2. Аналіз різних видів транспорту в межах транспортної системи.

По мірі зростання економіки, при її структурних змінах виникає необхідність адекватно розвитку транспортної системи з тим, щоб вона забезпечувала всі потреби держави і населення в перевезеннях і одночасно мала необхідні резерви, тому що нехватка резервів приводить до нестабільності виробництва і зростання транспортних затрат. При цьому виникає питання, які види транспорту необхідно розвивати? Таким чином, в рамках комплексного розвитку транспорту завжди стоять дві взаємозв’язані методологічні задачі:

1 – знаходження оптимальних пропорцій між рівнем розвитку економіки країни в цілому і рівнем розвитку транспорту;

2 – знаходження оптимальних пропорцій в розвитку окремих видів транспорту.

Якщо перша задача відноситься до класу загальноекономічних і вирішується міністерствами та відомствами при участі спеціалістів транспорту, то друга – переважно транспортна і підлягає вирішенню в системі транспортних органів при необхідній участі економістів загального профілю, пов’язаних з вирішенням проблем розвитку продуктивних сил.

Сам розвиток транспортної системи може здійснюватись в трьох варіантах:

1 – створення нових шляхів сполучення (в районах де мережа недостатньо розвинена);

2 – за рахунок реконструкції частини або всіх видів транспорту (в районах з розвиненою транспортною мережею);

3 – за рахунок об’єднання двох перших способів.

В теоретичному аспекті суть проблеми комплексного розвитку транспорту полягає в розробці методологічних основ для вибору оптимальних варіантів розвитку різних видів транспорту в рамках єдиної транспортної системи. При порівнянні різних видів транспорту необхідно враховувати їх нерівноцінність в економіко-експлуатаційному відношенні, яке проявляється в наступних відмінностях:

1 – ступінь універсальності:

а) перевізна – здатність транспорту здійснювати всі види перевезень (вантажні і пасаж.);

б) територіальна – здатність транспорту в достатній мірі обслуговувати територію країни

2 – провізна здатність; 3 – реальна довжина шляхів сполучення; 4 – швидкість доставки вантажів і пасажирів; 5 – собівартість перевезень; 6 – питомі капіталовкладення.

3. Показники роботи різних видів транспорту

Реальна довжина всіх шляхів сполучення складає приблизно на території України 2,5 млн. км. При порівнянні різних видів транспорту необхідно приймати до уваги фактичну відстань, яка корегується наступним чином: повітряна лінія – 1,00; трубопровід – 1,10; залізнична колія – 1,18; автомобільна дорога – 1,10-1,20; річковий шлях – 1,35-1,40.

Таблиця 1.

Залежність собівартості перевезень від відстані

Вид транспорту	Відстань доставки, км (%)
	10	20	50	100	200	500	800	1000
Залізничний	100	52	22	13	7	4	4	3
Морський	100	50	20	10	5	2	1	1
Річковий	100	51	21	11	6	3	3	2
Автомобільний	100	72	54	48	46	44	44	44

Повільне зниження собівартості перевезення вантажів автомобільним транспортом забезпечується невеликою частиною початково-кінцевих операцій собівартості перевезень.

Таблиця 2.

Питома вага витрат по операціях перевізного процесу в собівартості перевезень (%)

Вид транспорту	Операції перевізного процесу
	початково-кінцеві	рухомі
Залізничний	22	78
Річковий	38	62
Морський	41	59
Автомобільний	8	92

До початково-кінцевих операцій відносяться: подача і прибирання рухомого складу; очищення рухомого складу; санітарна обробка; формування і розформування потягів на початкових і кінцевих пунктах; оформлення документів; навантажувально-розвантажувальні роботи в початковому і кінцевому пунктах.

Рухомі операції: операції пов’язані з рухом рухомого складу, переформуванням поїздів, передача причіпів-напівпричипів, довантаження суден в проміжних пунктах.