- •Лекція 1. Поняття взаємодії видів транспорту
- •1. Вступ. Предмет.
- •2. Ціль і задачі вивчення дисципліни.
- •3. Пропускна здатність лінійних елементів транспортної системи.
- •Лекція 2. Характеристика елементів транспортної мережі
- •1. Особливості визначення пропускної здатності транспортної мережі.
- •2. Приклади визначення пропускної здатності транспортної мережі.
- •Лекція 3. Організація взаємодії видів транспорту.
- •1. Аналіз розвитку транспорту провідних західних країн.
- •2.Особливості створення транспортного ринку.
- •3. Характерні недоліки транспортних ринків.
- •4. Особливості вибору раціональних схем доставки вантажів.
- •Лекція 4 Оцінка взаємодії транспортних мереж і вузлів.
- •1. Особливість взаємодії видів транспорту в межах транспортної системи.
- •2. Аналіз різних видів транспорту в межах транспортної системи.
- •3. Показники роботи різних видів транспорту
- •4. Основні підсумки аналізу роботи різних видів транспорту.
- •Лекція 5. Організація технічної взаємодії видів транспорту.
- •1. Технологія та елементи транспортного процесу.
- •2. Особливості технічної взаємодії.
- •Лекція 6. Організація технологічної взаємодії видів транспорту.
- •1. Технологічний процес.
- •2. Особливості технологічної взаємодії.
- •Лекція 7. Економічне, правове, інформаційне забезпечення перевезень у змішаному сполученні.
- •1. Економічна взаємодія: поняття та суть.
- •2. Особливості правової взаємодії.
- •3. Інформаційна взаємодія: поняття та суть.
3. Характерні недоліки транспортних ринків.
Роботі транспорту в умовах ринкових відносин відповідає багато недоліків:
1. Ринок без ефективної конкуренції не може стимулювати економічну ефективність. З метою стимулювання швидкого економічного розвитку інколи стимулюють надмірну владу ринку. Це досягається тим, що уряд надає особливі пільги одному або декільком підприємствам, або іншим способом обмежує доступ до ринку в обмін на зобов’язання стосовно інвестицій і економічного розвитку.
2. Окремі ринки історично розглядаються як “природні монополії” (наприклад: передача електроенергії, залізничний транспорт).
3. Державне регулювання може бути необхідним для захисту прав споживачів; попередження надлишково високих тарифів і прибутків; попередження протизаконних дій, які стримують розвиток конкуренції; попередження розповсюдження надмірних ринкових сил на інші галузі економіки.
4. Ринки з ефективною конкуренцією не дозволяють уникати ситуації, коли виробники набирають надлишкову ринкову владу або за допомогою купівлі, або злиття компаній (викликає пониження або ліквідацію ефективності конкуренції), або за рахунок витіснення конкурентів за допомогою проти конкурентних цін (менша ціна, поки конкурент не збанкрутує).
5. Ринки не можуть належним чином дисциплінувати поведінку у відношенні до зовнішніх факторів, що проявляються як наслідки вибору зробленого виробниками або споживачами транспортних послуг і за які вони не несуть відповідальності у відношенні повного відшкодування витрат (екологія).
6. Ринки не забезпечують вирішення інших задач суспільства, крім підвищення економічної ефективності (безпека, соціальні задачі).
Тому транспортний ринок потребує державного втручання з метою попередження зловживань, пов’язаних з надлишковою владою ринку, або вирішення соціальних задач. Не існує єдиного рішення державного втручання для всіх випадків, проте накопичений досвід дає змогу сформулювати загальні принципи таких дій.
1. Ринкову конкуренцію необхідно максимально розвивати. Ринковим силам завжди потрібно надавати перевагу над державним регулюванням, за виключенням випадків, коли на ринку спостерігається криза, або є необхідність рішення конкретних соціальних задач.
2. У випадках необхідного регулювання, воно повинно бути максимально обмеженим.
3. Для висновку про необхідність регулювання необхідно визначити наявність ефективної конкуренції (конкуренція в межах одного виду транспорту, між різними видами транспорту, географічна конкуренція, конкуренція за переліком транспортних послуг.
4. Якщо регулювання необхідне або бажане, його необхідно обмежити тими аспектами ринку, де його використання має критичне значення.
- регулювання максимальних тарифів і прибутків;
- регулювання взаємовідносин між транспортними компаніями-партнерами (злиття і купівля транспортних компаній-партнерів рідко веде до ситуації, що вимагає регулювання;
- регулювання взаємовідносин між транспортними компаніями-конкурентами [злиття і купівлю конкуруючих компаній можна розглядати позитивно лише у тих випадках, коли вигоди суспільства від угоди (ефективність) переважають її недоліки (зменшення конкуренції)];
- регулювання входу і виходу з ринку (регулювання входу на ринок може обмежити розвиток конкуренції і повинно використовуватись тільки у випадках рішення соціальних задач, як і регулювання виходу з ринку).
5. Державне втручання з метою контролю за зовнішніми факторами, або виконання соціальних задач повинно бути максимально направленим і чітким, обмежуватись рішенням конкретної проблеми і враховувати наслідки для розвитку конкуренції між різними видами транспорту і компаніями
Таким чином, створення ринкових відносин і конкурентного середовища вимагає:
1) ліквідацію некомерційних політичних обмежень;
2) створення відповідної нормативно-правової бази, ринкового регулювання;
3) прогнозування умов стійкого розвитку;
4) регулювання оподаткування;
5) наявність визначеного механізму захисту споживачів.
У ринкових умовах держава, з метою вирішення соціальних задач може дотувати певні види перевезень. У цьому випадку субсидії на послуги транспорту повинні бути цільовими, наперед узгодженими і виплачуватись своєчасно, а не покривати дефіцит постфактум.
