План

Вступ

1 Поняття та види стадій вчинення злочину

2 Поняття замаху на злочин. Види замахів

3 Об’єктивні ознаки замаху на злочин

4 Суб’єктивні ознаки замаху на злочин

5 Кримінальна відповідальність за замах на злочин

6 Відмінність замаху на злочин від готування до злочину

та закінченого злочину

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Для охоронюваних кримінальним вчинення навмисного злочину законом суспільних відносин небез­пеку становлять не тільки закінчені, тобто повністю здійснені злочини, а й навмисні дії, які виявляються в створенні умов для майбутнього скоєння злочину, а також безпосередньо спрямовані на вчинення зло­чину, але які не привели до його завершення з причин, що не залежать від волі винного.

Такого типу дії становлять суспільну небезпеку, за них за­коном (ст. 17 КК) встановлено кримінальну відповідальність.

Вчиненню таких злочинів, як, наприклад, крадіжка, на­вмисні вбивства, може передувати підготовка до них: у особи виникає і формується намір вчинити злочин, відбувається про­цес обдумування, в ході якого намічений злочин «моде­люється», потім особа вчиняє дії по підготовці до злочину (дістає чи пристосовує зброю, підшукує співучасників тощо), після чого приступає безпосередньо до вчинення злочину. Як­що ця особа доводить злочинний намір до кінця, то ми стаємо перед фактом вчиненого злочину. Якщо ж їй не вдалося повністю реалізувати свій намір і її дії були перервані при об­ставинах, які не залежать від її волі, то це буде незакінчений злочин.

Ці етапи навмисного злочину, які він може проходити від моменту задуму до повного завершення, в кримінально-пра­вовій науці прийнято називати стадіями вчинення злочину.

Розрізняють три стадії розвитку навмисного злочину: го­тування до злочину, замах на злочин і закінчення злочину. На стадію замаху на злочин вказує ст. 15 КК.

Готування до злочину, як стадія розвитку злочинної діяльності, є створенням умов для майбутнього вчинення зло­чину.

Замах на злочин виражається в діях, безпосередньо спря­мованих на скоєння злочину і тому здатних завдати шкоду охоронюваному законом об'єкту.

Закінчений злочин буде тоді, коли вчинені особою дії містять всі ознаки конкретного складу злочину, передбаченого тією чи іншою нормою Особливої частини КК.

Здебільшого в злочині послідовно можуть здійснюватися всі три стадії. Проте часто особа реалізує свій злочинний намір зразу, вчиняючи закінчений злочин, і тоді питання про стадії не виникає.

1 Поняття та види стадій вчинення злочину

Злочин, як один з різновидів людської діяльності здійснюється в часі та просторі проходячи стадії від початку до завершення.

Стадії вчинення умисного злочину — це певні етапи його здійс­нення, які істотно відрізняються між собою ступенем реалізації умис­лу, тобто характером діяння і моментом його припинення.

У зв'язку з тим, що кримінальне право визнає злочином тільки суспільне небезпечне діяння (дію чи бездіяльність), кожна стадія вчи­нення злочину повинна являти собою саме таке діяння. Тому не є ста­діями вчинення злочину той або інший стан свідомості особи, її дум­ки, їх формування та прояв. Не підлягає кримінальній відповідальнос­ті виявлення умислу, тобто виявлення в словах, міміці, жестах, пись­мово і конклюдентних, тобто тих, що відповідають словам, діям, на­явність у особі умислу на здійснення злочину. Виявлення умислу не суспільно-небезпечне, тому що саме по собі не є стадією здійснення злочину, так як не допомагає досягнення злочинного результату. Напроти, виявивши приступний намір особа представляє органам вла­ди можливість застосування по відношенню до нього виховально-профілактичні засоби, щоб не допустити здійснення злочину.

Виявлення умислу не слід зміщувати зі злочинами у вигляді по­гроз здійснення тяжкого злочину: погрози представникам влади, по­грози у корисливих цілях під час грабежу і розбою і.т.д. її безпосеред­ня суспільна небезпека складається в завдані психологічної шкоди по­терпілим, їх травмуванні у тих чи інших цілях. До стадії здійснення тяжких злочинів (частіше всього вбивства і тілесні ушкодження), якими суб'єкт погрожує потерпілому, погроза не має відношення. Це ще не діяння, в якому об'єктивується умисел. Тільки суспільне небез­печні діяння можуть бути заборонені кримінальним законом під за­грозою покарання, тільки вони можуть розглядатися як стадії вчинен­ня злочину [7, с. 142].

Стадії вчинення злочину відрізняються між собою й моментом закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчено винним, але його вчинення може і не вдатися і тому припинитися на попередніх етапах (готування чи безпосереднього вчинення злочину).

Першою стадією здійснення злочину є готування дії, створення умов здійснення злочину. Це придбання знарядь і засобів злочину, створення групи, розробка плану, вивчення обстановки подальшого здійснення злочину, слідкування за потерпілим та інші дії. Чим склад­ніше злочини, тим обгрунтовані підготуванні до нього дії.

При готуванні до злочину та незакінченому замаху на нього уми­сел винного повністю не реалізований, об'єктивна сторона не розви­нена, шкода об'єкту не заподіяна саме з причин, що не залежали від волі винного. В закінченому ж злочині умисел реалізується повністю, об'єктивна сторона виконується, об'єкту завдається шкода.

Готування і замах на злочин можливі тільки тоді, коли винний діє з прямим умислом, тобто він розуміє, передбачає і бажає (настання суспільне небезпечного результату, який є необхідним признаком да­ного складу злочину (смерть — при вбивстві, заволодіння чужим майном - при крадіжці, діями його інтересах - при дачі хабаря).

Не може розглядатися як стадія скоєння злочину, так зване ви­найдення умислу, тобто наявність у особі свого наміру скоїти злочин в наступному часі. Винайдення умислу може проявлятися усно, письмо­во, за посередництвом жестів або символічних знаків. Разом з тим воно не являє з себе ніякої дії, не є станом злочинної діяльності і не тягне за собою відповідальність, тобто не створює умов наступного скоєння злочину.

Стадія виконання складу злочину є рішаючою для досягнення злочинного результату, досягнення мети мотивованої і сумісної зло­чинної діяльності. Настання злочинних наслідків складає третю останню стадію злочину. Злочин є закінченим (ст. 13 КК) при настанні наслідків, які входять до його складу. В деяких складах злочинні за­кінчення припадає на створення небезпеки життю і здоров'ю грома­дян, наприклад залишення в небезпеці потерпілого. Створення загро­зи, небезпеки шкоди в цих випадках на стадіях незакінченого злочину, а закінчений склад. Наступ в результаті реалізації створеної небезпеки матеріального або фізичної шкоди складає кваліфікований вид даного складу чи інших більш тяжких злочинів.

Однак злочинна діяльність далеко не завжди проходить усі три стадії: .приготування, замах і закінчений злочин. Злочинний намір, який виник, часто реалізується безпосередньо в закінченому злочині, минаючи стадії приготування і замаху. Наприклад: громадянин за­йшов до магазину, щоб подивитися на товар, але обставини склались так, що товар залишився без нагляду з боку продавця і у громадянина раптово виник умисел на скоєння крадіжки цього товару, що він здій­снив негайно.

В ст. 13 КК визначено — закінченим злочином визначається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК. У закінченому злочині існує єдність об'єктивної і суб'єктивної сторін. Тут винний повною мірою реалізу­вав умисел, завершив діяння, виконав уся дії, що становлять об'єктив­ну сторону складу злочину, заподіяв шкоду об'єкту. Закінчені злочини сформульовані в диспозиціях Особливої частини КК.

Момент закінчення злочину є різним залежно від конструкції складу злочину, опису ознак злочинного діяння в законі. Законодавець використовує три види конструкції складів злочинів. У зв'язку з цим розрізняють злочини з матеріальним, формальним та усіченим скла­дом.

Злочин з матеріальним складом вважається закінченим з того моменту, коли настав вказаний в диспозиції статті КК суспільне не­безпечний наслідок. Так розкрадання, знищення та пошкодження май­на є закінченим з моменту спричинення майнової (матеріальної) шкоди власності, вбивство - з моменту позбавлення життя іншої люди­ни, настання її смерті.

Якщо умисел винного був направлений на скоєння злочину з ма­теріальним складом, а злочинний результат, передбачений законом не настав з незалежних від нього причин, це незакінчена злочинна діяль­ність — приготування до злочину, або замах на нього. Якщо не настали вказані в диспозиції статті КК суспільне небезпечні наслідки, то може йтися про готування до злочину або замах на нього.

Злочини, в момент закінчення яких переноситься законодавцем на більш ранню стадію, коли суспільне небезпечна дія ще спричинила шкоду об'єкту кримінально-правової охорони, а лише створила реаль­ну небезпеку такого спричинення, називаються злочинами з скороче­ним (усіченим) складом. Скороченим являється склади злочинів: шпі­онаж, пропаганда війни, бандитизм, розбій і деякі інші.

Злочин з формальнім складом визнається закінченим з моменту вчинення самого діяння незалежно від настання суспільне небезпеч­них матеріальних наслідків.

Злочини з усіченим складом — це різновид злочинів з формаль­ним складом. Тому вони є закінченими також з моменту вчинення са­мого діяння. Особливість їх полягає в тому, що момент закінчення злочину переноситься законодавцем на попередню стадію, тобто на стадію готування чи замаху. По суті в усічених складах законодавець в Особливій частини КК передбачає відповідальність за замах, а іноді й за готування як за окремі самостійні закінчені злочини. До такої конструкції законодавець вдається по найнебезпечнішим діянням з метою посилення боротьби з ними на ранніх стадіях.

При вчиненні злочину з усіченим складом винна особа, як прави­ло, не зупиняється на стадії юридично закінченого складу злочину, не припиняє його, а виконує подальші діяння, які охоплюються цим же складом злочину, спрямовані на той же об'єкт, і завдає йому шкоди.