70. Основні напрямки та концепції розвитку міжнародного менеджменту

У центр усіх сучасних концепцій управління ставиться людина - від її поведінки залежить успіх діяльності будь-якої компанії. Надійність управління людьми в будь-яких організаційних структурах визначається точним установленням співвідношення мотивів і мотивацій. 

В даний час світ переживає епоху зміни соціального типу людини. Відбувається перехід від людини економічної до людини корпоративної. Останній на противагу людині економічній, орієнтованій винятково на власний успіх, створює (насамперед для себе) середовище, у якому вона може жити і розвиватися. 

Прогноз змін, очікуваних у сфері виробництва і управління в першому десятилітті XXI в., визначає образ менеджера початку нового сторіччя. Ключові вимоги будуть загальними для менеджерів різних країн і компаній:

1) високий професіоналізм і знання ринку в сполученні з володінням сучасними інформаційними технологіями; 

2) уміння адаптуватися до швидких змін ринку і особистісних ситуацій, сприймати і застосовувати нові форми роботи, що широко пов'язано з гнучкістю інтелекту;

3) автономний розум, готовність до ризику з усвідомленням того, наскільки далеко він може зайти в рамках структури корпорації. 

Основні напрямки еволюції менеджменту:

§ розвиток і поширення концепцій управління людськими ресурсами, у центрі яких ставиться людина, застосування поведінського підходу; § глобалізація економіки і управління; § поява і розширення мережних організацій, формування "плоских" ієрархій і "прозорих" систем управління; § реінжиніринг виробничо-господарської діяльності;  § уведення парадигми зовнішнього середовища в умовах загальної глобалізації й інформації; § перехід від традиційного принципу управління "стабільність, економічність, контроль" до нового-"партнерство, гуманізація, економічність"; § поширення підприємницького управління; § розширення внутрішньофірмових ринків; § розвиток компьютерно - телекомунікаційного забезпечення управління і його віртуалізація; § тенденція до постійної самореорганизації компаній.

71. Сучасні моделі перебудови тнк

Відмічаючи новітні тенденції в розвитку ТНК, можна виділити вплив науково-технічного прогресу, інноваційну діяльність, прискорений розвиток продуктивних сил, здійснюваний ними. В останні роки відпала необхідність у надвеликих підприємствах на територіях окремих держав, розрахованих на всесвітній ринок. З'являється можливість створювати підприємства, що випускають ту саму продукцію за однією і тією ж технологією в ряді країн. Уніфікувати виробництво в міжнародному масштабі й організувати спільне виробництво з підприємствами, що знаходяться в різних точках земної кулі і які мають різноманітне національне походження.

Принципово новим моментом у транснаціоналізації капіталу є розширення діяльності ТНК у сфері послуг, особливо наукомістких послуг, що відбиває факт збільшення значення послуг в економіці, а головне - зміна самого характеру послуг, що набуває усе більше виробничого значення. Між товарами і послугами встановлюється більш тісний зв'язок, у силу чого експорт товарів потребує усе більш розвинутої мережі, що складається в основному з послуг. Транснаціональні корпорації контролюють істотну частину науково- технічного потенціалу промислово розвинутих країн, що дозволяє їм відігравати головну роль у міжнародному обміні технологіями і науково- технічними знаннями, активно брати участь і науково-технічному прогресі і сприяти структурним зрушенням у світовій економіці. Найбільші ТНК, хімічні концерни продемонстрували стабільність своїх позицій і спроможність лідирувати в нових технологіях також, як вони лідирували в традиційних виробництвах. Їхній успіх пояснюється такими чинниками: • наявністю спеціалізованих дослідницьких лабораторій і інших інженерно- технічних підрозділів, де акумулюються досвід і кваліфікація за багатьма науковими і технічними дисциплінами; • наявністю значних матеріальних ресурсів, технологічного потенціалу, що перевищує потреби поточного виробництва, а також часу для дослідження потенційних можливостей технологічних проривів, пристосування їх до свого досвіду і сформованого профілю виробництва.

36