовий метод — один з основних психологічних методів пізнання. Його використовують для вирішення як діагностико-прогностичних, так і науково-дослідницьких задач. Тестологія реалізується багатьма типами і видами конкретних методик, що відносяться до класу вивірених і стандартизованих вимірів у сфері психічних явищ. Такі методики високоінформативні, достовірні, диференційовані, точні і надійні завдяки включенню їх в інтегрований компонент спеціально розробленого математико-статистичного аналізу. Математична статистика в тестології опосередковує, з одного боку, систему оцінювання результатів випробування, з іншого боку — критеріальну специфікацію норм і прогнозів. Через підвищену структурну складність тестових методів їх розробка виправдана лише за умови досить широкого, багаторазового використання. Іншими словами, такі методики створюються, як правило, у розрахунку на тривалу перспективу, а найбільш ефективні тести є постійним інструментарієм психодіагностики і психологічної науки в цілому.

Однак тестовий метод у психології дотепер залишається проблематичним, хоча і використовується повсюдно. Справа в тім, що одержання істинної інформації про психічні явища сполучено зі значними труднощами. Наприклад, у сучасній науковій літературі згадується і використовується кілька десятків перевірених тестів для виміру інтелекту. Хоча б і всі вони були орієнтовані на ту саму людину, вони дадуть різні кількісні і якісні показники. Проблема не в тім, що існує стільки інтелектів, скільки розроблено методик їх виміру, а в тому, що сам інтелект визначається різними характеристиками. Електрику, наприклад, можна вимірювати силою струму, напругою, потужністю і т. ін., і щоразу будуть виходити різні кількісні показники того самого явища. У психології все набагато складніше — тут немає заздалегідь виділеного об'єкта і загальноприйнятої одиниці виміру, відповідно існує і більш важкий шлях для досягнення результатів вимірювання.

У психологічному дослідженні відсутня можливість прямої оцінки інтелектуальних, як, утім, і всіх інших психічних явищ. По-перше, необхідно визначитися (стосовно до розглянутого прикладу), що таке інтелект, відмежувати це поняття від інших, а по-друге, обумовити одиниці його виміру. Якщо навіть вдається вирішити ці задачі, то, строго кажучи, все рівно оцінюватися буде не інтелект як такий, а ознаки його прояву. Зрозуміло, що дослідник при цьому буде виходити з припущення: більшим показникам будуть відповідати ознаки вищої якості вимірюваних інтелектуальних здібностей.

Подібні виміри не виявляють безпосередньо природу досліджуваних явищ, не розкривають внутрішніх механізмів протікання психічних процесів, не спираються на строго детерміновані теорії і концепції, хоча певним чином і систематизують, конкретизують чи моделюють досліджувану область. Психологічні тести є інструментом саме такого, тобто феноменологічного, підходу до дослідження психіки і вони не можуть — по суті і при одноразовому використанні — надавати інформацію про психічні процеси, що відбуваються, образно кажучи, у "чорній шухляді", тобто скрито, у складі всього психічного життя симультанно. Проте, необхідність такого інструмента в психології навряд чи може викликати сумнів, і на запитання про те, чи є відзначена особливість тестів недоліком, відповідь може бути тільки одна: це не є недолік, а скоріше, обмеження на метод, на практику застосування і на можливості висновку. Саме тому зростає роль теоретичної підготовки користувача тестів – психодіагноста. Використовуючи загальпсихологічні наукові знання й орієнтуючись на отриману в тесті схему, можна аналітично проникати в таємниці "чорного ящика" — психіки окремої людини чи групи людей, що піддаються діагностиці.