Феномен Катарсису

На психологічному рівні музика хвилює людину, викликає потрясіння. Назвемо цей стан катарсис.

 Така музика сприймається з гострою, особливою силою, викликає насолоду, звільнення, іноді щасливі сльози, виникнення найяскравіших відчуттів, образів, що нагадують прояви швидкого сну або творчого натхнення.

 Катарсис сприяє пожвавленню творчої підсвідомості, допомагає гармонізувати людину, зняти хворобливі симптоми.

 Лік катарсису - це щасливе обличчя, наповнений світлом творчого, щасливого вогню погляд. Прилучення до шедеврів мелодики свого психологічного рівня часто супроводжується (при сеансі з закритими очима) появою зорових образів. Це ефект Чюрльоніса, співтворчість, розмова підсвідомості з вищими духовними цінностями на одному рівні і на своїй мові.

 Ми спостерігаємо прояви катарсису - під час сеансу імпровізації , слухач із закритими очима бачить іноді разючі по яскравості зорові образи , трагічно сумна маска змінюється сяйвом очей, людина відчуває творче потрясіння. Якщо сеанс проведений правильно - знімається тривожність .

 Вибір близьких людині творів мистецтва, включення у творчу гру, самоідентифікація із творцями шедеврів - це нереалізована обдарованість. Саме це він би намалював, написав, зіграв, якби вмів. Таке особистісне прилучення до шедевра, може зняти окови негативних емоцій, звільнити творчу підсвідомість людини. Музика свого рівня хвилює невротичну людину, викликає потрясіння, ми бачимо стан катарсису.

 Така музика сприймається з гострою, особливою силою, викликає насолоду, звільнення, іноді щасливі сльози, виникнення найяскравіших відчуттів, образів, що нагадують прояви швидкого сну або творчого натхнення.

Феномен Кесона

 При порушенні принципу індивідуальності, невідповідності психологічного змісту музики і слухача викликає тяжкі відчуття, феномен кесона.

 При сприйнятті музики далекого психологічного рівня відзначаються наступні прояви кесона, що йдуть ступенями:

 - Байдужість , відсутність інтересу ;

 - Нудьга , оцінки "примітивний , "наївний";

 - Іронічно глузливе сприйняття (сміховий кесон);

 - Заперечення, негативізм;

 - Емоційні і вегетативні реакції (кашель, неспокійні рухи тощо).

Принципи музикотерапії

Музикотерапія – це метод релаксації, позитивні властивості якого доведені науковим шляхом, і вже кілька років успішно використовується в центрах wellness і лікарнях як ексклюзивної терапії для відновлення емоційного балансу, зняття душевного дискомфорту і усунення соматичних розладів.

Основна мета музикотерапії – це зрівноважування емоційного фону. Якщо людина відчуває будь-які емоції, то виникає психологічний дисбаланс, наслідком якого часто є захворювання. Музикотерапія приборкує такі почуття як гнів, роздратування, ревнощі, а також смуток, страх, бореться зі стресом. Коли емоційний фон в рівновазі, ймовірність виникнення стресу знижується, через те, що місце негативним емоціям займають позитивні, настає розслаблення і людина відчуває себе краще.

Узбецький учений Мірзакарім Норбековвстановив: здоров'я залежить від емоційного центру людського організму. Він підкреслює: "Хаос не в світі, він всередині нас". І саме музика перемагає цей хаос, гармонізує емоційну сферу людини.

Основні показання до музикотерапії:

-Покращення настрою і якість життя в цілому, що особливо часто застосовується для людей, що знаходяться на лікуванні в лікарнях.

-Зменшення стресу, дратівливості, а також перед операціями.

-Зменшення болю: музика знижує сприйнятливість до болю і підсилює її переносимість при таких захворюваннях як, наприклад, артрит, артроз, хронічні болі, мігрені.

-Поліпшення якості життя у людей, які страждають психічними відхиленнями.

-Зменшення симптомів аутизму.

-Поліпшення сну.

Музикотерапія протипоказана:

• Немовлятам зі схильністю до судом.

• Дітям у тяжкому стані, який супроводжується інтоксикацією організму.

• Хворим на отит.

• Дітям, у яких різко наростає внутрішньочерепний тиск.

• Важкий дихальний дистрес, особливо з легеневою гіпертензією.

Правила застосування музикотерапії у навчальному закладі (за адаптованими методиками В.Зав’ялова, В.Петрушина):

1) з метою ефективного впливу, перш за все, необхідно настроїти і підготувати клас для зустрічі з музикою: учням треба зручно сісти, розслабитись і зосередитись на уважному сприйманні музики, не відволікаючись при цьому на будь-які другорядні справи;

2) створити установку на “музичні переживання” і готовність учнів “на переключення із зовнішнього сприйняття на внутрішнє” під впливом музичного твору;

3) на одному занятті використовувати не більше трьох музичних творів або закінчених музичних тем, що застосовуються відповідно до “емоційного портрету класу”: перший музичний твір має сформувати певну атмосферу заняття (з метою налагодження контакту з учнями); другий – динамічний за змістом, має стимулювати емоційний стан і спрямовувати на комунікацію між учнями; третій – заспокоюючий або енергійний, має знімати напругу спілкування, створювати атмосферу спокою або надавати заряд бадьорості, мажорності, оптимізму;

4) підібрати “правильну” музику для релаксації як метод самодопомоги. Це можуть бути звуки природи чи спеціальна музика (Ф.Шуберт. “Аве Марія”, Ф.Ліст. Ноктюрн №3 “Мрії кохання”, К.Сен-Санс. “Лебідь”);

5) грою однакової мелодії на різних інструментах група або клас поступово включаються у спільний єдиний ритм, що важливо для створення взаємоповаги і взаємодовіри;

6) такий вид музикотерапії, як інструментальна, вокальна, рухова імпровізація, дозволить виражати спонтанні почуття. Головним тут є природність і зіткнення з власним "Я" через музичне вираження звуків. При співі як частини музикотерапії важливо чути себе, відчувати власну наповненість через “уявлення себе частинкою моря, що у спокійному стані, яке заповнює вас зсередини”(В.Зав’ялов). У співі задіяні не тільки голосові зв'язки, але й вся внутрішня сутність. Починати можна з мовчання, зосередження на своєму внутрішньому голосі, потім тихесенько співати про себе і тільки згодом дати звуку пролитися… Важливо не оцінювати рівень виконання, не слухати себе вухами, а слухати внутрішнім слухом;

7) прослуховування музики, заздалегідь підібраної і придатної для конкретних випадків, як метод естетично-емоційного споглядання, з наступним її обговоренням у групі, має додатковий соціально-психологічний ефект, сприяє музичному тренінгу чутливості для вироблення здатності бачити прояви і відзвуки життя в музиці.

Таким чином, підсумовуючи викладене, ми стверджуємо, що музикотерапія є позитивним чинником становлення й розвитку гармонійної особистості через вплив на: емоційно-почуттєву сферу; інтелектуальні здібності; психотерапевтичний і фізіологічний стан тощо.

Підсилити ефект музикотерапії можна за допомогою ароматерапії, дихальних і рухових вправ, залучення живопису, поезії, танцю, кольоротерапії. Вільне малювання під певну музику допомагає виразити почуття через малюнок, танець - рухами, аромати трав допоможуть оздоровитись, а поетичне і колірне сприйняття набагато підсилить вплив музики на психофізіологічний стан дитини. Дуже важливо, щоб музичний твір подобався учням, сприймався ними, тільки в цьому випадку музикотерапія “запрацює” і принесе позитивні результати.

Таким чином, музикотерапія - це психотерапевтичний метод, що використовує музику в якості засобу корекції. Численніметодики музикотерапії передбачають як цілісне, так і ізольоване використання музики в якості основного і провідного чинника впливу (Прослуховування музичних творів, індивідуальне та груповемузикування), так і доповнення музичним супроводом іншихкорекційних прийомів для посилення їх впливу та підвищення ефективності.