
- •Міжнар менеджмент: поняття, сутність, структура
- •Глобалізація: поняття сутність, та вплив на розвиток міжнародного бізнесу
- •Міжнародний бізнес: сутність, основні риси, фактори розвитку
- •Інтернаціоналізація бізнесу: поняття, сутність, етапи та шляхи розвитку
- •Характеристика базових принципів міжнародного менеджменту
- •7.Зміст характерних рис сучасного міжнародного бізнесу
- •8. Структура основних даних політико-правового аналізу зовнішнього середовища необхідних міжнародному менеджеру
- •9.Структура основних даних економічного аналізу зовнішньоекономічного середовища
- •10. Стартовий маркетинговий аналіз зовн.Серпдовища
- •11. Поняття та сутність категорій "культура" та "кроскультурний менеджмент"
- •13. Характеристика моноактивних, поліактивних і реактивних культур
- •14. Параметри культури, що впливають на відносини з іншими людьми
- •15. Вплив соціально-культурного зовнішнього середовища на розвиток міжнародного бізнесу та менеджменту
- •16. Характерні особливості американського національного стереотипу
- •17. Характерні особливості англійського стереотипу
- •18. Особливості французького національного стереотипу
- •19. Національний стереотип характерний для країн Близького та Середнього сходу
- •20. Особливості китайського нац. Стереотипу
- •21. Характерні особливості японського національного стереотипу
- •22. Японський альтернативний менеджмент: характерні особливості і роль
- •Провідна роль американської школи менеджменту
- •24. Модель контролю при управлінні з делегуванням повноважень
- •25. Менеджмент на підприємствах Німеччини
- •26.Фінський досвід системи управління за результатами.
- •27.Особливості менеджменту Швеції
- •28. Стратегічне планування в міжнародній фірмі: поняття, сутність
- •29. Характеристика процесу стратегічного планування в міжнародній фірмі.
- •30. Види міжнародних стратегій та їх характеристика
- •31. Корпоративні стратегії розвитку мк
- •32. Корпоративні стратегії глобальної діяльності міжнародних компаній
- •33. Корпоративні стратегії здійснення зовнішніх операцій мк.
- •34. Функціональні стратегії міжнародних компаній
- •35. Характеристика організаційних структур управління міжнародною компанією
- •36. Бнк: поняття, сутність, їх місце та роль у світовій економіці
- •37. Фактори впливу на розвиток і зростання бнк
- •38. Класифікація міжнародних корпорацій: їх характеристика
- •39. Основні цілі бнк та чинники їх розвитку
- •40. Тнк: поняття, сутність, характерні особливості
- •41. Критерії транснаціональності міжнародної компанії і їх характеристика
- •42. Фінансово-промислові групи як форма інтегрованої корпоративної структури: поняття, сутність, характерні ознаки, досвід функціонування
- •43. Досвід функціонування фпг Японії і Кореї
- •44. Характеристика фпг сша і Німеччини
- •45. Холдингова форма організації багатонаціональних компаній: сутність, характеристика
- •46. Економічна роль холдингових компаній
- •48. Міжнародні стратегічні альянси: поняття, сутність, особливості
- •49. Цілі міжнародних стратегічних альянсів, потреби та мотиви їх створення
- •50. Форми міжнародних стратегічних альянсів. Характеристика форми мса «участь в активах без створення організації»
- •51. На контрактном уровне в основе мса лежат долгосрочные функциональные соглашения
- •53 Основны типии корпоративних культур, їх характеристика.Угрупування типів корпоративних культур
- •55 Роль кадрових служб в роботі з управлінським персоналом міжнародної фірми
- •56 Підготовка управлінського персоналу в розвинених корпораціях світу
- •Основні тенденції і концепції управління персоналом міжнародної фірми.
- •58 Підходи до відбору персоналу, що використовують бнк
- •60 Форми стимулювання персоналу поділяються на групи:
- •61. Нематеріальні та змішане стимулювання персоналу міжнародної фірми
- •62. Ключові проблеми процесу комунікацій в міжнародному менеджменті
- •63. Механізм мотивації через потреби в мк, особливості його дії.
- •64. Компенсаційні підходи, що використовуються в міжнародних фірмах
- •65. Міжнародні особливості змістовних та процесуальних теорій мотивації
- •66. Японська система мотивації трудової активності працівників
- •67. Характеристика японського стилю керівництва багатонаціональної компанії
- •68. Азіатський стиль керівництва тнк
- •70. Основні напрямки та концепції розвитку міжнародного менеджменту
- •71. Сучасні моделі перебудови тнк
55 Роль кадрових служб в роботі з управлінським персоналом міжнародної фірми
Роль та організаційний статус кадрових служб (служб управління персоналом) визначається рівнем організаційного, фінансового, потенційного розвитку організації та позицій її керівництва.
У США кадрові служби транснаціональних корпорацій являють собою доволі путожні підрозділи. Як правило, другою особою компанії є віце-президент з кадрів, що свідчить про велике значення роботи з кадрами. Без згоди керівників кадрових служб не приймається жодне стратегічне рішення. Кадрова служба бере активну участь у формуванні організаційної культури фірми. Основні функції управління персоналом представлені відповідними відділами, хоча, безумовно, структура кадрової служби видозмінюється залежно від конкретної компанії, виду її діяльності та інших факторів.
У Німеччині в середині 80-х років XX століття спостерігалось зростання частки спеціалістів з кадрів у загальній чисельності управлінських працівників. За результатами опитування керівників кадрових служб ТНК Німеччини були визначені такі пріоритетні напрями кадрової політики: 1) удосконалення оплати праці; 2) підготовка і підвищення кваліфікації кадрів. При цьому значно менше уваги приділялось оцінці кадрів, розвитку систем інформування персоналу, проблемам його просування по службі.
Кадрові служби компаній ФРН виконують такі функції: управління трудовою політикою; планування штатного розпису; підбір та розміщення кадрів; управління кадрами; розрахунок заробітної плати; управління раціоналізаторською та винахідницькою діяльністю; організація навчання та підвищення кваліфікації кадрів; навчання практикантів; медичне обслуговування; організація харчування; охорона праці; правові проблеми.
Отже, спектр завдань кадрових служб Німеччини значно ширший порівняно з аналогічними фірмами США.
Стосовно роботи кадрових служб японських ТНК, то в них також відбулись значні зміни. Зокрема новими тенденціями в японському управлінні персоналом є:
· відбір досвідчених спеціалістів, а не лише молоді і більша увага приділена якісним аспектам;
· індивідуальна, а не колективна відповідальність за результати, як було раніше; розроблення посадових інструкцій;
· виявлення поведінкових аспектів;
· просування по службі залежить від індивідуальних результатів, а не тільки від стажу.
При цьому дуже важливий склад працівників кадрових служб. Підбір працівників відбувається за допомогою преси, в який публікують оголошення про наявність вакантних місць в тій або іншій фірмі.
Отже, служби управління персоналом відіграють важливу роль в управлінні підприємствами.
56 Підготовка управлінського персоналу в розвинених корпораціях світу
Серед основних завдань кадрових служб – робота з керівниками різних рівнів та їх підготовка окремо від інших спеціалістів.
Підготовка менеджерів за кордоном ведеться безперервно, згідно з концепцією безперервного навчання. Цю концепцію визначають як комплекс заходів, що дає людині можливість вчитись протягом всього життя.
Наприклад, у США підготовкою менеджерів займаються близько 1500 ВНЗ. Підготовці та перепідготовці менеджерів у ТНК США, Європи і Японії надається дуже велике значення.
Крім навчання у вищих навчальних закладах, за кордоном широко розвинена система навчання на підприємствах. Майже кожна компанія має свою власну систему підготовки та перепідготовки. Нові працівники зобов’язані проходити перепідготовку щорічно, внаслідок чого процес навчання відбувається безперервно.
Японські ТНК витрачають на навчання в розрахунку на одного зайнятого у 3-4 рази більше, ніж американські. В Японії безперервне навчання розглядається як частина процесу праці. Основою японського професійного навчання у фірмах є концепція “гнучкого працівника”, мета якої – відбір і підготовка працівника не за однією, а за 2–3 спеціальностями, а потім підвищення кваліфікації протягом всього життя.
На прикладі США розглянемо систему перепідготовки і підвищення ділової кваліфікації менеджерів.
У США існує близько 150 короткотермінових курсів при школах бізнесу та університетах, які навчають на рік до 10 тисяч осіб. Існують також вечірні курси, які також оплачуються за рахунок фірм і спрямовані на навчання персоналу вищого та середнього управлінського рівнів. нутрішньофірмові курси підвищення кваліфікації менеджерів низового та середнього рівнів управління мають більшість ТНК США.
У Великобританії перепідготовкою управлінського персоналу займаються академічні курси, приватні центри, невеликі фірми, які проводять тренінги і консультування, спеціальні курси неперервного навчання менеджменту при вищих навчальних закладах.
Зрозуміло, що висока кваліфікація менеджерів необхідна для успішної роботи, однак не є достатньою в сучасних умовах. Нині є також необхідними програми підготовки у сфері психології, що допомагають розвинути навички формування єдиної команди. Крім того, загострення конкурентної боротьби вимагає від менеджерів не стільки навичок кількісної оцінки явищ, скільки постійного пошуку нових нестандартних шляхів вирішення безпрецедентних завдань. Ці навички можна назвати підприємницькими.
Велике значення також мають і методи навчання. Серед найперспективніших, на нашу думку, є моделювання, рольові ігри, семінари, кейс-стаді, тренінги тощо. Практично кожна закордонна компанія має свою систему підготовки та свої специфічні методи Отже, транснаціональні корпорації використовують три концепції підготовки та підвищення кваліфікації менеджерів:
фрагментарний підхід, який не вимагає інвестицій, не пов’язаний з цілями конкретних організацій, що дає базової підготовки в тренінгових центрах; отже, як вважають спеціалісти, він є безперспективним;
формалізований підхід, що розглядає підготовку та підвищення кваліфікації менеджерів як частину їх кар’єри; він поєднується з ресурсними потребами фірми. Основою є базові знання та спеціальні курси з розвитку окремих вмінь і навичок, які надаються викладачами і лінійними менеджерами;
цільовий підхід, що розглядається як неперервне навчання для вирішення завдань.