27. Будова плечової кістки різних ссавців. Плечовий суглоб і м’язи, на нього діючі?

Плечова кістка (лат. humerus) — довга трубчаста кістка має тіло (діафіз) та дві голівки (епіфізи). На верхньому епіфізі є кулястої форми суглобова поверхня для сполучення з лопаткою, анатомічна шийка, великий (латеральний) і малий (медіальний) горбики. Від горбків вниз відходять гребені, між якими іде міжгорбкова борозна (тут розташоване сухожилля двоголового м'яза). Нижче горбів знаходиться тонша частина кістки — хірургічна шийка — місце переломів. На тілі є дельтоподібна горбистість до якої прикріплюється дельтоподібний м'яз. На нижньому епіфізі є два суглобові вирости і два надвирости: більший медіальний і менший латеральний. Суглобові вирости несуть блокоподібну поверхню для з'єднання з ліктьовою кісткою, і кулясту для з'єднання з променевою кісткою. На нижньому епіфізі є ще ліктьова ямка і вінцева, куди заходять відповідні суглобові виростиліктьової кістки. Ліктьова ямка глибша від вінцевої.

Наприклад у свині плечова кістка товста й коротка, у собаки плечова кістка тонка і довга. 

Плечовий суглоб пов'язує плечову кістку, а через її посередництво всю вільну верхнюкінцівку з поясом верхньої кінцівки, зокрема з лопаткою. Головка плечової кістки, бере участь в утворенні суглоба, має форму кулі. Сочленяющаяся з нею суглобова западина лопатки являє плоску ямку. По колу западини знаходиться хрящова суглобовагуба, labrum glenoidale, яка збільшує обсяг западини без зменшення рухливості, а також пом'якшує поштовхи і струси при русі головки.

Плечовий суглоб і м’язи, на нього діючі?

Рухи в плечовому суглобі:

• Згинання:  передня частина дельтовидного м’язу, ключично частина великого грудного м’язу, ключово-плечевий м’яз, біцепс.

• Витягування задня частина дельтовидного м’язу, довга голівка тріцепсу плеча, широкий м’яз спини і великий круглий м’яз. Так як останні два м'язи, крім того, повертають плече всередину, то для протидії цьому скорочуються ще підостьовий м'яз і малий круглий м’яз.

• Відведення : дельтовидного м’язу і надостьового м'язу.

• Приведення: великого грудного м’язу, широкий м’яз спини і великий круглий м’яз. Для протидії одночасного повороту всередину приймають участь підостьовий м'яз і малий круглий м’яз.

• Обертання всередину: підлопаточний м’яз, великий круглий м’яз, широкий м’яз спини і великий круглий м’яз..

• Обертання назовні: підостьовий м'яз і малий круглий м’яз.

34. Будова шкіри і її похідні у птахів і ссавців. Розвиток і будова волосся, його види.

Шкі́ра (грец. derma, лат. cutis)  — зовнішній покрив тваринного організму, який захищає тіло від широкого спектру зовнішніх впливів, бере участь вдиханні, терморегуляції, обмінних і багато інших процесах. Крім того, шкіра — це масивнерецепторне поле різних видів поверхневої чутливості.

Мал.4 Схематичний розріз шкіри

Шкіра складається з епідерміса, дерми і підшкірно-жирової клітковини (гіподерми).

• Епідерміс включає в себе п'ять шарів епідермальних клітин. Найнижчий шар -базальний- розташовується набазальній мембрані і являє собою 1 ряд призматичного епітелію. Відразу над ним лежить шипуватий шар (3-8 рядів клітин з цитоплазматичними виростами), потім іде зернистий шар (1-5 рядів плоскуватих клітин),блискучий(2-4 ряду без'ядерних клітин, помітний на долонях і стопах) і роговий шар, що складається з багатошарового зроговілого епітелію. Епідерміс також містить меланін, який забарвлює шкіру і викликає ефект засмаги.

• Дерма, або власне шкіра, являє собою сполучну тканину і складається з 2-х шарів -сосочкового шару, на якому розташовуються численні вирости, що містять у собі петлі капілярів і нервові закінчення, і сітчастого шару, що містить кровоносні і лімфатичні судини, нервові закінчення, фолікули волосся, залози, а також еластичні, колагенові ігладком'язові волокна, які надають шкірі міцність і еластичність.

• Підшкірно-жирова клітковина складається з пучків сполучної тканини і жирових скупчень, пронизаних кровоносними судинами і нервовими волокнами. Фізіологічна функція жирової тканини полягає в накопиченні та зберіганні поживних речовин. Крім того, вона служить для терморегуляції і додаткового захисту статевих органів.

Крім самої шкіри в організмі є її анатомічні похідні — утвореня, що розвинулися зі шкіри та її зачатків. Інша назва - придатки шкіри:

• Нігті;

• Волосся;

• Пір'я;

• Пух;

• шкірні залози, які включають в себе:

  • сальні залози, які виділяють шкірне сало, яке служить смазкою для волосся і захищає шкіру;

  • потові залози, які виділяють з організму води і розчинені продукти обміну речовин. Випаровування поту є важливим етапом терморегуляції.

  • молочні залози (розвинені у жінок) виробляють грудне молоко, яке має дуже важливе значення для годування немовлят.

Розвиток і будова волосся, його види.

Воло́сся (pilli) — складова частина захисного покриву ссавців. Становить волосяний покрив шкіри та захищає її від ушкодження й охолодження.

Волосся буває покривне (шерсть), пухове (підшерстя) і чутливе (вібриси). У ссавців густий волосяний покрив називається хутром або вовною. Так зване «волосся» (trichomes) також знайдене на рослинах.

Росте волосся з фолікулів. Волосина складається з ороговілої частини, або стрижня, який піднімається над шкірою, та кореня, який схований у волосяний мішечок — цибулину.

З’єднувальна оболонка — фолікул складається із колагенових, еластичних волокон та аморфної міжклітинної речовини, яка має кровоносні судини та нерви. З’єднувальна оболонка в глибині утворює сосочок волосини, на котрому знаходиться волосяна цибулина. До сосочка підходять судини та нерви.

Д о волосяного фолікулу (крім брів, вій, носа та волосся навколо губ) підходить під гострим кутом м’яз, який піднімає волосину. Сальна залоза знаходиться в трикутнику між м’язом, який піднімає волосину, та фолікулом. Скорочування м’яза приводить до спорожнювання сальної залози і виходу секрета. Шкіряне сало змащує шкіру та волосину і цим надає їм еластичності, оберігає від вологи, висушування, механічних та інших шкідливих впливів.

Кожна волосина від кореня до зовнішнього кінця утворена із трьох шарів: кутикули, коркової та мозкової речовини.

Мал.5 1 - волосина, 2 - шкіра, 3 - корінь, 4 - фолікул, 5 - сальна залоза

Кутикула — зовнішня оболонка волосини являє собою ороговілі клітини, які прилягають одна до одної, як черепиця. На здоровому волоссі клітини кутикули щільно прилягають одна до одної. Але якщо вони з яких-небудь причин починають настовбурчуватися, то волосся стає тьмяним, ламким, починає сіктися, зачіска втрачає об’єм.

Коркова речовина — головна частина волосини. Клітини цього шару в основному забезпечують виростання волосся. У корковому шарі містяться також пігментні клітини — меланоцити, які відповідають за колір та відтінок волосся.

Мозкова речовина займає середину стрижня волосини. Особливо його багато в сивому та дуже світлому волоссі. Числені пустоти в мозковому просторі забезпечують теплозахист.

Волосся складається в основному із кератину — особливої білкової речовини, яка містить у собі 4–5 % сірки, 20 % азоту, 17 % цистину, а також фосфор, цинк, натрій, кальцій, магній, залізо, марганець та мідь.

За колір волосся відповідає пігмент меланін, який виробляється в спеціальних клітинах цибулини — меланоцитах, а поруч клітини кераноцити синтезують білок — основний будівельний матеріал волосся. Потім пігмент з’єднується з білком, і волосина народжується на світ уже пофарбованою. Це відбувається в плоді ще в утробі матері на четвертому-п’ятому місяці вагітності. А потім у дорослої людини налічується від 100 тисяч до 1 мільйона волосин.

Колір волосся залежить від того, яку саме різновидність меланіну виробляє організм. Варіантів тільки два: якщо це сумеланін, волосся буде чорного або каштанового кольору; феомеланін забезпечить руді або світло-жовті, блондинисті відтінки. Інтенсивність кольору залежить від кількості пігментів.

Розвиток волосся

Розвиток волосся проходить три фази. У першій фазі, яка триває від двох до семи років, воно швидко росте (взимку швидкість росту збільшується). У другій фазі протягом декількох тижнів ріст волосся припиняється. В останню, третю, фазу, яка триває в середньому три місяці, волосина може випасти сама або може бути видалена з мінімальним зусиллям. Без стороннього втручання волосина випаде тоді, коли під нею починає рости нова.

Протягом життя людини з кожного фолікула може вирости 20–30 нових волосин. Термін життя волосся становить в середньому 2–7 років. Це залежить від здоров’я людини, від того, як харчується і як вона дбає про своє волосся.

У житті волосся розрізняють такі три стадії: стадія росту (анагена), стадія перехідна (катагена), стадія спокою (телогена). Нормально, якщо 85–90 % волосся знаходиться в стадії анагену, 9–14 % — телогену і лише 1 % — у стадії катагену. У підлітковому та зрілому віці волосся знаходиться в стані фізіологічної зміни. У жінок волосся на голові росте швидше, ніж у чоловіків; період змін довгого волосся в чоловіків значно коротше, ніж у жінок (від шести місяців до двох років), тому вони втрачають його раніше і в більшій кількості, ніж жінки.

Типи волосся

Жирне волосся. Як правило, люди з жирною шкірою мають і жирне волосся. Цьому причина — гіперактивність сальних залоз, які виробляють занадто багато змащення, тому волосся виглядає як масне та неохайне. Таке волосся потрібно мити кожного дня м’яким шампунем, призначеним спеціально для жирного волосся.

Сухе волосся. Активність сальних залоз низька і секрету їх не вистачає для змащування. Причиною може бути індивідуальні особливості людини, її вік, хімічна завивка, фарбування волосся, тривале перебування на сонці з непокритою головою. Сухе волосся тонке, ламке, на кінцях посічене. Його не потрібно часто мити, корисним для нього є масаж шкіри голови, регулярне використання бальзамів-ополіскувачів та цілющих масок.

Змішаний тип. Волосся жирне ближче до фолікулів і сухе — на кінчиках. Таке волосся достатньо мити один раз на три-чотири дні шампунем для нормального або сухого волосся і один раз на два тижні шампунем для жирного волосся.

Нормальне волосся. Пружне, еластичне та блискуче волосся — це наслідок збалансованої роботи усього організму та гарного догляду за ним. Таке волосся потрібно регулярно мити при його забрудненні шампунями з корисними добавками. Воно не потребує спеціального догляду.

42. Будова і топографія тонкого відділу кишечника. Особливості мікроскопічної будови дванадцятипалої кишки. Будова, топографія і функція підшлункової залози. Мікроскопічна будова її ендокринної і екзокринної частин.

Тонкий кишечник — відділ гастроінтестінального тракту, в якому неперетравлені поживні речовини шлункового вмісту підлягають подальшому інтенсивному гідролізу, чому сприяють секрети підшлункової залози, печінки та власне кишечника, а продукти гідролізу транспортуються через стінку кишечника у внутрішнє середовище організму.

Тонка кишка людини поділяється на три відділи: від самого шлунка відходить дванадцятипала кишка (duodenum), потім іде порожня (jejunum) і клубова кишка (ileum).