Казкотерапія. Бібліотерапія.
План:
Казкотерапія: основні поняття.
Особливості казкотерапії з дітьми.
Казкотерапевтичні методи.
Бібліотерапія: історія та теорії.
Бібліотерапевтичні методи.
На сьогодні у психологічному консультуванні практикується один з напрямків арт - терапії «Казкотерапія», що стає дедалі більш популярною. Це пов'язано з тим, що сенс казки сприймається відразу на двох рівнях, свідомому і підсвідомому .
Казкотерапія - це напрям практичної психології, що використовує ресурси казок для вирішення цілого ряду завдань: виховання, освіта, розвиток особистості та корекція поведінки.
Казкотерапія може використовуватися при роботі з дітьми дошкільного віку, підлітками та дорослими. При цьому цей метод підходить для людей з вищою освітою і для тих, хто її немає, для чоловіків і жінок. Застосування терапевтичної казки дозволяє обійти психологічний опір клієнта і навіть попрацювати з проблемою, яку з тієї чи іншої причини клієнт поки не готовий озвучити.
У найкоротші терміни можливо опрацювати з клієнтом стресові або конфліктні ситуації, з дітьми - опрацювати всілякі страхи, показати на прикладі казкових персонажів шляхи вирішення проблем тощо.
Казкотерапія - метод, що використовує форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодії з навколишнім світом. До казок зверталися у своїй творчості відомі зарубіжні та вітчизняні психологи: Е. Фромм, Е. Берн, Е.Гарднер, І.Вачков, М.Осоріна, Т.Зінкевич - Євстигнєєва та ін.
Казкотерапія - означає «лікування казкою». Як пише І.В. Вачков, казку використовують і лікарі, і психологи, і педагоги, і кожен фахівець знаходить у казці той ресурс, що допомагає йому вирішувати його професійні завдання.
Вчасно розказана казка для дитини означає стільки ж, скільки психологічна консультація для дорослого. Відмінність тільки в тому, що від дитини не вимагають вголос робити висновки і аналізувати, що з нею відбувається: робота йде на внутрішньому, підсвідомому рівні.
У розумінні Т.Д.Зінкевич-Євстигнєєвої, казкотерапія - це не просто напрямок психотерапії, а синтез багатьох досягнень психології, педагогіки, психотерапії та філософії різних культур.
У своїй книзі «Казкотерапія дитячих проблем» Р.М. Ткач структурує казки за окремо взятими дитячими проблемами:
1.Сказкі для дітей, які відчувають страхи темряви, страх перед медичним кабінетом та інші страхи.
2 . Казки для гіперактивних дітей.
3 . Казки для агресивних дітей.
4.Сказкі для дітей, які страждають розладом поведінки з фізичними проявами: проблеми з їжею; проблеми з сечовим міхуром тощо;
5 . Казки для дітей, які зіткнулися з проблемами сімейних відносин (розлучення батьків, поява нового члена сім'ї; коли діти вважають, що в іншій сім'ї їм буде краще).
6 . Казки для дітей у разі втрат значущих людей або улюблених тварин.
Жанри, використовувані в казкотерапії
За визначенням Т.Д. Зінкевич-Євстигнєєвої, у казкотерапії використовуються різноманітні жанри: притчі, байки, легенди, билини, саги, міфи, казки, анекдоти. Знаходять застосування і сучасні жанри: детективи, любовні романи, фентезі та ін. Кожному клієнту підбирається відповідний його інтересам жанр.
Головним засобом психологічного впливу в казкотерапії, пише І.В Вачков, є метафора, як основа будь-якої казки. Саме точність підібраною метафори визначають ефективність казкотерапевтичних прийомів у роботі як з дітьми так і з дорослими.
Зупинимося на кількох прийомах, які дуже добре зарекомендували у психологічному консультуванні. Це робота з притчею і робота з казкою. Для того важливо виявити функції притч і казок.
Функція притч
Т.Д. Зінкевич - Євстигнєєва стверджує: «Як правило, саме притча є носієм глибинної життєвої філософії. Життєвий урок у притчах не завуальований, а прямо сформульований. Звичайно одна притча присвячена одному уроку». Притчу можна застосовувати у роботі як з дорослими, так і з підлітками.
При сімейному та індивідуальному консультуванні також досить часто використовуються історії, притчі, афоризми, метафори, казки та анекдоти.
На думку Н. Пезешкиана: «Історії можуть надавати самий різний вплив на людину. Вони мають виховне та терапевтичне значення. Сенс кожній історії людина сприймає по- своєму, залежно від свого образу думок.
Якщо історії та притчі при психологічному консультуванні підібрані правильно, то вони дозволяють вибрати певну дистанцію, щоб по- іншому поглянути на власні конфлікти і знайти способи вирішити конфлікти.
Історії пропонують різні варіанти дій .
Після знайомства з сім’єю та виявленням її актуальних проблем психолог вибирає в якості теми для обговорення ситуацію, історію, міф, притчу, які б відображали сімейні проблеми.
Одна з важливих функцій історії - це зберігання досвіду, тобто після закінчення психотерапевтичної роботи вона продовжує надавати свою дію на клієнта і робить його більш незалежним від терапевта».
Виділяють кілька основних функціональних особливостей казок.
1 . Тексти казок викликають емоційний резонанс як у дітей, так і у дорослих. Образи казок звертаються одночасно до двох психічним рівнями: до рівня свідомості і підсвідомості.
2 . Концепція казкотерапії заснована на ідеї цінності метафори як носія інформації про:
життєво важливі явища;
життєві цінності;
постановку цілей;
внутрішній світ автора (у разі авторської казки).
3 . У казці в символічній формі міститься інформація про те:
як влаштований цей світ, хто його створив;
що відбувається з людиною в різні періоди його життя;
які етапи в процесі самореалізації проходить жінка;
які етапи в процесі самореалізації проходить чоловік;
які труднощі перешкоди можна зустріти в житті і як з ними справлятися;
як «купувати» і цінувати дружбу і любов;
якими цінностями керуватися в житті;
як будувати відносини з батьками і дітьми;
як прощати.
Типологія казок
Т.Д. Зінкевич - Євстигнєєва виділяє шість видів казок: художні, народні, авторські народні, дидактичні, психокорекційні казки та психотерапевтичні казки.