16. Які тканини входять до складу кістки та м’яза як органа? Розвиток трубчастої кістки. Як м’язова тканина прикріплюється до кістки?

Кістки (кістка — лат. os) — органи в хребетних тварин, які входять до опорно-рухової системи і складаються з кісткової тканини.

Кістки побудовані з кісткової тканини, які є різновидом сполучної тканини, складаються із клітин (остеоцити) та міжклітинної речовини, яка містить багато колагену, глікопротеїдів тощо, і мінеральних компонентів (в основному кристалигідрооксиапатиту).

Мал.2 Будова кістки

Які тканини входять до складу м’яза як органа?

М'язи (грец. μιοδ — м'яз; лат. musculus — мишка, маленька миша) виконують рухову (моторну) функцію. Клітини м'язової тканини називають міоцитами. 

Існує дві класифікації м'язових тканин — морфофункціональна тагенетична:

• За морфофункціональною класифікацією м'язові тканини за особливостями будови, функції та локалізації поділяють на дві групи: гладенька (непосмугована) та поперечносмугаста(посмугована), яка в свою чергу поділяється на скелетну тасерцеву. Ще відокремлюють спеціалізовану м'язову тканину.

• За генетичною класифікацією (М. Г. Хлопін) за походженням виділяють п'ять гістогенетичних типів:

  • соматичний (походить з міотомів мезодерми — це скелетна м'язова тканина);

  • целомічний (походить з вентральної мезодреми — це серцева м'язова тканина);

  • вісцеральний (розвивається із мезенхіми — це гладенька м'язова тканина стінок внутрішніх органів);

  • невральний (походить з нервової трубки — це гладенькі міоцити м'язіврайдужної оболонки);

  • епідермальний — зі шкірної ектодерми, містить міоепітеліальні кошикоподібні клітини потових, сальних, молочних, слинних та слізнихзалоз.

Мал.3 Загальна макроскопічна будова м'язу. 1. Кістка 2. Перимізій 3. Кровоносна судина 4. М'язове волокно 5. Фасціальний футляр 6. Ендомізій 7. Епімізій 8. Сухожилок

Розвиток трубчастої кістки

Деякі кістки кінцівок нагадують за будовою трубку і називаються трубчастими. Серед трубчастих кісток розрізняють довгі (плечова, стегнова,кістки передпліччя, гомілки) і короткі (кістки Пястов, плюсни, фалангипальців). Губчасті кістки складаються з губчастої речовини, покритого тонкимшаром компактного речовини. Вони мають форму неправильного куба або багатогранника і розташовуються в місцях, де велике навантаження поєднується зрухливістю (наприклад, Надколінник).  Вони порожні. Така будова довгих кісток забезпечує одночасно їхміцність і легкість. Відомо, що металева або пластмасова трубкамайже так само міцна, як рівний їй за довжиною і діаметром суцільний стрижень зтого ж матеріалу. У трубчастих кістках підвищенню їх міцності служать івідмінності в структурі по напрямку від центру до кінців. Трубчаста кістка вцентрі відрізняється більшою твердістю і меншої еластичністю, ніж накінцях. У напрямку до суглобової поверхні структура трубчастою кістки змінюється від компактної до щільної. Така зміна будови забезпечуєголовну передачу напруги від кістки через хрящ на поверхню суглоба.

Як м’язова тканина прикріплюється до кістки?

У більшості м'язів розрізняють черевце - найтовшу і найширшу частину та два кінці. Кінець, яким м’яз починається, називають головкою. Кожен з кінців м’яза переходить у міцний сполучнотканинний утвір – сухожилок, яким м’яз прикріплюється до кісток. Він побудований досить складно. Так, із зовні сухожилок вкритий оболонкою – перитендинієм, що продовжується у перимізій та періост. Навколо сухожилка у деяких м'язів розташована його піхва, що побудована із зовнішнього волокнистого та внутрішнього синовіального шарів, між якими є невелика кількість синовіальної рідини. Плоский, широкий сухожилок дістав назву сухожилкового розтягу, або апоневрозу.

Залежно від напряму пучків м’яза відносно сухожилка розрізняють однопері м'язи, які прикріплюються до сухожилка під кутом з одного боку; двопері, що прикріплюються до нього з обох боків, та багато-пері, що розміщуються як віяло. За кількістю головок виділяють двоголові, три - та чотириголові м'язи (наприклад, двоголовий та триголовий м'язи плеча). Якщо м’яз проходить над одним суглобом, його називають одно-суглобовим, над двома – двосуглобовим, а якщо над трьома і більше – багато-суглобовим.

У сухожилках деяких м’язів, біля прикріплення їх до кісток, іноді знаходяться невеликі, кулястої форми сесамоподібні кістки які збільшують кут прикріплення сухожилків до кісток і тим самим посилюють дію м’яза на кістку.