4. Особливості вибору раціональних схем доставки вантажів.

Раціоналізація перевезення вантажів – це комплекс заходів, здійснення яких дозволяє забезпечити потреби народного господарства і населення в пер6евезеннях вантажів з найменшими затратами на їх транспортування.

В сфері обігу, раціоналізація перевезень досягається найбільш оптимальним варіантом, з врахуванням транспортного фактору;

1) розміщенням продуктивних сил по економічних районах;

2) формуванням територіально-виробничих комплексів;

3) вдосконаленням організації матеріально-технічного постачання;

4) правильним узгодженням складської і транзитної форм поставок.

В сфері транспорту раціоналізація перевезень полягає в:

1) економічній відповідності розподілу перевезень по видах транспорту;

2) ефективному використанні кожного із них шляхом впровадження нової техніки;

3) прогресивних технологій, здійснення організаційних заходів, форм планування і економічного стимулювання.

До нераціональних перевезень відносяться такі перевезення, які з загальнодержавних позицій могли б і не відбуватися, а також такі, які виконуються з великими затратами:

1 – зустрічні перевезення вантажів в напрямку зустрічному основному потоку вантажів, що взаємозамінні по якості і споживчих властивостях. Основна причина неузгодженість дій виробництва і планування поставок.. Зустрічними являються перевезення продукції, що виробляються із однієї і тої ж сировини, а також продукції, що поставляється назустріч сировині, яка необхідна для її виробництва.

2. Надлишково дальні перевезення вантажів, за межі зон розподілу продукції, передбачених єдиними схемами нормальних напрямків вантажопотоків (оптимального варіанту перевезення будь-якого вантажу, який при даному розміщенні виробництва і споживання забезпечить мінімізацію транспортних витрат).

3. Кругові перевезення – перевезення по більш довших, ніж найкоротше напрямках.

4. Повторні перевезення – перевезення, які виникають при відправленні вантажів із тих пунктів, в які вони були до цього завезені (за виключенням перевезень з складів довготривалого зберігання). Причина: переадрес вантажів, наявність лишніх ланок в системі матеріально-технічного забезпечення.

5. Перевезення вантажів, які доцільно перевозити іншими видами транспорту.

6. Нетранспортабельні перевезення: перевезення, об’єм яких може бути зменшений шляхом приведення вантажів в більш транспортабельний стан шляхом пресування, використання пакетів, збільшення концентрації корисних речовин.

Лекція 4 Оцінка взаємодії транспортних мереж і вузлів.

1. Особливість взаємодії видів транспорту в межах транспортної системи.

Єдність функціонування різних видів транспорту пов’язано з забезпеченням цілісності транспортної системи. Елементи транспортної системи – це не результат довільного механічного розподілу її на частини, а структурні одиниці, що взаємодіють один з одним в рамках цілісної системи. Тобто, взаємодія всіх елементів і створює якісні особливості, надані транспорту, як системі.

Транспортна система функціонує не ізольовано, не сама по собі, а в певному зв’язку з іншими системами, які виступають по відношенню до неї в ролі зовнішнього середовища, При цьому об’єкти, що створюють середовище транспортної системи, по різному впливають на її функціонування. Тому при системному дослідженні проблем транспорту однією із першочергових задач є задача встановлення меж транспортної системи і середовища, яке поки що не знайшло свого відображення в науковій літературі.

Причиною формування транспортної системи є матеріальне виробництво, яке починається в початковому продукті і закінчується на кінцевому. Безпосередньо продукт, що задовольняє виробничі потреби або особисті потреби є тим спільним системостворюючим компонентом, що об’єднує всю діяльність транспорту і характеризує його техніко-економічні показники, формує зв’язки і відношення, являється основним параметром, що обслуговує спеціалізацію транспортних засобів і складів технологічних процесів, структуру і спеціалізацію виробничих підрозділів видів транспорту.

Виходячи із різної економічної природи транспорту в сфері матеріального виробництва і в сфері обігу, транспорт в сфері обігу функціонує як галузь матеріального виробництва, тобто як система, а технологічний транспорт є елементом системи (технології) промислового, будівельного і сільськогосподарського виробництва, торгівлі і матеріально-технічного постачання, і як наслідок не являє собою самостійної галузі народного господарства. Відповідно, транспорт як система виступає складовою частиною сфери обігу і забезпечує переміщення продукту із сфери безпосереднього виробництва в сферу споживання. Це положення є вихідною передпосилкою для встановлення меж транспортної системи.

Основу транспортної системи сфери обігу складають магістральні види транспорту (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний і трубопровідний). При існуючій системі керівництва технічними засобами окремі види магістрального транспорту, як правило, не повністю забезпечують процес переміщення вантажів в сфері обігу, тобто „від дверей до дверей”. Підвіз вантажів із сфери виробництва до магістральних видів транспорту і наоборот здійснюється по під’їзних шляхах до промислових підприємств, будівельних і торгових організацій. Ці перевезення відносяться до сфери обігу, незалежно від того, якими засобами вони виконуються.

Зв’язок зовнішнього промислового транспорту з магістральним здійснюється через так звані, стикові пункти, які розташовуються на залізничних станціях, річкових і морських портах, аеропортах і станціях перекачки нафти і нафтопродуктів.

(Продовження).