30. Види міжнародних стратегій та їх характеристика

У практиці міжнародного менеджменту виокремлюють 4 типи міжнародних стратегій:

- міжнародні,

- мультиринкові,

- транснаціональні і - глобальні.

Міжнародна стратегія («Мак-Дональдс», «Майкрософт», «Проктер енд Гембл»).

Характерні ознаки: - Тиражування однієї і тієї ж продукції в різних країнах. - Концентрація в-цтва в країні походження. - Розміщення виробництва і маркетингу в інших країнах

Позитивні риси: Відносно низькі витрати на виробництво завдяки передачі основних умінь і продуктів, що використовуються в країні.

Негативні риси: - Відсутність адаптації до місцевих умов. - Обмежені вигоди від масштабів виробництва і місцевих умов.

Мультиринкова стратегія («Дженерал Моторз» та інші автомоб. і аудитор. компанії).

Ця стратегія полягає в тому, що фірма намагається пристосувати свою стратегію до умов кожної країни, де діє фірма. Це означає створення в цільових країнах юридично незалежних компаній, при мінімальній координації дій. Дана стратегія х-ться також орієнтацією на місцевих постачальнтків і повною адаптацаєю до специфіки нац. попиту, культури і звичаїв країни. Основною ціллю стратегії є забезпечення місцевих вимог країни, а не конкурентної переваги на світовому чи навіть регіональному масштабі.

Характерні ознаки: - Індивідуалізація продукції для різних ринків. - Розміщення виробництва, маркетингу в багатьох різних країнах

Позитивні риси: - Адаптація до місцевих умов.

Негативні риси: - Обмежена передача знань і продуктів між країнами. - Обмежені вигоди від масштабів виробництва і розташування.

Глобальна стратегія («Інтел», «Моторола», «Тексас Інструмент»).

В галузях з глобальною стратегією позиція фірми в одній країні не впливає суттєво на її позиції в інших країнах. Кокурентні переваги фірми, які вона завоювала на нац. ринку доповнюються перевагами набутими в інших країнах. Продаж товарів здійснюється в більшості країн, які виступають важливими ринками збуту товарів фірми.

Характерні ознаки: Централізоване виробництво і маркетинг розташовані у країнах з найменшими виробничими витратами.

Позитивні риси: - Вигоди від відповідної локалізації основних процесів. - Результати від економії на масштабах.

Негативні риси: Відсутність адаптації до місцевих умов.

Транснаціональна стратегія («Катерпілар Тракор», «Юнілевер»).

Характерні ознаки: Одночасна економія на масштабах і передачі знань і продуктів між країнами.

Позитивні риси: Вигоди від ефекту масштабів та адаптації до місцевих умов.

Негативні риси: Небезпека відсутності концентрації на витратах і місцевих ринках і прийняття міжнародної стратегії.

31. Корпоративні стратегії розвитку мк

Усвідомлювати поточну стратегію важливо, оскільки не можна приймати рішення про майбутнє, не маючи чіткого уявлення про стан підприємства та його стратегію.

Корпоративна стратегія — це загальний напрямок діяльності підприємства. Корпоративна (загальна) стратегія підприємства формується вищим керівництвом.

Формування корпоративної стратегії передбачає два основні завдання:

• вибрати й розгорнути основні елементи корпоративної стратегії

• встановити конкретну роль кожного підрозділу підприємства при реалізації стратегії і визначити способи розподілу ресурсів між ними.

Корпоративні (загальні) стратегії поділяються на три типи:

• стратегії зростання (розвитку)

• стратегії стабілізації (Обмеженого зростання)

• стратегії скорочення (виживання)

Стратегія зростання (розвитку) обирається базо­вою корпоративною стратегією в тому разі, коли під­приємство чи його стратегічна одиниця бізнесу (СОБ) намагаються використати можливості зовнішнього середовища і власні сильні сторони для збільшення підприємства, тобто нарощування обсягів продаж, переважно шляхом проникнення на нові ринки і їх захоплення та підвищення показників ефективності виробництва.

Така стратегія найбільш ефективна в галузях, що динаміч­но розвиваються із швидкозмінною технологією, коли продук­ція підприємства чи СОБ знаходиться на стадіях виходу на ринок або розвитку у життєвому циклі товару.

Стратегія зростання здійснюється за допомогою:

• поглинання конкуруючих фірм шляхом активізації (придбання контрольного пакета акцій)

• злиття - об'єднання на приблизно рівних засадах у межах єдиної організації

• створення спільних підприємств (СП) - об'єднання підприємств різних країн з метою реалізації спільного проекту.

Розрізняють такі стратегії розвитку:

• вертикальна інтеграція:

• Стратегія зворотної вертикальної інтеграції - зростання підприємства відбувається за рахунок придбання або підсилення контролю над постачальниками. (Фірма або створює дочірні структури, що здійснюють постачання, або купляють компанії-постачальники). Перевагами такої стратегії є зменшення залежності від коливання цін на комплектуючі і запити постачальників.

• Стратегія випереджуючої вертикальної інтеграції - зростання підприємства відбувається за рахунок придбання або підсилення контролю над структурами, які знаходяться між фірмою і кінцевим споживачем, а саме системами розподілу і продажу. Перевага цієї стратегії полягає у можливості здійснювати контрольні функції на всіх етапах виробництва - від сировини і матеріалів до готового виробу та його реалізації.

• горизонтальна інтеграція - передбачає пошук можливостей росту на існуючому ринку за рахунок нової продукції, яка вимагає нової технології, яка відмінна від тієї, що використовується.

Стратегія стабілізації - зосередження на існуючих напрямках бізнесу та їх підтримка. Як правило таку стратегію використовують великі підприємства, що домінують на ринку.

Стратегію скорочення використовують тоді, коли виживання підприємства перебуває під загрозою (стратегія розвороту, відокремлення, ліквідації)