Виконання завдань на piвнi писемного мовлення
1. Формування фонемографічного розпізнавання
1) Співвіднесення звуків з їх графічним зображенням
Педагог називає слова (супроводжуючи показом малюнків) зі звуками с і з (собака, зайчик). Учні повинні викласти відповідні схеми.
Педагог пропонує описати кожен звук. Учні характеризують загальні та розпізнавальні ознаки цих звуків. Потім вчитель звертає увагу учнів на “порожній” сектор і ставить запитання: “Як ви гадаєте, для чого на наших схемах залишено вільне місце?”. Учні висловлюють різні версії.
Потім педагог читає вірш:
3боку, знизу і згори
Схожа 3 на цифру “три”.
Є три зуба в букви 3,
Ними все вона гризе.
І. Січовик
Читання вірша завершується показом букви. Учні ставлять графічне зображення на відповідну схему.
Потім педагог читає ще один вірш:
Буква с як місяць в небі,
Як маленький серпик в полі,
Як окраєць хліба теплий,
Кавуна шматок солодкий.
Л. Андрієнко
Учні розглядають букву на дошці, ставлять графічне зображення на відповідну схему. Так вони створюють цілісний зоровий образ кожної фонемографеми.
Для закріплення зорового графічного зображення можна запропонувати такі завдання:
а) Учні називають предмети, які б своїм виглядом нагадували букви, що вивчаються;
б) Педагог пропонує малюнок, на якому зображена велика кількість різних предметів. Учні повинні знайти на малюнку якомога, більше букв с та з. Наприкінці гри підраховується кількість правильних відповідей (за допомогою “лінійки правильних відповідей”), перемагає той, у кого їх найбільше;
в) Вciм учням педагог роздає букви (Сс, 3з), виконані на гладенькому аркуші паперу (букви необхідно виготовити з контрастного матеріалу, щоб вони добре відчувалися на гладенькій поверхні аркуша). Учні пальцями доторкаються до літер, намагаючись повністю обвести контур кожної букви (М. Монтессорі). Потім педагог пропонує дітям зробити це із заплющеними очима.
Після цього педагог запрошує кожного учня до дошки, пропонує заплющити очі і обмацати букву. Коли учень розплющує oчi, то перед ним є декілька букв (не тільки букви С та 3), і він повинен вказати на ту, яку щойно вивчив із заплющеними очима;
г) Педагог пропонує учням в повітрі намалювати контур букви, яка з’являється на дошці.
Для співставлення звука з буквою можна запропонувати фонемографічні схеми, але потрібно вставити сектор (нижній), на якому написано букву. Потім можна запропонувати завдання без опори на зорове сприйняття: педагог називає звук, учні повинні продемонструвати відповідну букву (тільки графічний образ).
2) Диференціювання звуків при виконанні завдань які передбачають аудіювання та писання
Оскільки учні не можуть контролювати власне вимовляння за кінцевим акустичним ефектом при переході до написання цілих слів, не варто пропонувати слова, що мають складну складову структуру.
Для диференціювання звуків на писанні можна використовувати такі типи завдань:
а) Педагог диктує слова, що починаються на задані звуки, учні повинні буквою позначити почутий звук:
сир, зуб, зір, сито, сонце
с__ з__ з__ с__ с__
Можна запропонувати лише списування слів із заданим звуком с або з;
б) Педагог диктує слова, що закінчуються на задані звуки, учні повинні буквою позначити почутий звук:
лис, голос, гарбуз,
__с __с __з
в) Педагог диктує слова, задані звуки у яких в середині слова, учні повинні буквою позначити почутий звук:
ваза, паста, риска, коза
__з__ __с__ __с__ __з__
г) Педагог диктує слова із заданими звуками у будь-якій частині слова. Учням можна пропонувати записування слів, у яких задані звуки або тільки на початку, або тільки у середині, або тільки у кінці. Можна включати слова, у яких можуть бути одночасно два корелюючи звуки;
д) Педагог диктує слова, учні повинні в один стовпчик записати ті, у яких є звук с, в інший – із звуком з;
е) Так можна пропонувати записування словосполучень та речень;
є) Можна запропонувати графічні диктанти із зазначенням конкретного місця звука в слові. Для цього необхідно приготувати спеціальні картки, у яких клітинками була б позначена кількість звуків у запропонованих словах. Педагог диктує декілька разів, чітко вимовляючи кожний звук у слові. Учні повинні у відповідну клітинку вписати необхідну букву.
Наприклад, газета
ж) Можна перейти до написання цілих (простих)слів. Проте безпосередньо перед написанням можна пропонувати учням прослухати слово, викласти його за допомогою схем, а потім записати буквами (наприклад, слово зима). Задані звуки можна підкреслювати різнокольоровими олівцями;
з) Можна запропонувати записування слів парами, де у складі кожного слова є одна з корелюючих фонем (наприклад, словапароніми);
и) Потім можна перейти до написання словосполучень та речень.
До вcix завдань можна включати слова, де немає корелюючих звуків.
Після виконання кожного завдання необхідно ще раз прочитати слова або речення, щоб кожен учень свій реальний результат мав можливість порівняти з еталоном (з опорою на слухове сприйняття), виправити помилки і виставити оцінку.
2. Формування слухових функцій та операцій
1) Розвинення слухового контролю
3 метою розвинення даної функції можна продовжити використання індивідуальних карток, наведених вище, однак включити графему, а потім – записування слів, які вміщують фонемографеми, вимовляння яких аналогічні власному.
2) Розвинення слухової пам’яті
Учням доцільно пропонувати завдання, які виконуються на piвнi усного мовлення, проте під час відображення спочатку можна використовувати записування графеми, що входить у відповідне слово, а потім записування слів повністю.