Методи дослідження в експериментальній психології: експеримент і спостереження

Психологія – наука нескінченних таємниць, які проявляються в процесі як її викладання, так і вивчення. Традиційно психологи, зокрема, викладачі й автори посібників, завжди обумовлюють, що вивчення цієї науки слід розпочати з системи усталених визначень та положень, які слід засвоїти дуже твердо.

Визначення предмета психології слід розпочинати з окреслення такої системи явищ, як психіка. Визначення психіки є одним із перших тверджень особливого роду при вивченні психології.

Психіка (від грец. psychikos – душевний) - форма взаємодії живого організму з навколишнім середовищем, опосередкована активним відображенням ознак об'єктивної реальності; це властивість високоорганізованої живої матерії, що полягає в активному відображенні суб'єктом об'єктивного світу та побудові особливої суб'єктивної картини цього світу, на основі якої розгортається поведінка та діяльність людини.

Психологія (від грец. psyche – душа і logos - вчення) - наукова дисципліна, яка вивчає закономірності функціонування та розвитку психіки і психічні явища, притаманні людині.

Ці визначення є справді дуже важливими для наукової впорядкованості подальших тлумачень, однак певною мірою вражають студентів складністю та незвичністю. Адже цілком очевидно, що психологія існує як наука тому, що існує особливий внутрішній світ людини, який вона тією чи іншою мірою усвідомлює, і психічні явища, звичайно ж, стосуються зовнішнього світу. Не слід забувати і про властивості психічних явищ, які відомі людям уже тому, що вони є дійсними носіями цих явищ. Цікавим моментом просування в сферу психологічних знань є також необхідність зрозуміти те, що люди усвідомлювали свій внутрішній світ, описували його, насолоджувались переживаннями, думками, спогляданням і аналізом його. Якщо абстрагуватися від історичного процесу, катаклізмів і випробувань, подій суспільного життя, внутрішній світ кожної людини ? одним із постійних невичерпних джерел цікавого, саме завдяки його властивостям (спонтанності, індивідуально своєрідній змістовності, невизначеності) люди не нудьгують. Процес пізнання психічних явищ розгортався в контексті різних суспільних практик, у різні періоди історії та суспільного розвитку, і не слід применшувати досягнення періоду "донаукових" зусиль психологічного пізнання. Однак, стверджують фахівці, принциповий момент полягає в тому, що психологія стала наукою в той період, коли відокремилась від філософії завдяки використанню об'єктивних експериментальних методів. Тож можна сприйняти такий підхід, який до того ж підтримується багатьма дослідниками. На думку вчених, з моменту появи наукової психології відбулись суттєві зміни в розумінні людьми самих себе, і з того часу психологія відіграє велику роль, а прогрес психологічних знань є незаперечним.

Експериментальні методи як засіб вивчення саме людської поведінки та психології почали використовувати у другій половині XIX ст., вони прийшли на зміну інтроспекції. Разом із цим постала і фундаментальна проблема: "Яке місце психології серед інших наук?".

Якщо вона може послуговуватись експериментальними методами, то це звичайна наука, що вивчає закони, на основі знання яких можна конструктивно діяти в конкретних умовах, тобто природнича, об'єктивна, пояснювальна, конструктивна наука, орієнтована на пошук загальних закономірностей. Однак процес використання експериментальних методів невдовзі настільки ускладнився, що психологи почали стверджувати, що, мабуть, психологія не може бути такою наукою, як інші, вона відрізняється від інших наук, є наукою гуманітарною, діалоговою, розуміючою та орієнтованою на аналіз унікальних випадків.

Позиція, що об'єктивний підхід не дає можливості повноцінно вивчати людську суб'єктивність, індивідуальність людини, її духовну сутність, є близькою багатьом психологам. Більше того, оскільки такий підхід був освячений авторитетом видатних психологів, які часто схилялись до нього в різні періоди своєї діяльності (Г. Оллпорт, К. Роджерс, А. Маслоу), виникли думки про недоцільність експериментування в психології, або, принаймні, що для психології це не основний спосіб розширення горизонтів.

Попри розквіт психологічних дисциплін, торжество психології як професійної сфери діяльності, помітним є те, що територія цієї науки, в якій визначальними є експериментальні підходи, не збільшується, а залишається досить незначною. Однак це і є психологія, в найбільш суттєвому науковому визначенні, а успішні експериментальні дослідження – її дорогоцінний скарб.

Психологія як наука передбачає використання наукових методів вивчення людської поведінки. Психологи, як і вчені загалом, прагнуть об'єктивності, точності, повноти знань про свій об'єкт дослідження. Наукові методи спрямовані на те, щоб уникнути суб'єктивізму, упередженості та визнання важливими випадкових чинників.

Методи психологічного дослідження - це спеціально розроблені інструменти для вивчення психічних явищ. У психології використовуються як загальнонаукові, так і специфічні методи. Специфіка психічної діяльності вимагає розробки й застосування спеціальних методів її пізнання та формування. Основними методами психології є спостереження, опитування, тестування, експеримент.