5. Методи та системи оцінки кредитоспроможності позичальника

Комерційні банки застосовують безліч різноманітних методик оцінювання кредитоспроможності з певною системою коефіцієнтів. Кожен чинник має бути визначений конкретним показником, що дуже важливо для банків. Проте додаткові складності у визначенні кредитоспроможності виникають у зв’язку з існуванням таких чинників, які виміряти й оцінити у цифрах неможливо. Це стосується, перш за все, морального обличчя і репутації позичальника. Отже, отримати єдину, синтетичну оцінку кредитоспроможності позичальника шляхом узагальнення цифрових та нецифрових даних неможливо. Для отримування обґрунтованої оцінки кредитоспроможності, крім інформації у цифрових величинах, потрібно одержати оцінку кваліфікованих аналітиків.

Основні методи оцінювання кредитоспроможності:

1). Метод коефіцієнтів базується на визначенні різних коефіцієнтів та їхньому подальшому аналізі, який може проводитись таким чином: а) порівняння із встановленими нормативами (нормативний метод); б) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками в середньому по галузі (порівняльний аналіз); в) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками провідних фірм у цій галузі (бенчмаркінг).

2). Методи дискримінантних показників платоспроможності полягають у тому, щоб на базі низки коефіцієнтів оцінити синтетично фінансову ситуацію підприємства з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді. Коефіцієнти цього методу отримують у результаті дослідження згідно з технікою дискримінантного аналізу.

3). Дослідження грошових потоків полягає у вивченні обсягів і структури надходжень грошових коштів та їхнього витрачання, у визначенні основних джерел надходження і напрямків витрачання грошей, а також у порівнянні за обсягами та часом вхідних і вихідних грошових потоків, тобто у вивченні їхньої збалансованості. Цей метод ґрунтується на побудові бюджетів готівки та їхньому аналізі. Дослідження грошових потоків широко використовується у світовій практиці.

У міжнародній практиці кредитування застосовуються різні системи аналізу кредитоспроможності позичальника:

1. Система «П’ять С»: Character – репутація; Conditions – умови; Collateral – забезпечення; Capital – капітал; Capacity (або Cash flow) – потенційні можливості (або потік грошових коштів).

2. PARSER – від анг. «parse» – робити граматичний розбір. Ця система оцінювання налічує шість компонентів: Person – особа; Amount – сума; Repayment – погашення; Security – забезпечення; Expediency – доцільність; Remuneration – винагорода.

3. CAMPARI: Character – репутація; Ability – здатність; Means – засоби; Purpose – мета; Amount – сума; Repayment – погашення; Insurance – страхування.

4. MEMO RISK – це найбільша за кількістю компонентів з наведених систем оцінювання, поділяє їх на дві групи:

1) Management – управління, Experience – досвід, Market – ринок, _{Operations – діяльність;}

2) Repayment – погашення, Interеst – процент, Security – забезпечення, Control – контроль.

5. Система аналізу кредитоспроможності, що спирається на чотири основи кредитоспроможності: Management Quality – якість управління; Industry Dynamics – динаміка галузі; Security Realization – реалізація застави; Financial Condition – фінансові умови.

Таким чином, у зарубіжній банківській практиці при розгляді питання про кредитоспроможність клієнта аналізуються в комплексі такі категорії, як економічні інтереси банку, гарантії повернення позики, з одного боку, і людські _{якості індивідуального} позичальника або _{керівного складу підприємства-боржника – з іншого.}