37. Фактори впливу на розвиток і зростання бнк

Основними факторами розвитку БНК є:

• Можливості підвищення ефективності та конкурентоспроможності. В цілому такі можливості є загальними для всіх великих промислових фірм, що інтегрують у своїй структурі постачальницькі, виробничі, науково-дослідні, розподільчі та збутові підприємства. Однак найяскравіше ці можливості виявляються у фірмах, капітал яких є багатонаціональним;

• Недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на технології, виробничий досвід та інші "невідчутні" активи, насамперед управлінський і маркетинговий досвід. Недосконалість ринкового механізму, змушує фірму прагнути до збереження контролю за використанням своїх "невідчутних" активів;

• Додаткові можливості підвищення ефективності та конкурентоспроможності через доступ до ресурсів іноземних держав. Вони реалізуються у процесі використання дешевої або більш кваліфікованої робочої сили, сировинних ресурсів, науково-дослідного потенціалу, виробничих можливостей і фінансових ресурсів приймаючої країни.

• Близькість до споживачів продукції іноземної філії фірми і можливість отримання інформації про перспективи ринків і конкурентний потенціал фірм приймаючої країни.

• Можливість використання у власних інтересах особливостей державної, зокрема податкової, політики в різних країнах, різниці в курсах валют та ін.

• Здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції. Забезпечується завдяки тому, що з'являється можливість "скидати" застарілі технології і продукти в зарубіжні філії та зосереджувати зусилля і ресурси підрозділів на розробці нових технологій і виробів у країні базування

• За допомогою прямих іноземних інвестицій фірма дістає можливість уникати бар'єрів при входженні на ринок певної країни через експорт товарів та/або послуг. Стимул для прямих зарубіжних інвестицій часто створюють національні тарифні бар'єри.

Виділяють три фактори впливу на діяльність БНК (МНК):

1.Урядові позиції щодо м/н операцій:

-стимули для започаткування бізнесу в країні - господаря (низькі %-ві ставки за кредит, податкові пільги, прискорена амортизація, дотації і субсидії);

-встановлення різних вимог до м/н компаній виходячи зі свого суверенітету (обмеження частки іноземного капіталу у статутному фонді підприємств, вимоги продавати товари і технології на місцевих ринках, створення робочих місць для місцевого населення і т.д.).

2.Ефективність державного управління:

-наявність бюрократичних структур, що заважають діяльності БНК (МНК);

-вплив бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах;

-хабарництво. Закон про корупцію в ЗЕД США (1977 р.) забороняє американським компаніям давати хабарі іноземним урядам. У Франції, Великобританії це не забороняється, а навпаки, сума хабарів вираховується з податку.

3.Політична стабільність: -експропріація і націоналізація; -політичні ризики (макроризик і мікроризик); -тероризм.

38. Класифікація міжнародних корпорацій: їх характеристика

Виникнення міжнародних корпорацій є закономірним результатом розвитку світової економіки і міжнародних економічних відносин, з одного боку, і могутнім чинником їх розвитку, з іншою.

Розрізняють дві форми міжнародних корпорацій. Транснаціональні корпорації — це корпорації, головна компанія яких належить капіталу однієї країни, а філіали розкидані по всьому світу

Під багатонаціональними корпораціям звичайно розуміють корпорації, головна компанія яких належить капіталу двох і більш країн, а зарубіжні відділення також знаходяться в різних країнах.

Транснаціональні (ТНК) і багатонаціональні компанії (БНК) можна розглядати як форми існування міжнародних корпорацій, а саме розділення останніх на дві форми прояву достатньо умовне, оскільки їх головною якісною ознакою є не те, капітал скількох країн створив головну компанію, а інтернаціональний характер діяльності компаній.

Існує декілька варіантів визначення міжнародних корпорацій. Комісія ООН по транснаціональних корпораціях, розглядає міжнародну корпорацію як компанію,що має, господарські одиниці в двох і більш країнах, незалежно від їх юридичної форми і поля діяльності; оперуючу в рамках системи ухвалення рішень, дозволяючу проводити узгоджену політику і здійснювати загальну стратегію через один керівний центр;у якій окремі одиниці зв’язані за допомогою власності або яким-небудь іншим чином так, що одна або більш з них можуть мати значний вплив на діяльність інших і, зокрема, ділити знання, ресурси і відповідальність з іншими.

Як правило, до них відносяться лише ті багатонаціональні і транснаціональні корпорації, у яких річний об’єм продажів складає не менше 1 млрд дол.; від 1/5 до 1/3 загального обороту доводиться на закордонні операції (у «Роял Датчшелл», що зайняла в 1997 році друге місце в світі по цьому показнику, 65% обороту доводилося на зарубіжні філіали); частка зарубіжних активів не менше 25%; філіали є не менше, ніж в шести країнах.

На сучасному етапі з’являється нова форма міжнародних корпорацій — глобальні, якісні відмінності яких від раніше розглянутих виявляються в наступному: по-перше, вони працюють в рамках загальносвітової глобальної стратегії, націленої на завоювання вже не окремих сегментів світового ринку, а ключових господарських позицій у виробництві і реалізації продукції, якій підлеглі виробництво, корпоративне управління, виробництво нових видів товарів і послуг, глобальний маркетинг і післяпродажне обслуговування, постійний зв’язок із споживачами (реальними і потенційними); по-друге, вони використовують глобальні чинники виробництва (капітал, робочу силу, природні ресурси, підприємницькі здібності).

До числа глобальних корпорацій в даний час можна віднести лише 20-30 найбільших компаній миру. Найяскравішими їх прикладами можуть служити американські «Кока-кола», що розмістила своє виробництво в 190 країнах, «Ай-Бі-Ем», що має філіали в 124 країнах, «Екссон» — в 100 країнах.

Класифікація корпорацій за типами здійснюється відповідно до ступеня усуспільнення капіталів і об'єднання видів (фаз) господарської діяльності.

Картель - об'єднання підприємців, учасники якого узгоджують між собою обсяги виробництва, поділ ринків збуту, ціни, умови продажів і найму робочої сили, строки та інші умови платежів тощо. При цьому учасники картелів зберігають виробничу і комерційну незалежність. Враховуючи природу та цілі картельних угод, можна вважати природним, що вони, як правило, є одногалузевими. У сфері міжнародної економічної діяльності набули поширення експортні та імпортні картелі. Експортні картелі використовують дочірні фірми ТНК з метою розширення експорту та здійснення узгодженої, цілеспрямованої політики на ринку певної продукції. Імпортні картелі створюються великими імпортерами, часто - за участю дочірніх структур ТНК для протистояння іноземним конкурентам.

Найвідоміший приклад міжнародної картельної угоди - об'єднання країн-експортерів нафти - ОПЕК. Головним змістом спільних домовленостей цих країн є узгодження обсягів видобутку нафти і вплив на ринкові ціни на неї.

Пули - монопольні об'єднання, за яких прибутки надходять до спільних фондів, відтак здійснюється узгоджений їх розподіл відповідно до результатів експлуатації певної частини ринку, в заздалегідь обумовленій пропорції. Прикладом міжнародного пулу є "золотий пул", створений для торгівлі патентами.

Концерн - складна форма господарської діяльності компанії, яка передбачає об'єднання підприємств промисловості, транспорту, торгівлі та банківської сфери. Типовою ситуацію є формальне збереження учасниками концернів юридичної та господарської самостійності за умови здійснення підприємницької діяльності під контролем домінуючих у них фінансових угруповань. Існують концерни дво- та кількаповерхові. Учасниками концерну можуть бути корпорації, які об'єднують свої потенціали й зусилля в ринковій стратегії.

Консорціуми - специфічна форма поєднання економічних потенціалів ринкових агентів. Виникають на базі тимчасових угод між кількома банківськими і промисловими корпораціями, фірмами з метою реалізації певних спільних проектів