Висновки

Згідно із законом; «замахом на злочин визнається навмисна дія, безпосередньо спрямована на вчи­нення злочину, якщо при» цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного» (ч. 1 ст. 15 КК).

Отже, суть цієї стадії полягає в початкові посягання на об'єкт кримінально-правової охорони, який піддався реальній загрозі завдання шкоди, але фактично шкода не настала по незалежних від винуватого причинах. А якщо шкоду і завда­но, то не ту, на яку розраховував винуватий.

При замаху особа цілеспрямовано скоює злочинне пося­гання, частково виконує об'єктивну сторону задуманого злочи­ну, і в разі відсутності обставин, що припиняють дії особи, злочин було б завершено.

За об'єктивними ознаками замах характеризується діями, які безпосередньо спрямовані на скоєння злочину, причому завершити злочин винуватий не може по причинах, які не залежать від нього.

У визначенні замаху в законі вживається термін «дія», але це не виключає можливості вчинення в окремих випадках за­маху і шляхом бездії (наприклад, з метою катастрофи на залізниці стрілочник не переводить стрілки).

Об'єктивна сторона замаху характеризується наступними особливостями.

а) Безпосередня спрямованість дій особи на вчинення зло­чину. На відміну від готування при замаху чиняться дії, які входять в об'єктивну сторону конкретного злочину, визначено­го певною нормою Особливої частини КК, і без яких скоїти даний .злочин неможливо. При цьому об'єкт посягання піддається прямій небезпеці завдання шкоди. Саме вчиненням дій по виконанню об'єктивної сторони злочину замах відмежовується від готування, при якому створюються умови для посягання.

б) Незавершеність злочину. Для даної стадії характерне те, що об'єктивна сторона злочину виконується не повністю, відсутня частина необхідних ознак дії, описаної в нормі Особли­вої частини КК. При цьому треба розмежовувати злочини з ма­теріальним і формальним складами. Для перших показником незавершеності є ненастання (відсутність) того злочинного ре­зультату, який визначальний для даного складу злочину (на­приклад, при посяганні на вбивство — смерті потерпілого). Про­те стадія замаху не означає в усіх випадках відсутність злочин­ного наслідку. Часом наслідок настає, але ніколи не може бути тим, який передбачений конкретною нормою Особливої частини КК. Так, при замаху на вбивство можуть бути завдані тілесні пошкодження. Скоєне буде розглядатися не як завдання тілесних пошкоджень, а як замах на вбивство.

Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Кримінальний Кодекс України.

3. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. / Під заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка. У двох частинах. – К.: Форум, 2003 р. – 942 с.

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: А.С.К., 2003. – 1104 с. 

5. Бажанов М.И. «Уголовное право Украини» Общая часть -Днепропетровск -Пироги. 1992.

6. Кримінальне право України. За ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. К.: Юрінком, – 1999.

7. Кримінальне право України. Посібник для курсантів і студентів юридичних учбових закладів. -К.- 1995.

8. Котюк В.О. «Основи держави і права». -К.- «Вентури». 1998.

9. Основи правознавіства. За редакцією Усенка І.Б. -К.-Ірпінь. «Перун». 1997.

10. Брецько Ф.Ф. «Основи Держави і права». Навчальний посібник. -Ужгород.- «Закарпаття». 1998.

11. Коржанский Н.И. Очерки теории уголовного права. -Волгоград. 1992. -С.-45.

12. Коржанський М.І. «Кримінальне право України». -К. 1992.

13. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина. — К.: Юрінком Інтер, 1999.

14. Бажанов М.І, Сташис В.В, Тацій В.Я. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. — Харків.: 1997.

15. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна : Курс лекцій. — К.: Наукова думка та Українська видавнича група, 1996.

16. Карпушин М.П., Курлянский Н.И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М., 1974.

17. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. – М., 1957.

18. Практика судів України в кримінальних справах. 1993 – 2005. – К.

27