4. Основні підсумки аналізу роботи різних видів транспорту.

1. Питомі розміри капітальних вкладень в постійні засоби різко зменшуються на всіх видах транспорту по мірі збільшення розрахункового вантажопотоку.

2. При невеликих розмірах вантажопотоку (до 1 млн. тон) найбільшу капіталоємність має залізничний транспорт, що пов’язано з необхідністю спорудження залізничної колії.

3. При середніх розрахункових потоках більше 1 млн. тон за рік найбільшу капіталоємність має автомобільний транспорт, тому що він менш продуктивний ніж залізничний.

4. Річковий транспорт потребує найменші капіталовкладення, тому що він використовує природні водні шляхи.

5. Найбільш дешевим по вантажних перевезеннях є трубопровідний транспорт, але він не універсальний, і може порівнюватись з іншими видами транспорту лише в частині перевезення нафтопродуктів.

6. Найбільш економічним є залізничний транспорт, але він має недостатню маневреність в порівнянні з автомобільним транспортом і поступається йому в швидкості доставки вантажів, і в певних умовах по капіталоємності.

7. Найбільш продуктивним і високоекономічним є морський транспорт. В міжконтинентальних сполученням при масових перевезеннях вантажів він практично є незамінним.

8. Річковий транспорт має високу продуктивність і порівняно низьку собівартість, але не має достатньо високої територіальної універсальності. Великим його недоліком є сезонність роботи.

9. Автомобільний транспорт характеризується високою собівартістю вантажних перевезень, і помірною – пасажирських. По продуктивності праці він займає останнє місце, але із всіх наземних видів транспорту, тільки автомобільний транспорт має унікальну маневреність і здатність здійснювати перевезення „від дверей до дверей”.

10. Найбільш дорогим видом транспорту є повітряний, але цей вид транспорту має найвищу територіальну універсальність і швидкість доставки.

Лекція 5. Організація технічної взаємодії видів транспорту.

1. Технологія та елементи транспортного процесу.

Розширення міжнародної торгівлі потребує збільшення вантажних перевезень за обсягом та номенклатурою. Кожна країна має власні вимоги до безпеки транспортних засобів, їх екологічної чистоти, конструктивних параметрів, технічних та технологічних нормативів. Погодження цих питань потребує уніфікації транспортних засобів окремих видів транспорту і стандартизації їх параметрів на міжнародному рівні.

Впровадження стандартів ІСО для транспортної тари, контейнерів, змінних кузовів не ліквідувало проблему уніфікації транспортних засобів. Виконані науково-дослідні роботи свідчать, що при перевезеннях середньотонажних контейнерів залізницею, площа підлоги рухомого складу використовується на 80-93%, а вантажопідйомність на 30-40%. При автомобільних перевезеннях цих контейнерів, використання вантажопідйомності досягає 60-100%, а площі кузовів 45-70%. Неузгодженість розмірів упаковки вантажів габаритам автомобільних кузовів, приміщень кораблів та об’єму контейнерів приводить до того, що місткість транспортних засобів використовується на 70-90%.

Транспортний процес - це сукупність різних операцій, що виконуються з вантажами при доставці їх зі складів відправників і пунктів відправлення до пунктів призначення і складів покупців. Дане поняття розповсюджується як на перевезення одним видом транспорту, так і з врахуванням декількох видів.

Елементи транспортного процесу міняються в залежності від конкретних умов, але в загальному виді послідовність цих елементів можна представити наступним чином:

1 – накопичення вантажу на складах вантажовідправників і підготовка його до відправлення в найбільш транспортабельному виді з ціллю забезпечення збереження і кращого використання місткості і вантажопідйомності транспортних засобів;

2 – транспортно-експедиційні операції по доставці вантажу в порт або на станцію, оформлення перевізної документації;

3 – прийом вантажу до відправлення, оплата провізних платежів і зборів, накопичення вантажу, зберігання до навантаження його в транспортні засоби;

4 – навантаження вантажу в транспортні засоби і виконання операцій з рухомим складом до відправлення його зі станції або з порту;

5 – рух рухомого складу з вантажем від пунктів відправлення до пунктів призначення з використанням одного або декількох видів транспорту, з перевантаженням вантажу, або без нього, з оформленням відповідних документів в пунктах переходу з одного виду транспорту на інший;

6 – операції з рухомим складом в пункті призначення до подачі під розвантаження вантажу;

7 – розвантаження вантажу із транспортних засобів і оформлення його видачі транспортно-експедиційній організації або безпосередньо на пункти призначення;

8 – доставка вантажу зі станції або з порту в пункти призначення.

В залежності від прийнятої схеми доставки, кількості перевантажень і видів транспорту, які приймають участь, перевізний процес може спрощуватись, або ускладнюватись. Спрощення перевізного процесу досягається:

1) при використанні одного виду транспорту;

2) при відправленні вантажу з під’їзних шляхів підприємств;

3) при перевантаженні вантажу по прямому варіанту (вагон-автомобіль), минаючи складські операції.

При участі в перевезеннях вантажу декількох видів транспорту велике значення має забезпечення ритмічності перевізних і вантажних операцій. Суттєвий вплив на технологію перевізного процесу і роботу перевантажувального пункту має:

• характер організації вантажопотоків;

• календарне планування відправлення вантажів з пунктів перевантаження;

• просування вантажів по спеціальних, узгоджених графіках;

• наскрізна маршрутизація перевезень, основана на концентрації вантажів, що поступають в пункти перевантаження, пов’язаної з вантажопідйомністю рухомого складу і його кількістю;

• єдині технологічні процеси в транспортних вузлах.

Вдосконалення перевізного процесу базується також, на координації роботи і взаємодії в експлуатаційній діяльності всіх видів транспорту:

• коопероване використання транспортних ресурсів;

• узгодження розвитку технічних засобів в пунктах перевантаження вантажів;

• раціональна комплексна організація потоків транспортних засобів;

• використання безперевантажних сполучень;

• впровадження єдиного оперативного планування і інше.

Порушення координації і взаємодії приводять:

1) до затримки доставки вантажів;

2) зростанню простоїв рухомого складу;

3) збільшенню транспортних витрат народного господарства.